Павло Кириленко / 16 февраля 2017, 20:03

Одеська «Свобода» на початку 2000-х: Захист акваторії річки Дунай 16 років тому


Сьогодні більшість активних громадян звикли відвідувати різні політичні або громадські акції. Особливої складності в цьому немає: влада вже змирилася з тим, що люди не дозволяють перешкоджати своєму волевиявленню. «Революція Гідності» в черговий раз підтвердила до чого може привести обмеження нас у праві обстоювати власні інтереси на вулиці, якщо в інший спосіб нас не чують.

Як би це не видавалося дивним, але так було не завжди. З початку 90-х років зграя перефарбованих комуністичних функціонерів воліла б загнати український народ у стійло, з якого ніхто б не мав права вилазити. І лише послідовна позиція політично активних людей примушувала цих мародерів рахуватися з народом.



Так, навіть абсолютно справедлива акція, направлена на привернення уваги суспільства до системної проблеми отруєння акваторії річки Дунай румунськими хімічними підприємствами у 2000-2001 роках, викликала незадоволення в тодішньої Одеської влади на чолі з мером Боделаном.

Для розуміння проблематики нагадаю, що протягом 2000-2004 років виникло 14 транскордонних надзвичайних ситуацій, що призвели до забруднення ріки Дунай. Це були викиди промисловими підприємствами Румунії різних шкідливих хімічних речовин – ціанідів, іонів важких металів, амонію, нафти. Варто зазначити, що інформацію про забруднення українська сторона отримувала лише із засобів масової інформації або після відповідних запитів, а не за ініціативою румунської сторони. Що у свою чергу було грубим порушенням вимог Конвенції про співпрацю з охорони і використання Дунаю.

Ці кричущі факти нехтування питанням захисту українського життєвого простору змусили нас на комітеті обласної організації Соціал – Національної партії України (ВО «Свобода») ухвалити рішення провести акцію, яка б мала привернути увагу суспільства, української влади та румунської сторони до проблеми порушення екологічної безпеки в нашому регіоні. Було вирішено провести пікет Румунського консульства в Одесі 16 лютого 2001 року. Підготували відповідні листівки з описом проблеми, флаєра та афіши із закликом підтримати акцію та звернення на ім’я тогочасного президента Румунії.


Як і слід робити при підготовці акції повідомили мерію Одеси про проведення пікету за кілька діб. Але далі почали відбуватися дивні події. Чи то через невігластво міської влади, чи з інших невідомих для нас причин, але місцеві чинуші на чолі славнозвісного Руслана Борисовича Боделана вирішили у будь-яку ціну завадити нашому шляхетному заходу. Центр громадських зв’язків міської ради підготував ґрунтовну відмову нам у проведенні пікету, посилаючись на закон УРСР!!! В усній формі від недолугих чиновників лунали відверті погрози у розгоні акції силами «правопорядку» та «Беркуту». А колеги з доволі популярної тоді проукраїнської партії УНП, ввечері 15.02.2001 по дружньому передали нам вже «останнє китайське попередження» від Одеської влади, що акцію таки дійсно розженуть, а організаторів, у разі спротиву, притягнуть до кримінальної відповідальності. Серйозність змісту послання була пом’якшена запевнення від вже самих колег по «правому табору», що у разі потреби, вони обов’язково спробують допомагти у витягненні з буцегарні.

Звісно, що ніхто з нас і не думав брати дурне до голови і 16 лютого, зранку, ми вже крокували вулицями зимового міста до місця зустрічі на вулиці Пастера де і знаходилося тоді румунське консульство.

Біля будівлі консульства нас зустріла ціла делегація схвильованих представників Одеської мерії, правоохоронці і надзвичайно велика кількість знімальних груп від різних телеканалів, в тому числі республіканських, таких як 1+1 та Інтер. Вже на місці, від самих журналістів ми довідалися, що вночі, з 15 на 16 лютого у Румунії сталася чергова аварія на одному з хімічних підприємств і в річку Дунай знову потрапила величезна кількість ціанідів.

Очевидно через це, а може і з інших причин, та влада Одеси в обличчі завідуючого центром громадських зв’язків Олександра Зозулі вже не стала реалізовувати своїх погроз, а лише у формі нарікання на наше, так би мовити, не бажання дотримуватися законодавства УРСР, активно роздавала коментарі журналістам про не зовсім законний пікет. Самим же журналістам було дуже дивно чути всі ці аргументи, враховуючи, що викид хімічної отрути стався тієї ж ночі.

Як би там не було, а ця акція Свободи в Одесі була вже не першою і, звичайно, не останньою…

 

 

 

 

  


Пост размещён сторонним пользователем нашего сайта. Мнение редакции может не совпадать с мнением пользователя



   Правила

Записи в блогах:




Думська в Viber


Ми використовуємо cookies    Ok    ×