Вчора весь світ здригнувся від жахливої трагедії. Представники російської окупаційної армії страчували українського військовополоненого, відрубавши йому голову. Це злочин, який ставить російську армію на один рівень із ІДІЛ та іншими терористичними групами, які люблять показові страти для залякування. Вперше ми бачимо як держава-член Ради безпеки ООН застосовує у війні тактику безсистемного терору, порушуючи всі норми міжнародного гуманітарного права. Очевидно, що як і Ліга Націй, ООН демонструє нездатність адекватно діяти у військово-політичних обставинах, коли необхідно урезонити амбіції агресора Подальше перебування Росії як постійного члена Ради безпеки ООН просто девальвує цю організацію як таку. В наявності збори бюрократів не мають не просто силою, а й волею до дії. Щодо диктатора Путіна, то він уже міжнародний злочинець, який тримається при владі за інерцією. За радянських часів був популярним такий поганий анекдот:
Дедушка в поле гранату нашел, Дедушка с ней к сельсовету пошел, Дернул колечко, бросил в окно - Дедушка старый, ему все равно
Диктатор вже надто старий і йому справді байдуже. Він надто давно при владі, щоб не розуміти, що назад путін немає. Як говорилося в одному культовому фільмі: "або вона мене веде до РАГСу або я веду її до прокурора». Путін розуміє, що він уже настільки непідйомний баласт, від якого давно хоче звільнитися російська еліта. Він одержимий своєю право-консервативною, імперською ідеологією. І як будь-яка одержима людина, вона може йти тільки вперед. У такому стані розум притуплюється і людиною рухає почуття небезпеки та азарту.
За оцінками різних журналістів та експертів, це відео було знято близько року тому. Те, що воно тільки зараз з'явилося в публічному доступі, змушує згадати крилатий латинський вираз - Cui bono?, Cui prodest?.Кому могла бути вигідною публікація цього відео саме зараз? По-перше це цілком можуть бути внутрішні розбірки всередині Росії, спрямовані на зниження впливу та ролі злочинця Євгена Пригожина або відповідь самого Пригожина за вбивство російськими воєнкором Владлена Татарського, який вважається був близьким до Євгена Пригожина. Публікація цього відео може бути вигідна російській бізнес і політичній еліті, яка розуміє, що «дідусь» спікся і впав у повний маразм, тому необхідно підвищивши його токсичність, спробувати його позбутися.
Таким чином, бенефіціарів цієї історії може бути дуже багато. Важливо те, що світ перейшов певну точку неповернення. Які контури цієї точки неповернення? Ордер на арешт диктатора Путіна виданий Міжнародним кримінальним судом. Учорашнє рішення швейцарських банків закрити рахунки росіянам. Це знак дуже серйозних змін. Ніхто не хоче потрапити під санкції і нічого не залишається, як приєднатися до тиску на Росію. Обезголовлення людей - це та червона риса за якою слідує нульова толерантність. Можна закликати Україну до переговорів, коли Україна воює з армією цивілізованої держави, але на заклики до переговорів із терористами ніхто не піде.
Це дуже добре розуміють у Кремлі. Для Москви спроба затягнути нашу країну в нові переговори - це єдина можливість зберегти обличчя і не програти війну. Обезголовлення українського солдата забирає це рятівне коло у Володимира Путіна. Кремль чудово розуміє, що він як звір загнаний у пастку. Недарма Дмитро Пєсков змушений був відреагувати і оголосити про розслідування цієї події. Генеральна прокуратура країни-агресора навіть порушила кримінальну справу за фактом цього злочину. Але це Кремлю допоможе не більше, ніж мертвому припарка. Занадто багато наламала дров за останні тижні російська влада.
Тут хочеться процитувати єдине свідчення про життя диктатора, записане у 2000-му році в книзі »Від першої особи: «…Там, на цих сходах, я раз і назавжди зрозумів, що означає фраза »загнати в кут». У під'їзді жили щури. І ми з друзями весь час ганяли їх палицями. Одного разу я побачив величезного пацюка і почав переслідування, поки не загнав його в куток. Бігти їй не було куди. Тоді вона розвернулася і кинулась на мене. Це було несподівано та дуже страшно. Тепер уже щур гнався за мною. Вона перестрибувала через сходи, стрибала в прольоти. Правда, я все одно був швидше і зачинив двері перед її носом.»Диктатор зараз сам перетворився на щура, якого заганяють у кут, тільки йому менше пощастить ніж щуру з його дитинства, віник у формі західних хемарсів уже занісся над його вінценосною головою. |