Удари Ізраїля по Ірану та одеська топонімика: чи є зв'язок?  

В 1994 році Україна відмовилася від гарантій безпеки у вигляді власної ядерної зброї в обмін на гарантії трьох ядерних країн. Підсумки ми бачимо зараз: одна з цих трьох країн здійснила напад і зараз має відкритий намір анексувати величезну частину української території, а друга, схоже, намагається переконати українське керівництво, що, мовляв, «так треба».

В такій ситуації для кожного вже зрозуміло, що покладатися в питаннях власної безпеки лише на союзників — це смертельно небезпечна справа.

Є ще одна держава, яка історично знаходиться у схожій ситуації. Це Ізраїль. У них теж є сусіди, який вважають цю державу «історичною помилкою» і мають неприхований намір її знищити, і є союзники, які, проте, в критичних ситуаціях неодноразово поводили себе неоднозначно. Тому зараз фундамент безпеки цієї держави — власна армія та ядерна зброя, якої вона не має, але без вагань використає у разі загрози існуванню.

Так сталося історично, що станом на зараз у Ізраїля та України практично однаковий перелік зовнішніх ворогів — коаліція Росії та Ірану та їх сателіти ззовні та всередині, і практично однаковий перелік друзів. Тобто станом сьогодні Україна та Ізраїль — природні союзники. І навіть якщо цей союз не оформлений юридично, успіхи Ізраїлю у знищенні іранського ВПК - це допомога Україні на російському фронті, і навпаки.

Політичне оформлення такого союзу та поєднання потенціалів двох країн цілком може дати синергетичний ефект та створити новий центр тяжіння для тих, хто розуміє, що не варто покладатися на «колективну безпеку» — зразка Мюнхену-1938, Будапешту-1994 та ООН-1945-2022. Таких країн може виявитися досить багато, від Польщі, Балтії, Молдови до Вірменії та Грузії.

А тому у наших споконвічних ворогів, так само як ще було 60 років тому, зараз є важлива мета: унеможливити співпрацю між українцями та євреями. Цього разу — щоб запобігти політичному та військовому зближенню української та єврейської держави.

Я не дивуюся, що зараз, як це вже було за часи КДБ, розгойдується ця тема: від начебто «природного антисемітизму українців» для однієї сторони до «світової змови» та вар'ятського «небесного Єрусалиму» для іншої.

Тому… Тому я зовсім не дивуюся товстезним та цілком брехливим натякам на начебто антисемітизм української влади у «зверненні щодо врятування Одеси», яке зараз поширюється по Європі. Навпаки — це цілком очікувано, і дозволяє краще зрозуміти, що саме і чому саме в такий спосіб відбувається в моєму місті.