«Яблуко» зняли. Агресія РФ триватиме.

Зазвичай участь партії у виборах дуже зручна російській владі, тому що вона слугує «хлопчиком для биття» і вся в синцях іде з виборів, отримавши свої 2–3 %, достатні для збереження державного фінансування, але недостатні для потрапляння до Державної Думи.

Подібну екзекуцію представники цієї партії проходять і на російському телебаченні, коли на них накидаються семеро інших учасників, виставляючи російських лібералів ідіотами. Але цього разу все могло бути інакше.

Як відомо, апетит приходить під час їжі, і зараз партія «Яблуко» стала легальним виразником інтересів антивоєнно налаштованих росіян.

Участь партії «Яблуко» в такому разі стає системно небезпечною, тому що підриває міф диктатора Путіна про «вітчизняну війну», характер якої російська влада на чолі з Путіним намагається надати агресії проти України, починаючи з 2022 року.

Це необхідно для мобілізації всіх людських і матеріальних ресурсів економіки. Росіян намагаються переконати в тому, що продовження агресії проти України — це продовження справи їхніх дідів.

У такій ситуації небезпечне не лише «Яблуко», а й ідея, яку воно несе. Як відомо, ідея — це іскра, вкинута в маси. Саме тому за сто двадцять років до наших днів російські емігранти-революціонери видавали газету «Іскра». Епіграфом до цієї газети стала фраза поета Одоєвського:

Наш скорботний труд не пропаде:

З іскри займеться полум’я,

І просвічений наш народ

Збереться під святе знамено.

Мечі скуємо ми з кайданів

І знову запалимо вогонь свободи,

І з нею грянемо на царів —

І радісно зітхнуть народи.

Російській владі явно не потрібно, щоб просвічений російський народ зібрався під святим антивоєнним знаменом у той момент, коли російський кривавий бенкет у самому розпалі, коли Росія готується до чергового зимового терору в Москві й усіляко дає зрозуміти, що не планує завершувати війну.

Таким чином, участь «Яблука» як реальної партії неможлива: вона не передбачена системою, що склалася за путінські роки в РФ. Ба більше, партію «Яблуко» піддають усіляким репресіям.

У п’ятницю відомий яблучник Лев Шлосберг виступив з останнім словом, йому загрожує 12 років за засудження війни проти України. Сама партія взагалі перебуває на межі ліквідації.

У цьому сенсі докорінно неправильно порівнювати нинішню Росію з пізньорадянським періодом, коли відбувалася «гонка на лафетах» і за три роки послідовно пішли з життя Брежнєв, Андропов і Черненко.

Тоді в самому Політбюро був запит на багатопартійність, яку уособлювали такі люди, як Олександр Яковлєв і Андрій Андрійович Громико. У Росії немає жодної альтернативної думки у владній вертикалі — є єдина думка самого Путіна, який налаштований на окупацію України.

Росія стрімко нарощує військове виробництво, і в такій ситуації останнє, що потрібно владі, — щоб посіяли зерна сумніву в правильності курсу.

Треба сказати, що, як часто буває, не було б щастя, та нещастя допомогло. Таким нещастям стала опозиція в еміграції, яка кинулася підтримувати партію «Яблуко» за місяць до виборів і тим самим підігріла бажання Кремля зняти партію з пробігу завчасно.

Як завжди, свідки секти святого Навального з ФБК поспішили заявити, що всі, хто виступає проти такої тактики, — агенти ФСБ. А після рішення Верховного суду в першій інстанції, ще до проходження апеляції, уже поспішили заявити, що потрібно голосувати за всіх, крім партії «Єдина Росія», тобто за провоєнні політичні сили: інших у виборчому бюлетені не буде.

Будь-які розмови про те, що одномандатникам від «Яблука» вдасться пробитися до Державної Думи, безпідставні. Ми це бачимо на прикладі популярного одномандатника Михайла Матвєєва, депутата від КПРФ, який публічно засудив війну і якого зняли з виборів.

Так буде з кожним популярним представником «Яблука», у якого будуть хоча б примарні шанси обратися до Державної Думи.