Павло Кириленко / 4 июня 2023, 12:52

У пошуках справжньої прабатьківщини України. Германаріх наш перший великий король IV століття


 Цей текст є розшифруванням відео для тих кому більше подобається  читати ніж дивитись:

Офіційно вважається що нашою прабатьківщиною є Русь зі столицею у Києві.
Але витоки цієї державності пояснюються якось дуже заплутано. Більш менш чіткі уявлення ми маємо з повісті минулих літ Нестора Літописця. Але цей трактат являє собою збір різних літописів, який в основу історії Русі поклали лише у XVIII столітті.

Текст повісті кожного разу редагувався та доповнювався новими наративами. Головна ідея цього літопису – це хроніка правлячої династії Рюрика, яка починається з другої половини IX століття. Проте, все що відбувалося до приходу династії Рюрика оповито туманом.

Починається повість з міфологічних розповідей про синів Ноя, які розійшлися по світу. Далі описується де мешкали ті чи інші племінні союзи в межах Балтійського та Чорного морів, а також Карпатських і Уральських гір.

Звернімо увагу, Нестором описується єдиний геополітичний простір в якому протягом кількох тисячоліть різні держави боролися за домінування. Ми ж знаємо лише про тисячолітню історію з початком династії Рюриковичів під назвою Русь, а що було до цього наша історія чомусь замовчує.

Хоча джерел, хронік та літописів про цей ранішній період є більше та вони набагато достовірніші ніж повість «Минулих літ».

Чому ж їх не використовують у дослідженні та написанні нашої правдивої історії?

Відповідь треба шукати розглядаючи події невід’ємно від всієї історії Європи та Римської імперії.

Отже, в тій самій повісті минулих літ є згадка про давній шлях із «Варяг у Греки». І це в цьому літописі – є напевно єдине, що проливає світло на питання, як так невеличкий загін варягів зі Скандинавії на чолі Рюрика, а потім його регента Олега та сина Ігоря опанував величезний простір, який населяли різні племена.

Чи не означає – це, що всі ці народи та племена мали спільне походження? Адже династична міграція в межах всієї Європи, існувала з часів раннього середньовіччя.

В цьому контексті треба згадати про період великого переселення народів часів пізньої Римської імперії.

Чомусь в нашій історії цей процес великого переселення народів у Європу на початку першого тисячоліття нашої ери розділяють на два етапи, а саме переселення германських племен, та так званих слов’янських.

Хоча в цьому криється велика фальсифікація історії, бо насправді різниці між германськими племенами та слов’янськими не існувало. Всі ці народи мали спільне походження та відносилися до єдиної індо-європейської групи народів.

А назва слов’яни була взята від одного племені скловени або словени, а потім з невідомих причин прив’язана до величезної групи народів індоєвропейського походження. Хоча різниці у ментальності, зовнішньому вигляді та культурі між германцями та так званими слов’янами не існувало жодної. А з’явилася вона пізніше лише в одному аспекті, в лінгвістичному, тобто мовному.

І сталося це вже наприкінці першого тисячоліття, тоді, коли у Європі після розпаду Імперії Карла Великого сформувалися державні об’єднання або королівства, такі як Франція, Іспанія, Англія, Священна Римська імперія германської нації та інші. Ці держави зазвичай були розділені між собою природними, географічними кордонами, ріками, морями та горами.

Наприклад ріка Рейн яка розділяє Францію та Німеччину, або Піренейські гори між Іспанією та Францією. Ці чинники в тому числі впливали на лінгвістку, тобто мови народів раніше єдиної індоєвропейської групи. Те саме сталося і з так званими слов’янськими народами, яких розділяли ріки Вісла та Дунай, Балканські та Карпатські гори, і саме в процесі цього етногенезу і з’явилися слов’янські мови. Так само як романо-германські. Тільки чомусь народи, які за мовною ознакою назвали слов’янськими чисто в політичному плані почали розглядати, як якусь етнічну окремішність, тобто у відриві від всіх інших європейців.

Хоча тих самих угрів, тобто угорців, які не етнічно, ні мовно не відносяться до індоєвропейців, культурно розглядають невід’ємно від Європи.

Або ось ще один історичний алогізм, так під слов’янське переселення народів видають прихід на Балкани тюркського народу Волзьких Булгар, які асимілювавшись з індоєвропейськими племенами, які на Балканах проживали, стали вже відомими нам, як болгари.

Отже, ми бачимо багато історичних маніпуляцій за якими криються політичні мотиви. Мета яких очевидно – це розділити єдиний Західний Світ між собою, який збудований на ментальній, культурній та політичній основі від часів Римської імперії.

У зв’язку з цим розберім, як римляни називали ці народи, які з’явилися у Європі в результаті великого переселення.

Отже, нам відомий такий термін, як варвари. Але він має грецьке походження і перекладається буквально — «ті, що бурмочуть», тобто «іноземці» на нижчому, до цивілізаційному культурному рівні.

Римляни ж, за авторством Юлія Цезаря почали ці народи називати германцями, що в перекладі з латини означає рідна кров, або рідні брати. Тобто Юлій Цезар бачив в цих народах рідну кров, братні римлянам племена, просто на іншому рівні цивілізаційного розвитку. І хоч вони з ними воювали та дуже швидко германці почали ставати легіонерами й навіть преторіанцями – тобто особистою гвардією імператора.

А от, наприклад сирійців або палестинців у легіонери ніколи не брали. Тому що на цю службу шлях був відкритий лише для етнічно близьких римлянам народів.

І що цікаво, за цією логікою ті племена, які сьогодні вважаються слов’янськими, так само римлянами назвалися германцями. Бо між ними не було ніякої різниці. Як от, наприклад плем’я Ругів, яке вважається слов’янським та склало основу народів Балтії та Русі.

Тому у пошуках нашої прабатьківщини, вивчаючи нашу прадавню історію потрібно звертатися до хронік та джерел Античності, тобто Еллінського та Римського періоду.

Звернувшись до цих джерел ми бачимо, що у II столітті нашої ери в тих самих географічних межах, що і Русь зі столицею у Києві, існувала потужна держава Оюм розбудована готами з центром у північному Причорномор’ї. Найбільше інформації про це дає історик-хроніст Йордан у своїй книзі «Гетика. Про походження та діяння готів».

Він пише, що готи у другому столітті нашої ери прийшли в Причорномор’я зі Скандинавії. Ну майже так само, як варяги з Рюриковичами. Тільки різниця в тому, що варяги приходили невеликою дружиною, а готи дійсно цілим народом. Причому зайняли як правий, так і лівий берег Дніпра. Звідки пішов і поділ на Остготів грейтунгів, які зайняли лівобережжя між Дніпром та Доном, та гревтунгів Візиготів, які оселилися по правий беріг Дніпра.

Якщо ж когось засмутить, що наші предки готи прийшли зі Скандинавії, звертаю увагу, що всі ці наші племена мають спільне коріння та називаються індо-арійськими. Правда оскільки цей термін сьогодні вважається неполіткоректним то кажуть просто індоєвропейці.

Серед дослідників точаться дискусії та існує ряд гіпотез звідки власне індоєвропейці почали своє розселення Світом. Одна з найбільш загальновизнаної, що вони пішли з Північного Причорномор'я. Тому якщо готи й прийшли зі Скандинавії, то все одно їх предки були з нашого Причорномор’я. Але, як на мене, це не має ніякого значення, бо важлива не територія, а культурний та генетичний код, кров яка в нас тече.

Отже, столицею готів у II-IV століттях нашої ери було місто Данпарштадт, що знаходилось на березі Дніпра південніше сучасного Києва. Вважається, що назва ця на честь Донара — бога грому та війни. Так це чи ні, зараз складно сказати, але тепер точно зрозуміло звідки походить назва нашої величної ріки Дніпро. А саме від готської столиці Данпарштадт.

В українській мові ще багато топонімів та слів, які мають готське походження. Наприклад: князь, тато, хліб, меч, шолом, щирий, спритний, скло, котел, блюдо, дошка, смоковниця, морква, лихвар, мистецтво та багато інших.

Найвидатнішим королем готів який укріпив державу в межах Київської Русі був Германаріх з династії Амалів.

Готи звісно вели війни з місцевими племенами антів, венедів, аланів тобто скіфів та іншими. Але тоді це був звичайний процес для всіх індоєвропейських народів. В результаті цих війн перемагав якійсь рід, династія після чого ці ворогуючі племена об'єднувалися в єдину державу. І саме готи завершили процес утворенням великої держави, яка була прообразом Русі та прабатьківщиною України.

Коли ж ми вивчаємо історію України до часів утворення Русі то зазвичай чуємо лише про скіфів, а про готів замовчується. Бо така політика існує з часів радянського союзу коли все що стосувалося готів було заборонено. Хоча ті самі скіфи дуже швидко влилися у військо готів.

І насправді не дивно, адже античні літописці – такі як Полемон Ілійський, Галлієн, Климент Олександрійський, Адамантій стверджують, що скіфи, саки були схожі на кельтів і германців, і описують їх як світловолосих або світло-рудих. Римський історик Амміан Марцеллін (приблизно 330-400 рр. н. е). дає таку характеристику скіфському племені аланів або саків: 'Майже всі вони високі та красиві, з жовтим волоссям і лютим поглядом'.»

Отже, готи та наш король Германаріх об'єднали державу в межах Київської Русі та з тими ж самими народами, що і за часів Русі, але на понад 500 років раніше ніж це зробили перші Рюрики. То чому ж тоді обірвалася ця державницька нить, цей зв’язок?

А річ у тім, що до занепаду держави Германаріха привела та сама причина через яку занепала і Київська Русь. Навала у 370 році нашої ери азіатів гунів, етнічно спорідненого народу з монголами або тюрками від яких пала і Русь.

Це підтверджує й археологія, а саме Черняхівська культура створена готами, яка датується І століттям нашої ери та зникає наприкінці IV століття, одразу після навали гунів.

Це свідчить про неймовірний геноцид якого зазнали наші пращури. Бо в наслідок цього зникла ціла культура народу, яка була дуже розвинутою. Але це зовсім не означає, що наші предки готи зникли з території України, просто в умовах тотального терору народ втрачає можливість жити своїм звичним культурним укладом. І по суті виходить так, що після навали гунів наш етнос та держава 300-400 років лише відновлювалася, після чого розквітла у IX столітті під назвою Русь.

Такі висновки ми можемо зробити з археології. А тепер подивимось, що про це пишуть сучасники тих подій, античні історики.

Так згадуваний вже Йордан зазначає, що гуни відрізнялися зовнішньо від германців та римлян і були дуже жорстокими та кровожерливими.

При цьому всі античні хроністи свідчили, що готи були дуже вмілими та грізними воїнами, а військо Германаріха практично непереможним. І якщо воно не вистояло проти гунів – це означає лише одне, що як і зазвичай в азіатів, якими були гуни, кількість взяла гору над якістю. Знову ж таки, так само як і в часи монгольської навали.

Амміан Марцеллін, який був сучасником Германаріха підтверджує це. Він пише, що Германаріх у віці 110 років у 375 році н. е. покінчив життя самогубством зрозумівши, що після довгого протистояння незчисленним ордам гунів він далі не в силах зупинити їх.

Це означає, що готи на чолі Германаріха впродовж 5 років намагалися стримати навалу гунів на Європу. Бо початком цієї навали був 370 рік.

Далі історики зазначають, що частина готів не бажаючи коритися гунам подалися на Захід у Європу, але значна частина готів на чолі короля Вінітарія залишилися там же де вони й мешкали.

Тобто – готи нікуди з території сучасної України не поділися, а тут і залишилися, відповідно і склали основу нашого генотипу.

А ті остготи та вестготи, які пішли в Європу також дуже сильно вплинули на генотип та культуру її народів. Так пізніше, наприклад в Іспанії готи стали головною рушійною силою «Реконкісти», тобто звільненні Іспанії від завойовників маврів.

Крім того, відомі королі готів з іменами часів Київської Русі, наприклад Веламир, король остготів. Це означає, що вже в середині першого тисячоліття сформувалася спільна культура готів та інших племен, які населяли територію України. І є відповідно нашою спадщиною.

Що ж стосується гунів то висловлюючись метафорично вони, як не звідки прийшли, так в нікуди й пішли. А сталося – це через 70-80 років як гуни прийшли у Європу. Тоді римляни та германці об’єднавши свої зусилля розбили гунів разом з їх ватажком Аттілою в 450 тих роках нашої ери.

Дуже важливо усвідомлювати одну річ, зараз є поширеними тенденції применшувати масштаби геноциду, який чинили гуни, а пізніше монгольська орда на Русі. З’явилося багато псевдоісториків, які намагаються довести, що чисельної переваги гунів, а потім монгол не було. І взагалі вони ніяких таких злочинів не чинили, а діяли в тих самих рамках у яких діяли інші європейські народи.

Хоча вони нездатні пояснити чому після навали гунів, а пізніше монгол, в наших державах Оюм та Русь на кілька сотень років зникала цивілізація?

Насправді ж все просто, оскільки ми були кордоном між Європою та Азією, то й приймали головний удар на себе. Гуни та монголи в прямому сенсі спустошували наші землі та винищували місцевий люд, після чого потрібні були століття аби відновитися.

І ми відновлювалися, та зараз, те що відбувається на наших очах, ця війна, це чергова хвиля азійської навали. А ті хто намагаються піддати сумніву факт геноциду здійснений гунами в IV-V століттях, та монголами в XIII, насправді проповідують так зване Євразійство. Ідеологом якого сьогодні є московитський шизофренік Олександр Дугін.

Але, як не дивно, відбілювачів злочинів азіатів дуже багато і серед тих, хто себе називає патріотами України. Хоча вони пропагують те саме московське Євразійство, очевидно навіть цього не усвідомлюючи. Вони ненавидять Дугіна та московство, але по суті є дугіністами.

Тому однозначно ці теоріє є відвертою єрессю та псевдоісторичними. Вони заважають нам бути самими собою. Повернути свою силу та історію, бо сила у гармонії зі своїм минулим, зі своїми давніми прабатьками. Сила в розумінні місця своєї держави та нації у Світі.

І от ми часто чуємо, що Україна – це форпост Європи. Але насправді Європа – це і є ми. Європа сьогодні починається з України. Тому що саме в українцях підсвідомо проснулося неприйняття азіатчини в її ментальному значенні. А це і є екзистенція.

І тільки тоді – коли це саме неприйняття проснеться у всіх інших країнах Європи, тільки тоді Західна цивілізація відродиться та поверне свої втрачені позиції у Світі. А що головне зможе захистити свої народи від моральної та генетичної деградації.

Щоправда, маємо визнати, чітко усвідомлював загрози від азіатської Московії, імператор германської імперії Вільгельм II наприкінці 19 на початку 20 століть. Він виношував ідеї та намагався реалізувати план з відновлення великої конфедерації в межах Міжмо́р'я, тобто в тих самих кордонах, що й Оюм Германаріха або Русь.

Так під час першої світової війни германські війська звільнили Литву від московської окупації та у 1917 році допомогли утворити незалежне Литовське королівство.

Також у 1917-18 роках з допомогою Германії були проголошені незалежні від Московії та більшовиків Латвія та Естонія. А також окреме Балтійське герцогство.

У 1918 році германські війська врятували Українську Народну Республіку від окупації московськими більшовистськими ордами. Та посприяли відновленню в Україні монархії на чолі ясновельможного гетьмана Павла Скоропадського.

В тому ж 1918 році війська імператора Вільгельма звільнили Білорусь від більшовиків та дозволили утворення Білоруської Народної Республіки.

Особливість та важливість для України нової геополітики, яку намагався реалізувати імператор Вільгельм II полягала у тому, що нарешті еліти Германської імперії почали розуміти реальні загрози від підсилення азіатської Московії своєю кров’ю. Тому Вільгельм хотів відокремити від російської імперії все цивілізоване – тобто європейське від азіатського. Тому і почав розбудувати такий собі Балто-Чорноморський союз. Відновлювати цей ментально-політичний простір часів Германаріха та перших Рюриковичів на основі династичних зав’язків та монархії.

І зараз коли ми подивимося на історію Європи останніх 100 років, то зрозуміємо, що саме ця політична модель і була правильною. Якби вона була реалізована, то Західний Світ би не деградував, а процвітав. Не знав би жахів другої світової війни, а відповідно і нинішньої Україно московської війни.

А тому місія України сьогодні реалізувати цю геополітику та стати центром відродження Західної Цивілізації. Ми то тепер знаємо, що в європейцях також тече кров наших давніх предків готів.

Отже, підіб’ємо підсумки:

1. Україна веде початок своєї державності не від Русі IX століття, а від держави II століття, яку Античні літописці називають Оюм. Цю державу укріпили та розширили до меж тої самої Русі наші предки готи. А відповідно державницька традиція Русі починається від держави Германаріха. Тому описані Нестором літописцем варяги прийшли не в якусь чужу країну, а у свою. І були вони просто військом, особистою гвардією династії Рюрика. Тобто спорідненої до династії Амалів Германаріха.

2. Готи першими із германських народів вже у IV столітті прийняли Християнство, а відповідно ми маємо відзначати Хрещення нашої прабатьківщини не від 988 року, а щонайменше на 600 років раніше. Готи мали свою окрему Аріянську церкву та пророка Вульфілу.

3. Як ми вже з’ясували, римляни наші народи, які заведено вважати слов’янськими, теж називали германцями, в перекладі рідними братами. І мали на увазі, наші народи рідними собі, але на іншому ступені розвитку цивілізації.

4. До занепаду держави Оюм Германаріха привела навала азіатів гунів. Але ця держава знову відродилася через 500 років під назвою Русь.

5. Русь занепала вже від навали монгольської «Золотої Орди» у XIII столітті. Але все одно невдовзі відродилася у Північно-Західних від Києва землях. Спочатку у вигляді Галицько-Волинського королівства. Потім в XIV столітті у Великому князівстві Литовсько, Русько, Жемайтійському. Далі у Речі-Посполитій, Гетьманщині та в XX столітті у нинішній Україні.

6. Московія, яка також претендує на спадок Русі, насправді за своїм ментальним кодом та традицією деспотизму є наслідницею монгольської «Золотої орди».

7. Теорії про те що гуни та монголи не мали чисельної переваги над військами наших предків готів та русів, а також не здійснювали проти нашого народи геноциду – є нічим іншим, як московським євразійством та дугінізмом.

8. Аналізуючи наслідки від вторгнення азіатських орд гунів, а пізніше монгол та їх наслідників московитів можна зробити висновок, що війни з ними завжди мали екзистенційний характер, тобто протистояння несумісних між собою ціннісних систем.

І саме тому всі їх навали закінчувалися тотальним геноцидом нашого народу, після яких для відновлення потрібні були сотні років. Але перемоги ці азіатські орди завжди досягали шляхом тотальної чисельної переваги, коли військова майстерність та якість наших попередників все одно уступала їх кількості. І цей сценарій ми проживаємо вже кілька тисячоліть поспіль.

З цього висновок, протистояти їх навалам ми можемо за допомогою технологічності.

І зараз наша Західна цивілізація дійсно має у своїх руках такі технологічні переваги, але з певних причин ми їх не можемо на відповідному рівні в цій війні застосовувати через що на фронті гинуть найкращі українці.

В чому ж причина, чому так відбувається?

Так є тому, що у сучасних європейських владних еліт відсутня свідомість та геополітичне мислення сформоване Вільгельмом II Гогенцоллерном, імператором Германської імперії кінця 19 початку 20 століть.

А ще гірше те, що цього геополітичного мислення не сповідують наші політичні еліти України. Але це вже окрема і дуже глобальна тема, яка потребує максимального її аналізу та шляхів вирішення.

 


Пост размещён сторонним пользователем нашего сайта. Мнение редакции может не совпадать с мнением пользователя



Коментар отримав забагато негативних оцінок
Vladimir Trofimov
«Ватажок Аттіла» — київський Великій князь Богдан Гатило.
Юдейські та грецькі ябедники не спроможні були вимовляти «Гатило». Тому записали «Атило». Потім «Аттіла».
Германаріх — Ярмерік або Йормунрекс або Яромир-рекс або Яромир-король. Сівер, який жив між Дінцем Сіверським і Прилуками. Подався до нових земель за Дунай. Платив данину Гатилі.
«Цей народ ми називаємо скіфами або гунами. Щоправда, самі себе вони звуть русами» (Костянтин Багрянородний).

Не читайте юдейську & грецьку книжку Із-ТОРИ-я.
   Відповісти    
Formenus idiotus
Це Вас мати з люльки в дитинстві упустила чи батько по голові бив сильно? Або це звичайний алкогольний делірій?
   Відповісти    

   Правила

Записи в блогах:




Думська в Viber


Ми використовуємо cookies    Ok    ×