Що потрібно сьогодні знати відзначаючи День Незалежності України?  

На початку весни 1991 року, я будучі учнем звичайної радянської школи на Одещині, намалював на шматку фанери великий Тризуб і розмістив його на стіні біля своєї парти. Не скажу, що це дуже здивувало вчителів, бо подібні тенденції в мене та частини інших учнів вже спостерігалися у нашій школі не в перше. Але це був занадто зухвалий вчинок, адже мав характер публічності, а не анонімності.
Звичайно, що першою реакцією шкільного керівництва було примусити мене зняти цей символ, та я відмовився і не дозволяв це зроби іншим.
Єдиний тиск, який я на собі відчував з боку вчителів, були звинувачення у фашизмі. Але Тризуб так і провисів на стіні біля моєї парти до кінця учбового року мого 8 класу.
А першого вересня 1991 року коли я прийшов до школи в класі на стіні висів вже куточок із державним жовто-блакитним прапором, гербом і гімном Незалежної України.

Незалежність у 1991 році дійсно прийшла несподівано, ніхто не думав, що все станеться так швидко, але це зовсім не означало, що якби не «ГКЧП» і «путч» ми не здобули б Незалежності пізніше. Бо існувала вже критична маса людей, готова за неї змагатися.

Так сталося, що наскоруч перефарбована влада колишніх комуністів, розповідаючи нам про Незалежність, із неймовірною швидкістю звела нанівець одну із головних цінностей нашої держави – її економічну міць, бо на той момент Україна знаходилася на 5 місці за своїм промисловим розвитком у Європі. Виявилося, що незалежна та економічна могутня держава у центрі Європи нікому в світі не вигідна, але найстрашніше, не потрібна власній політичній псевдо-еліті.

Тому сьогодні, коли відзначаємо цей найважливіший день нашої історії, потрібно розуміти: щоб зберегти нашу справжню, а не фейкову Незалежність, маємо відродити свою економічну могутність, і покарати всіх тих, хто нас її позбавив.

З Днем Незалежності українці.