Павло Кириленко / 26 января 2023, 20:13

Україна для Германії чи навпаки? Чому Шольц дав згоду на танки?


Шольца таки вмовили дати згоду на передачу Україні танків Leopard. Але українцям цікаво з чим пов’язана така дивна політика влади Германії? Чому її уряд постійно хитається у різні боки й то дає згоду на передачу Україні важкого озброєння, то всіма способами намагаються ухилитися від цього?

Щоб це зрозуміти треба згадати, що Германія де-факто має статус окупованої країни, адже досі не підписані мирні договори з державами, які окупували її у 1945 році, а відповідно й по цей день її суверенітет обмежений. І тому її влада з середини минулого століття виступає в образі такого собі «слуги двох господарів». А слуга, що намагається вислужитися перед двома господарями буде завжди знаходитися між ними, як між двох вогнів.

Як ми знаємо окупована Германія була з одного боку арміями Західних держав та США, а з іншого СССР. І хоч у 1989 році пала «Берлінська стіна» та відбулося об’єднання західної ФРН із прорадянським НДР, але з того часу розподіл й боротьба впливів стали вже внутрішньою повісткою протягом десятиліть в цій ніби єдиній країні.

Путінська РФ використовуючи стару агентуру часів НДР вміло зваблювала верхівку Германії солодкими подарунками, аж так, що її канцлери Шредер, а пізніше Меркель повністю знищили власну атомну енергетику та завдали значної шкоди Бундесверу.

Опинившись на газовій та нафтовій голці Кремля ідея стати енергетичним хабом та транзитером російських енергоресурсів у іншу Європу дуже приваблювала її правлячі еліти. При цьому даниною для США було впровадження їх ліберального порядку денного. Ставши лідером у ЄС Германія весь час коштом власної економіки субсидує більшість його витрат. По суті годує всю Європу, а ще й мігрантів з Азії та Африки.

Але зрештою політиці плазування між двома господарями США та РФ поклало край повномасштабне вторгнення Росії в Україну. І чого б там не хотів її новий канцлер Шольц, та з того моменту треба було зайняти лише одну сторону. І ми знаємо, що Германія свій вибір у цьому питанні зробила. При цьому слід віддати належне, що у гуманітарному та фінансовому плані Германія допомагає Україні в цій війні не менше за США або Великобританію.

А головним чинником у визначенні цих пріоритетів став народ Германії та його ментальність. Бо з середини минулого століття в цій країні на повну проводилася політика так званої денацифікації й демілітаризації.

Десятиліттями в германцях виховували комплекс вини, забороняли осмислювати власним розумом історію, пишатися своїм народом та його минулим.

При цьому люди, що пережили другу світову війну чудово пам'ятають звірства, які чинила на її території радянська орда. Так само вони добре пам'ятають й дії інших союзників, зокрема бомбардування цивільних кварталів Дрездена у лютому 1945 року внаслідок чого загинуло понад двісті тисяч мирних мешканців.

Все це глибоко засіло у колективному підсвідомому германського народу. Німці бояться говорити про це між собою або розповідати своїм дітям, так само як українці у часи радянського союзу боялися розповідати своїм нащадкам правду про Голодомор та репресії.

Тому з перших днів повномасштабної війни РФ проти України народ Германії солідаризувався з нами. Травмуючи тези про денацифікацію одразу стали орієнтирами з усвідомлення — свій, чужий. Чин українців пробудив у звичайних німцях приспану самоповагу. А влада їх, яка завжди виконувала там функції окупаційної адміністрації мала підтримувати Україну аби не втратити симпатії електорату.

Коли ж війна перейшла у затяжний характер, почалася втома від додаткового фінансового тягаря, набрала обертів ворожа пропаганда про те що українцям більше допомагають ніж африканцям чи азіатам. Шольц та йому подібні почали давали задню і відмовлялися надавати Україні важке озброєння.

І тут вже вирішальне слово мала сказати США. Підтвердження чому ми й побачили зараз. А зроблене це було в тому числі завдяки тиску республіканської партії США про що була інформація раніше.

Отже, оцінюючи дії уряду Германії та Шольца:

По перше, маємо приймати владу цієї країни такою, якою вона є, розуміти, що іншої там найближчим часом не буде. А виходячи з цього усвідомлювати, які методи та важелі впливу використовувати.

І по друге, германський народ — це і є найбільший наш союзник у ФРН. Тому сприяти його пробудженню та доносити правду про Україну є надважливим фронтом, який маємо виграти.

Текст від 24 січні 2023 року.

#Метаполітика

 


Пост размещён сторонним пользователем нашего сайта. Мнение редакции может не совпадать с мнением пользователя



Неравнодушный
Германия на украинском языке Німеччина.
   Відповісти    
Vladimir Trofimov
«Брама Європи», «Щит західної цивілізації», «Форпост демократії», «Бойовий авангард НАТО», «Віагра Європи», «Полігон цивілізованих країн», …
Такою призначили Україну «цивілізовані країни» для себе вустами українських держслужбовців, депутатів, політологів, експертів.
За такі подарунки Україні передають й передаватимуть (гарне слово — передавати) не тільки танки. Не тільки літаки. А взагалі все. Все, що завгодно.
Тільки гинуть в раті українські хлопці та дівчата, можі й жони. Кращі гинуть. Багато гине.
Чи є адекватною така ціна для України?
   Відповісти    
George George
"Тільки гинуть в раті українські хлопці та дівчата, можі й жони. Кращі гинуть. Багато гине.
Чи є адекватною така ціна для України?"
В последние дни фашистской Германии Гитлер тоже считал, что лучшие уже погибли.
   Відповісти    
   Правила

Записи в блогах:




Думська в Viber


Ми використовуємо cookies    Ok    ×