Труханов пасує, тепер хід за Кіпером: як зміниться розклад із перейменуванням одеських вулиць (колонка редактора)

Уже завтра, 27 квітня, хід у перейменуванні міських топонімів переходить від місцевих рад та їхніх голів до військових адміністрацій. Про це свідчить закон про деколонізацію.

Відразу обмовимося, що в міськради таких повноважень ніхто не забирає. Однак з огляду на те, що, маючи всі карти на руках, депутати послідовно провалювали одне голосування за іншим, взявшись до тями лише на останній сесії, навряд чи щось зміниться в недалекому майбутньому. Та й найближче засідання заплановано на червень.

Патріотична громадськість звинувачує історико-топонімічну комісію при міськраді, та й усю мерію, у невиконанні законів про деколонізацію. Мовляв, пасують, за сильної карти.

Тільки на останній сесії з уже узгодженого і проголосованого одеситами онлайн списку на перейменування виключили сім пунктів.

Крім того, комісія досить довго відмовлялася називати вулиці на честь загиблих українських захисників. А якщо такі топоніми й з'являються — то на околицях міста. Полеглому смертю хоробрих комбригу 28-ї окремої мехбригади Віталію Гуляєву так і не знайшлося вулиці. Як і самій бригаді одеських Лицарів Зимового походу. Нагадаємо, були пропозиції про перейменування саме проспекту Гагаріна, знову знятого з голосування напередодні.

Справедливості заради зауважимо, що близько 200 вулиць все ж змінили назви. У місті з'явилися цілі мікрорайони з топонімами в одному стилі. Наприклад, на честь українських міст (Вінницька, Батуринська, Ізмаїльська, Олешківська вулиці та Кам'янецький, Глухівський, Волинський, Миргородський, Охтирський, Стрийський, Прилуцький і Кременецький провулки, є й іще, перелічувати довго), музики (Симфонічна вулиця, Альтовий, Флейтовий провулки тощо), музики (Симфонічна вулиця, Альтовий, Флейтовий провулки тощо), у промзоні — всілякій техніці (Технарський, Стартерний, Анкерний провулки тощо), видатним одеситам (читайте тут, тут і тут), різним наукам (Філософський, Математичний і Біологічний провулок тощо) і смаколикам (Грушева, Фруктова, Персикова, Обліпихова і Томатна вулиці та Сливовий, Чорничний і Цукровий провулки).

Нагадаємо, що в травні 2016 року саме тодішній губернатор Міхеїл Саакашвілі (хоч би як ми до нього ставилися) перейменував близько 50 вулиць і провулків. Тоді ж стартувала і шалена «битва за Маршала Жукова». Вулицю, пам'ятник і меморіальну табличку. Сьогодні це виглядає дико, правда?

Але саме завдяки голові обладміністрації та в протистоянні з більшістю міськради в нас з'явилися вулиці Бернардацці, Семена Палія, Леонтовича, Героїв оборони Одеси, Івана і Юрія Лип, Інглезі. Сподіваюся, частина з вас і не пам'ятають їхніх старих назв.

Одесі відносно пощастило, ніяких леніних, карлів марксів і роз люксембург у центрі немає вже років 25, а то й більше. У нашому місті справді не місце імперськості. Не треба боятися йти вперед.

Автор — редакторка «Думської» Алія Замчінська