 |
Василь Сидорак / 31 января 2013, 16:40
. |
.
 |
ну да как обычно во всем виноват Кремль и «антиукраинские силы». Убожество, что еще можно сказать. Трагический момент истории, когда молодежь тупо послали на уброй превратили в фарс!
|
 |
По-моему написанное Алиной и переданное Сидораком лечению не поддается: уйма фобий, все вокруг дерьмо один я царь и бог, такой их взгляд на мир.
|
 |
Царь и Бог у вас Путин!
|
|
Вы по совместительству зарабатываете на антипутинизме или официально входите в состав белоленточников, пятой колонны? Что-то без оглядки всех «стращаете» кровавым Путиным. Путин далеко, очень далеко и давно далеко. Разрушения в Украине (Одессе) не на его, а на вашей совести и совести «незалежников». Когда будете каяться в содеянном в стране паскудстве?
|
|
Дык паскудство от бывших комуняк и пошло когда они приватизировали фабрики и заводы и начали эффективно керувать! А вы за них голосуете так что не скиглите теперь!
Смотрите кино на русском!) |
|
Ну да, как пропагандировать и провозглашать незалежнисть так это вы, а как отвечать за систему, в которой грозились построить Хранцию, то дядька. Ну и нафиг вы такие у власти нужны, красавы, если руководить страной с демократическими законами не умеете? Может желаете тоталитаризм в неофеодальном соусе подать народу, ошейник нацепить, кандалы и плеткой его, плеткой?
|
|
Так у власти как раз ваши комуняки с бандитами!
Если бы вовремя провели люстрацию как в Польше жили бы уже по законам, а не по понятиям! |
|
Уважаемый, я подчеркнул что руководство страной планировали в демократическом русле. Естественно, могут быть у власти кто угодно и все по результатам подсчета голосов. если не сумели удержать или захватить власть, то кто вам доктор? Вы просто оказались слабаками.
Я не вижу никакого конструктива от Удара, от правой оппозиции. Только освободите Тимошенко и точка. А где умное оппонирование, где умный контроль и борьба с оппонентом не спиливанием заборов, а умом? Кто будет голосовать за силы которые ничего не делают, кроме как дерутся в Раде. Где план выхода из экономического кризиса, где анализ эффективности вхождения Украины в ЕС и ТС. Где все это? И вы потом ссылаетесь на бандюг, если сами не можете получить власть демократическим путем? |
|
Вы еще скажите что выборы у нас проходят демократически и нет подтасовки результатов командой проффессионалов! ))
И это какой план по выходу из кризиса у команды профи? Или они только бабло пилить умеют как на ЕВРО 12 и Хундаи закупать! Где реформы? |
|
Вы хотел незалежнисть вам дали территорию и народ проголосовавший за предложенное. То что вы описываете — результат работы в системе, которую вы создаете. Если жалуетесь на систему которую вы создали профуркав выборы, то это говорит о неумении управлять государством, массами.
Куда ведут ПР я прекрасно понимаю и жутко не разделяю этот путь но дорогу в открытый рынок вымостили не они, а каждый по чут-чуть. Приватизация началась не при них, договоренности о вхождении в ВТО и подписание договора происходило 18 лет. НБУ создавался как отдельный от государства институт не ими. Они в коридоре по которому гонят весь скот америкосы. Кого на забой, кого подоить нахаляву. Мы влипли в систему давно и эта система позволяет за контракт по Хюндаю оправдаться словом «извините» |
|
Вы хотели, вам дали, вы не можете, а вы сударь что дАртаньян? Что Вы делали когда верхушка КПСС разваливала СССР о котором так судорожно ностальгируете до сих пор?
|
|
Я власть себе не требовал и не брал на себя власть, и не мне за невзятое на себя отвечать. Не перекладывайте вопрос заданный тем, кто рвется к власти или был у нее. Пора отвечать.
Ответ на второй вопрос прямой: «Тогда я доверился нашим националистическим придуркам, так как на 8-10 долларовую зарплату с задержками двоих детей не поднять. Шок. Поступил как все — 7 км. Мантулил — резали хирурги — опять мантулил. Очнулся поздно, но очнулся. Теперь задаю вопросы и все сделаю, чтобы новое поколение не попало плод следующий шок — фашистский. |
 |
тое так тобто так тое ПутЫн авжеж тобто ПутЫн
|
 |
Как и автор.
|
 |
Прочитал я статью, хотя и с трудом…
Знаете в ЧМП был один известный своей тупостью капитан по фамилии Сидорак. Команда, как и работники отдела кадров, называли его просто-Сидурак… Я не проводу параллелей. Упаси Боже… Во-первых, статья просто кишит от изобилия «АЗС» («Америка заметает следы»)… Такого количества глупости просто сложно себе представить. Если откровенно, то я порадовался в душе, что ничего из предложенного в статье по счастью не будет. В обозримом будущем… Обидно, что все перечисленное господствовало хоть какое-то время… Во-вторых, создается впечателение, что человек приехал из Львова и хочет навязать в Одессе свои порядки. Ну, не нужно это делать… Поезжайте в свой монастырь и там руководите. Оставьте Одессу в покое… Здесь никогда не зацикливались на языке и никогда не зацикливались на Кремле… Одесса-это свободный город от всяческих предрассудков. Включая языковые. В теории она всегда была русскоязычной, а на практике суржиковой… Все ярые националисты критиковали Одессу, но странному стечению обстоятельств оставались в ней жить… Почему-бы не поехать Юсову во Львов и там трибунить? Ответ прост… В Одессе охламонов подобия Юсова весьма мало. Потому к ним приковано внимание, как в террариуме. Он и сам об этом знает… Но если человек не может больше ничем обратить на себя внимание, а выделиться очень хочется, то, что делать тогда? Чем автор отличается от клинического Юсова, который культивировался в Одессе? Вокруг полно Наполеонов…скоро от их засилья пройти невозможно будет… |
 |
Слишком много текста. Вы можете внятно описать события под Крутами? Что было героического в том, что украинские патриоты бросили на убой против регулярных войск пацанов необстреляных? Кто отдал этот приказ? Какова была цель данного мероприятия. Выполнена ли поставленная боевая задача?
|
 |
Они не оправдывают тех, кто приказал ребяткам туда пойти, и кто их потом оставил умирать. А хотят сказать, что ребята приняли смерть геройски, независимо от исхода битвы.
А рассуждать сейчас, что не было смысла и цели — бесполезно. Ребята все же вышли за свою идею, зная, что погибнут. |
Нельсон Степанян |
Да ни хрена пацаны не знали. Им сказали взрослые дядьки — они пошли. А дядьки потёрли ладошки и смотали удочки из города. И потом придумали подвиг для оправдания их действий.
Да и подвигом назвать этот эпизод язык не поворачивается. Подвиг — это 300 спартанцев, которые задержали продвижение огромной армии на несколько дней. Это оборона Одессы и Севастополя. Подвиг — это таран самолёта противника. То есть подвиг — это нанесение врагу морального и материального ущерба чаще всего ценой жизни. За что погибли пацаны под Крутами? |
 |
Как минимум они на два дня отсрочили захват Киева (кроме боя они разобрали железнодорожные пути)
|
|
И там больше 300 человек погибло.
|
|
ну да тысячи полторы… но для нациков это «антиукраинский заколот»
|
|
В Январском восстании против узурпаторской Центральної Ради приняли участие не только большевики, левые эсеры, меньшевики-интернационалисты, максималисты и анархисты, но и остатки арсенальских организаций черносотенных партий «Союза Русского Народа» и «Союза Михаила Архангела»!
Это едва ли не единственный случай, когда «белая» и «красная» стороны Второй Русской Смуты оказались по одну сторону баррикад. (с) |
 |
«черносотенных партий «Союза Русского Народа»» в Київі це як філіал НСДАП в Тель-Авіві.
|
|
Как за что??? Они уничтожили несколько сотен большевиков, двигавшихся на Киев. Зная, что силы неравные, что они — смертники, они приняли этот бой. Это подвиг во имя родины. Если вам этого не понять, то мне очень стыдно за вас.
|
|
Несколько сотен??? Может их не 300 было, а 3000? Кстати, цифра 300 выглядит довольно округлённой и неправдоподобной. Но это уже о другом разговор.
Я так и не увидел описание боя. |
|
http://commons.wikimedia.org/wiki/File:Battle_of_Kruty.jpg?uselang=ru
http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/8/81/Kruty_Klymko.jpg/800px-Kruty_Klymko.jpg |
|
Ход событий
Достоверного описания события происходившего 29 января 1918 года не имеется. Версии сторон, как и самих участников событий противоречивы. По информации историка Валерия Солдатенко утром 16 января (29—по новому стилю) отряд балтийских матросов под командованием Ремнева (по некоторым данным, до двух тысяч) (по информации участника событий С. А. Моисеева это были не матросы, а Московский и Тверской красногвардейские отряды) неожиданно попал под огонь юнкеров и студентов, поддержанных артиллерийским огнем одного (по другим версиям двух) орудий. Через некоторое время часть оборонявшихся отступила, а продвижение наступавших было остановлено предварительно разобранными железно-дорожными путями. В связи с начавшейся сильной метелью часть отступавших (по другой информации разведывательный отряд оборонявшихся вернувшийся на станцию, не зная того, что она была оставлена) была захвачена и расстреляна. Имеется информация и о восьми раненых оборонявшихся отправленных в Харьков, где ими никто не заинтересовался, и они исчезли из госпиталей, куда их устроили на лечение. По информации военного историка Ярослава Тинченко со стороны УНР в бою участвовали 420 человек: 250 офицеров и юнкеров 1-й Украинской военной школы, 118 студентов и гимназистов из 1-й сотни Студенческого куреня, около 50 местных вольных казаков — офицеров и добровольцев. 29 января 1918 года погибло лишь несколько человек, все остальные, унося тела товарищей, отступили к эшелонам и уехали в Киев. И лишь один взвод из студенческой сотни в составе 34 человек по собственной оплошности попал в плен. Шестеро из них были ранены, один оказался сыном машиниста, мобилизованного наступавшими. Всех посадили в поезд и отправили в Харьков (впоследствии они будут освобождены из плена). 27 оставшихся на станции были расстреляны. |
|
Вы трактуете событие в угоду себе, если бы наши предки в ВОВ рассуждали также (мол куда нам против хорошо подготовленных обеспеченных амуницией и вооруженных немцев в одних лаптях), они бы ту войну не выиграли. Не позорьтесь подобными изречениями. Основное в данных событиях — это мотив погибших, а не цели тех кто их как-либо направлял или руководил. Или привести соотношение погибших граждан СССР и союзников к погибшим немцам?
|
|
Подвиг УПА вообще нельзя переоценить.В тоталитарной большевистской державе, где все несогласные с идеологией правящего режима чекистов отправлялись или на тот свет, или в концлагеря, нашлись те, кто открыто пошёл на борьбу за свою свободу — Галичина и Волынь, основав УПА. Остальные подчинились, согнулись, стали на колени.
Поэтому и УНР, и УПА вошли в историю как национальные герои за независимость Украины. А вы продолжайте восхвалять антинародный «совок». |
 |
http://ru.wikipedia.org/wiki/%C2%EE%EB%FB%ED%F1%EA%E0%FF_%F0%E5%E7%ED%FF
читай про подвиг УПА. это Википедия для тупых. заинтересуешься найдёшь подробности. |
|
http://goo.gl/GG3g3
Читай про подвиг студентов под Крутами в украинской википедии, а не во вражеской, где до сих пор всё ещё закрыты архивы КГБ, чтоб народ не знал правду. В России тебе ещё не то напишут, для них и Грузия, и Украина — враги, которых можно бомбить и продавать газ по самой высокой в мире цене. Что касается Волынской трагедии, то читать о ней следует тоже в своей википедии: http://goo.gl/3JmIr |
|
Да хоть удавись с теми Крутами, «крутое яйцо», нам они до фени…)
|
|
А тебе, моральному уроду, до фени человеческие жизни вообще.
|
|
Прихильникив у войны нет. Война есть война. Если не мы их, то они — нас. Увы.
http://goo.gl/3JmIr |
|
Какие преступления совершили «хохлуины»? На кого напали, кого завоевали, чью территорию захватили?
Чего дурочку валяешь, чучело? |
|
Вас никто не захватывал, хохлуин syplit, вас дрючили и покупали! Историю изучай! Кстати, хохлуины ненавидимы поляками по страшной силе, что бы ты знало бестолочь.
|
|
syplit А ты не моральный урод, ты по жизни такой! Жаль твоих родителей.
|
|
Вот так уничтожали солдаты бандерлогов. Честь и хвала им.
24 декабря 1944 г. начальник 2-й резервной заставы лейтенант Набиев, имея данные о наличии в одном из домов в с. Кросценко бандитов, решил уничтожить эту банду. Лейтенант Набиев вместе с кавалеристом 6-й заставы красноармейцем Ржанухиным (член ВЛКСМ), ворвавшись в дом, внезапно подверглись нападению 4 бандитов. Один из бандитов набросился на лейтенанта Набиева, свалил его на пол и начал душить. Красноармеец Ржанухин не растерялся: разделываясь с одним бандитом, напавшим на него, сильным ударом приклада автомата нанес ему удар, а вторым взмахом приклада нанес удар по голове бандиту, вцепившемуся в горло Набиева, чем спас Набиеву жизнь. Остальные 2 бандита также были уничтожены в рукопашной схватке… |
 |
Вы какую статистику читали, Путинскую?. По данным архивов, а немцы вели строний учёт, на восточном фронте погибло немногим более 4 миллионов немецких солдат (6 — это на всех театрах военных действий). А цифра 9 — так это даже не смешно. По оценкам историков (в России народу много, чего их, солдат, считать?), около 28 миллионов безвозвраьных потерь. Вот так-то. А мы «великим полководцам» памятники на кождом шагу ставите!
|
|
Идти на верную смерть, защищая столицу от красной чумы — это в высшей степени подвиг, и мне странно, что приходится это объяснять. А то что эти «сограждане» устроили в стране кровавый террор и топтали, давали всех, кто не разделял их идеи — это ничего, это можно?
Вы — страшный человек… |
 |
тогда придётся описать дальнейший путь Аверклия Гончаренко, оставившего пацанов на смерть, командовавшего таким же оболваненным пушечным мясом в СС галичина, опять удравшем с поля боя … и прожившего до 90летия в Штатах
|
|
Оболваненное пушечное мясо в СС «Галичина»? После «красного» теророра на ЗУ народ пошёл бы служить даже к дьяволу, лишь бы отомстить чекистам. Зрите в корень, мадам. Всё очень просто: чекисты достали!
|
|
День рождения Красной Армии-23 февраля 1918 года.Каким образом несуществующая армия Кремля или рабочих и крестьян могла участвовать в том боестолкновении 29 декабря 1918 года! ?, Другимми словами опять враньё и словоблудие.Что с той, что с другой стороны воевали простые украинцы, русские, евреи, греки и пр.Только от УНР было больше бывших солдат австро-венгерской армии.Чистый провокатор, который не прочь, как и его руководители, спровоцировать очередной внутренний вооружённый конфликт.Да, Европа их ждёт-не нарадуется!
|
|
23 февраля 1918 года красная армия была создана только в воображении большевистской пропаганды. В тот день отряды немецкой армии, находившейся тоже в стадии революционного брожения, но еще сохранявшей порядок, разогнали толпы пьяных матросов Балтфлота, которые попытались остановить немцев в походе на Петроград. До Петрограда немцы не дошли, но не вследствие «сопротивления» большевиков, а потому, что сама немецкая армия разваливалась и солдаты не хотели воевать.
|
|
Алекс.19:20.Делим проблему на две.1)Не могли кремлёвские, красные войска де-юре воевать на Украине в это время.2)В воображении была создана РККА или нет, пьяные или трезвые, но именно 23 февраля отмечается, как день Советской Армии(пью свои законные сто грамм, по-скольку служил в ней).В истории много удивительных дат, не соответствующих конкретному событию, как у нас, так и во многих странах мира.
|
|
1)Де-юре — не могли. Дн-факто — воевали. Красная гвардия существовала с марта 1917 года.2) На Киев шли те же самые люди, которые устанавливали Советскую власть в Питере и Москве. Об этом писал и сам Муравьев. Кроме них — еще много разных красногвардейцев подсобралось.В том числе из Брянска и Орла. 3) это точно.
|
|
точно. и управлялись они теми же людьми с украинскими фамилиями :)
|
|
А люди с русскими фамилиями шли защищать Киев и Украину…
|
|
ну и? Антонов-Овсеенко руководил штурмом Зимнего и арестом временного правительства. среди штурмующих был и Юрий Коцюбинский. они впоследствии командовали и походом на Киев. судя по персонажам Революцию в Российской империи организовали и провели украинцы. между прочим Троцкий по теперешним меркам тоже украинец :)
|
|
А ТО! Конечно и революцию в Российской империи организовали и провели исключительно украинцы! И часовню в 14 веке развалили! И воду в кране выпили! До смешного-то не стоит доходить.Понятно, что это — один шаг, но лучше бы его не делать.
|
|
до какого смешного? до того что донецкие боролись с днепрпетровскими за власть в СССР? Вы посмотрите на того кто был Генсеками и дайте себе ответ почему Грушеский закончил жизнь респектабельным СОВЕТСКИМ профессором???
|
|
Вот даже стесняюсь спросить, а Сталин был донецким, или днепропетровским? А Ленин? Про советского проф. Грушевского, правда закончившего жизнь несколько не «респектабельным» объясните товарищу несколько ниже, а то он считает, что у меня «шум в голове», И он, и В. Чеховский и С.Ефремов и многие другие (Шумский, Любченко) доработали в СССР до конца 20-х. Командир «Червоных Гайдамаков», тех, которые подавляли восстание на «Арсенале». Омельян Волох до конца 30-х(если не ошибаюсь)И они и их политические противники по гражданской (Скрипник, Раковский, Затонский)«зникнули» почти одновременноАнтонов-Овсеенко тоже
|
|
Вас не понять :) Сталин грохнул почти всех красных беспредельщиков Гражданской, тех кто в октябре 17-го творил Революцию и устанавливал Советскую власть — да Вы молиться на него должны! он же наказал убийц героев Крут! где логика! ?
|
|
Просто я объективна :) По крайней мере, стараюсь быть объективной. Поэтому повторю банальную истину: самое страшное, что может произойти с государством и народом, это гражданская война. Искать в ней правых и виноватых, победителей и побежденных бессмысленно. Если искать святых и героев, то это именно Крутянские студенты Киева, равно как и Арсенальские «гавроши», можно смело добавить сюда юнкеров Владимирского училища в Питере и Александровского в Москве.. Новочеркасские кадеты. Одессе тоже есть кого в этот список внести. В любом случае те очень молодые люди, которые погибли за «идеи» в самом начале. Потому что потом столько крови собственного народа наляпали, (все), что с героизмом как-то не складывается. Всего хорошего и Вам и Вашему сайту. (Это на всякий случай, т.к. я на этом сайте явление временное и в будущем очень редкое). Да, еще одна деталь: под влиянием того, как в Украине почитают память Крут, в Питере пару десятков человек 10 ноября стало приходить к могиле юнкера Александровича. Это единственная память о Владимирцах и восстании юнкеров
|
|
Алекс, всё верно, НО! есть маленький нюанас :) никто никого не разгонял — матросы, ведомые… не будем говорить кем, увидев регулярные войска, сами всё поняли и побежали спасать Революцию в колыбель Революции :)
|
|
Ну бред… А до этого никакой армии не было? Вообще? А тут вдруг — и 23 февраля 1918 года она неожиданно «родилась», с неба упала? Это ж надо — вы совсем не научились думать. 23 февраля вообще от «фонаря» назначили днём основания армии. Учите историю, «умник».
|
|
Никаких боёв в тот день не было. Вы повелись на исторический вымысел.
|
 |
А что тогда было, истЕрик?
|
Andy Domasov |
Указ о создании красной армии был подписан совнаркомом 15 января, а 23 февраля 1918 года Германия поставила России ультиматум разоружить армию и флот и признать назависимость прибалтийских стран и Украины. Это были позорные для чекистов дни.
Миф о первой победе красной армии до сих пор ещё сидит в тупоголовых черепушках «совков». Вас развели кремлёвские политтехнологи, неучи. |
|
23 февраля День рождения, а 29 декабря того же года вы свою красную армию называете ещё не существующей.. это как вообще?
|
|
У «совков» всё так — полнейшая безграмотность и в грамматике, и в арифметике, и тем более в истории и политологии.
|
|
Самым младшим участником Ютландской битвы был юнга британского флота Джон Корнуэл. Он имел звание даже младше рядового матроса. Корнуэл входил в расчет носовой пушки маленького крейсера «Честер». Он был помощником наводчика. Ну, то есть, крутил такое колесико, и пушка поворачивалась
Стоило «Честеру» вступить в бой, как с первого же попадания всех матросов расчета носового орудия убило. Джон получил смертельное ранение осколком в грудь, но остался на месте, и продолжал крутить это колесико, и наводить орудие на врага… А потом умер. Он отлично видел, что пушку никто не зарядит, и никто не выстрелит из нее, но он продолжал выполнять приказ… Потом королева лично вручила матери героя медаль, сказала, что-нибудь вроде… дескать… спасибо за такого сына. А что она могла сказать? Я не осуждаю королеву и далек от того, чтобы как-то преувеличивать подвиг этого мальчика, или наоборот, говорить, мол, это была невинная жертва пропаганды, и несчастный юноша был только винтиком империалистической машины, и жалкой щепкой в том костре… Нет, совсем нет. Я ничего не знаю, и знать не могу о нем ничего. Может, ему было так больно, что он от болевого шока крутил колесико своей пушки, а может быть совсем наоборот, он даже не заметил раны и исполнял инструкцию. Бог его знает. Просто я знаю наверное, что вряд ли сам сделал бы так. Потому что у меня уже есть мое сраное высшее образование. Я уже знаю историю, понимаю разные смыслы, умею их находить, или в нужной ситуации не находить. Вот окажись я у той пушки, вряд ли я нашел смысл ее наводить куда-то… Я же знаю, чем закончилась Ютландская битва и Та война, и следующая тоже… Всё, в общем-то, находится на своих местах: в Англии — королева, в Германии… канцлер, немцы, поля… Я это уже успел узнать. Книжек много прочитал. Нет! В смерти того мальчика ничего хорошего не было. Это было ужасно, страшно, и обидно. Но иногда нужна возможность делать что-то, не задавая вопросов, и не иметь возможности их задать |
|
Люмар, вы совсем или чуть- чуть. Причём здесь этот эпизод сражения между Англией и Германией. Вы бы ещё от избытка вашей фантазии приплели бы историю Ромео и Джульетты или про Чайку рассказали. Только обязательно в концовке, не забудьте ляпнуть о коммуняках, и полирнитесь Путиным на десерт!
|
|
Что понималка ослабла?))
и это не поминайте имя господа Путина в суе! Товарищи проклянут! ) |
|
Понял, видно ты своего сынишку хочешь послать отбить у румын, шельф возле о. Змеиный.
|
 |
А то что они погибли за свою РОДИНУ Украину! Они показали как надо любить Украину!
|
|
Они погибли за образ своей Родины, который им втюхнули в моск. Родина была и останется совсем другой и этому способствует не пару десятков зомбированных пропагандой, а менталитет основной массы. Идти против менталитета массы — это стать обреченным на поражение. Остается только нюанс — как принять неизбежную смерть. Они приняли ее геройски.
|
|
Ха, «срамоту» из бана раньше времени выпустили! За какие заслуги?
|
 |
Если не ошибаюсь, поименно известно всего 25 погибших
|
|
хорошо хоть так, после 73 лет советской власти то
|
|
Навіть якщо і 25. Невже тільки тисячи загіблих мають право на гідне вшанування?
|
|
Но памятный знак за Ледовый поход у них был. И еще много других подобных. В армии УНР тоже были не столько награды, сколько памятные знаки. Награды — у Красных.
|
|
Шкода мені вас, сидячих за заплямованними від жиру та пиття комп'ютарами, шкода мені вас безнаціональних, млявих, байдужих «власників прописки» або «маючих паспорт». Шкода бо даремні ваші міркування, а мова огидна та нудна до блювоти. Шкода мені вас не вартих а ні пращурів ваших славних, а ні гідних майбутнього у злагоді та гонорі, бо за майбутнє це колись кров проливали діди наші, й зараз ви не готові навіть в устах своїх слово землі своєї народити. Холопи московські, попами кремлівськими у церквах злотокупольних закуті у кайдани забуття, та кривди вічної, та ганьби принизливої. Клеймо вам «Хохли» що катам своїм на постоментах споруджують пам'ятники. Хіба забули ви слова мудрі на мові вами давно забутій «Рабів до раю не пускають!» — отже палати вам у пеклі безволля, та посередності сини України. Поки на спинах ваших збудують новий «Слов'янський рай».
|
|
Сама автор Алино Радченко, забанена за экстремизм, так решила маляву передать через своего пахана.
В маляве 852 слова, из них конкретно про «круты» ни одного слова. СВОЛОТОВЦЫ сколько вы можете пиарится над этой подставой? |
|
Я не зрозумів жодного слова із того, що було написано паном. Ми послуговуємося надто різними категоріями оцінки дійсності. «Піар», «Пахан» я ніхто й звуть мене ніяк, я не знаю а ні пані Аліни, а ні «Паханів» й до Свободи немаю жодного відношення. Крути для вас порожній звук, серед полей та річок неіснуючої для вас держави, то нащо про це розмовляти.
|
|
Вы что марсианин?
|
|
Ні, чи це питання має інше окрім «прямого» значення?
|
|
Да кто вы такой, что бы рассказывать нам свой свЫдомый бред? Вы холуй греко-католический, отпрыск предателей и висельников.
|
|
Скорее он наследник польской шляхты, которая на западной Украине хорошо свою философию и образ мысли насадила. Хотя именно со шляхтой боролись запорожцы — один из символов свободы Украины.
Получается, что сейчас за свободу УКраины больше всего кричат наследники тех мерзавцев, с которыми боролись запорожцы! ? |
 |
запорожцы разные были
В 1618 г. состоялся поход на Москву во главе с польским королевичем Владиславом. Войском Запорожским предводительствовал гетман реестрового казачества Петр Сагайдачный Кость Гордиенко — кошевой атаман Запорожской Сечи, участник Полтавской битвы на стороне Карла XII. В начале 1702 года был избран кошевым атаманом Чертомлыкской Сечи. Последовательно проводил антимосковскую политику, отстаивая права и вольности Запорожского Войска. Возглавлял нападения запорожцев на гарнизоны московских войск, расположенные в пределах Вольностей Запорожских. Сначала действовал в оппозиции к гетману Ивану Мазепе (оба питали друг к другу глубокую личную неприязнь), когда тот проводил пророссийскую политику, но в марте 1709 года поддержал его восстание, приведя с собой 8 тыс. запорожцев. Заключил соглашение со шведским королём Карлом XII. После поражения в битве под Полтавой помог Карлу XII и украинскому гетману Мазепе с остатками армии переправиться через Днепр |
Коментар отримав забагато негативних оцінок
|
Это ты тупорылый циничный совок. И не позорься своей тупостью и незнанием истории.
|
|
licwin
Я вам, дружок, еще раз повторяю, что гражданская война — это позор и гордиться тут нечем! А вы мне какой-то бред пишете про поля и речки! Может хватит?! Глупо как-то. |
|
Про Крути вже все сказано. Автор порівнює події того часу із сьогоденням.
|
|
Про Крути вже все сказано. Дійсно про Крути сказано багато. Але далеко не все. Про сьогодення. Ось чому мені здалося, що одеські свободівці цією акцією не стільки память крутян вшанували, скільки в козаки-розбійники погралися? Мрлодці, що провели, молодці, що відео виклали, але ж на ньому доречним до Крут є хіба що кобзар. Сподіваюся, що він проспів «Чуєш мій брате, славний юначе». Але не видно цього на відео. Що саме там до Крут дотичним було? Ясно, що смолоскипи та ритуальні гасла з традиційними портретами були…А що крім них? Такі теми мають ще й до души звертатися.. Може запізнилася з цім зауваженням і ті, хто проводили акцію цей пост вже не прочитають..
|
|
Дякую. Приймем до уваги.
|
|
А не пийты тоби до дупы?
Я не знаю, за что твои пращуры проливали кровь, но явно не за наше светлое будущее. За наше светлое будущее проливали кровь осенью 41-го защитники Одессы — вот они то и настоящие герои. А гражданская война — дело неблагодарное, когда брат на брата с пикой идет, там нет правых, только виноватые. И гордится здесь нечем! |
|
«Защитники» Одессы, спешно смываясь морем из города, подорвали всё, что можно было подорвать — коммуникации, дороги, порт, магазины и склады. А ведь в Одессе они бросили на произвол судьбы 250.000 человек! Где ж героизм? А пришли румыны, и народ, замордованный советской властью, восстановил город и зажил гораздо лучше, чем при коммуняках. Но через 3 года «защитники» вернулись, и СМЕРШ арестовал 70.000 невинных одесситов лишь потому, что они работали и жили при румынах. Учите историю Украины, а рассказы по «истории СССР» повесьте в туалете на гвоздик.
|
|
СМЕРШ арестовал четверть населения Одессы??? какой народ зажил «гораздо лучше»? — еврейский? — или Ваш дедушка с бабушкой? — неужели выжили за просто так?
дружок, раз уж всплыл, то давай по пунктам — кто чего взрывал и кто как лучше зАжил? |
|
Мои дед с бабкой и маленькой мамой и её братом жили во время оккупации. И после освобождения Одессы они всегда молчали, что при румынах было гораздо лучше. Все одесситы работали, румыны разрешили частный бизнес, у всех были лавки, мастерские, магазинчики. Всем было хорошо. А пришла наша грёбанная советская власть и всех этих мелких «буржуев» арестовала, многие не вернулись никогда.
Об этом — множество литературы. Почитайте, не повредит: http://politiko.ua/blogpost77188 http://ttolk.ru/?p=7140 |
|
А что вы хотели? Солдат, который знает, что его завтра могут убить, попробует взять от жизни всё. Наши бравые «освободители» в Европе тоже начудили — перетрахали пол-Германии. Многие даже вешались, чтоб не попасть под вонючего, потного, месяцами не мытого красноармейца. Так что палка о двух концах.
Немцы бегали с ножиками за бабами? А СМЕРШ ночью приезжал за мужиками, и те уже не вернулись домой. Мой дед попал таким образом в концлагерь Мордовии к уркам. За что? За то, что жил в Одессе при румынах. Вся его вина в этом. |
|
судя по Вашей убеждённости — было за что. или дед про ТО не рассказывал?
|
|
А за что СМЕРШ после освобождения Одессы арестовал 70.000 её жителей из 250.000? А? Только за то, что остались в городе, позорно брошенном её защитниками, на произвол судьбы? За то, что выжили при румынах, что сберегли свои семьи, своих детей без помощи советской власти?
Да как они, сволочи, могли? Советская власть и армия позорно смылись ночью на пароходах, а эти толпы одесситов остались тет-а-тет с врагом! А оказывается, что надо было всему населению вены себе вскрыть вот и пришли б румыны в переполненный трупами город, а СМЕРШу после войны некого было бы арестовывать. А главное не за что! Поэтому хватит пороть бред, надоело. |
|
Откуда у вас опыт в «сдавании» евреев и приторговывании еврейским барахлишком? Видимо, ваши предки занимались этим? Вот вы и признались в том, что и в голову не могло прийти нормальному человеку.
А то, что при румынах жилось хорошо всей Одессе — исторический факт. Гораздо лучше, чем при грёбанных большевиках. Народ ещё не успел забыть сталинские репрессии 1937-38 годов, и поэтому многие встретили оккупантов как освободителей от беспредела всей сталинской системы и НКВД. |
|
Никто при румынах евреев особенно не трогал. Румыны не немцы.
 |
|
Поцык, сам напечатал???
|
|
не у всех всё было… у кого-то из всей семьи он один и остался, подсказать у кого? потому и молчали, что ссали. не КГБ, а простого соседа-фронтовика ссали — у него суд быстреее происходил
|
|
Мда, только с дерьмом в черепной коробке можно сравнивать Боделана и Маринеско.
|
|
Так и молчите. Ваша глупость очень впечатляет!
|
|
Боделан — вор, Маринеско — убийца, потопивший мирное судно с тысячами раненых на борту. Недалеко друг от друга ушли, причём Маринеско — гораздо хуже. Только в СССР чтили палачей и убийц, улицы их именами называли. Позорная страна с позорной историей.
http://ttolk.ru/?p=15741 На фото — расстрельная команда палачей НКВД.  |
|
Жаль конечно что ты ты не попал в их руки syplit, одной проблемой в Украине было бы меньше. Но…тебе повезло…на время…
|
|
А вселенная ограниченны пределами г. Одессы?
|
|
Так а какой смысл было 73 дня оборонять Одессу, но потом всё равно сдать её врагу вместе со всеми жителями? А перед тем, как втихаря смыться ночью на пароходах, доблестная советская власть решила, что четверть миллиона одесситов, остающихся в городе — сущий пустяк, поэтому подорвала все заводы, фабрики, дороги, порт, сожгла всё, что могла сжечь, в том числе и продовольственные склады? На хрена такие «защитники» нужны? Лучше б сразу свалили к ядрёной бабушке и оставили б всё как есть. Или население города куда-то вывезли б — время было предостаточно, 73 дня.
Давите в себе раба, неуважаемый. Вы раб советской идеологической машины лжи. Учите историю. |
|
Мда, конченный штымп… Подорвали, что бы не работало на оккупантов, ненормальный. В Европе такого не было, поэтому промышленность оккупированных стран и работала на фашистов. Сразу видно скудоумие у бандерложки. Это вы Ж подставите любому, доказано историей.
|
|
Что вы дурака из себя корчите? Басни советской пропаганды слушать надоело.
Ничего подобного не было 10 апреля 1944 г. никто никого не встречал «освободители» вошли в полупустой город, т.к. одесситы чувствовали, что горько поплатятся советской власти за то, что умудрились не только выжить, а хорошо жить при румынах. Моя бабушка вспоминала, как народ панически разбегался по домам, ожидая на пороге НКВД. «Наши пришли, аресты начнутся» побежала по городу паническая весть. И не зря народ опасался: СМЕРШ арестовал 70.000 человек из 250.000 населения Одессы за якобы сотрудничество с румынской оккупационной властью. Интересно, а как можно «не сотрудничать», получая разрешение в румынской префектуре на торговлю пирожками или открытие, к примеру, мастерской? Всё население «сотрудничало» с румынами, восстанавливая разрушенный советской властью город. Учите историю, не позорьтесь. Стыдно за вас. |
|
Кому нравились румынские нагайки тот и жил хорошо. За 70.000 не трепись приблуда.
|
|
Перед румынами народ натерпелся советских нагаек свежи ещё в памяти были аресты и расстрелы 1937-38 годов. Поэтому румыны для одесситов показались сущими ангелами, тем более, они возродили и всячески стимулировали частное предпринимательство. Работало при румынах всё: фабрики, заводы, театры, рестораны, школы, ВУЗы и больницы. И хорошо работали, по-европейски. Жизнь продолжалась.
 |
|
На фото — уличная торговля в оккупированной Одессе. Румынские солдаты рассматривают, покупают, народ торгует. Нормальная мирная жизнь.
|
|
На фото — уличная торговля в оккупированной Одессе. Румынские солдаты рассматривают, покупают, народ торгует. Нормальная мирная жизнь.
 |
|
Дерибасовская во время оккупации. Нормальная мирная жизнь. Гуляют одесские девушки и румынские военнослужащие.
 |
|
syplit, а это не ваш папаша в чёрных очках, сильно уж он на сутенёра смахивает.
|
|
Не, ну реально, румыны облепили сутенёра, вся Дерибасовская пустая, какой то левый фотошоп.
|
|
Нет, мой папа в это время учился в лётном училище в тылу.
|
|
Приятно, что вы всё же склонны к самокритике.
|
|
А с вами бесполезно спорить, у вас архивы «нарисованы», фотографии «подделаны», мой дед с бабушкой «врали», что при румынах было хорошо.
А вы может не знаете, что Земля — круглая, ведь и это вы будете оспаривать, потому вы что лично не видели! Вашу непроходимая тупость лечится только гильотиной. |
Коментар отримав забагато негативних оцінок
|
тое так тобто так тобто шануймося та кохаймося, так! Так! Так!
Ющченко ТАк! Марко Вовчок ТАК! ОЛесь Бузына ТАк! Мырко Вуйко ТАК! |
|
Бузина уже давно на паханат работает.
|
 |
Мне нравится когда мальчик из области, который срать ходит на лопату за хату возомнивший себя крестоносцем учит как следует трактовать историю. 1918 год, распад царской россии, юнкеры-крутовцы боролись не за незалежнисть неньки, а против большевиков разрушивших их светлое будущее в рядах провинциальных чиновников и царской армии. У вас мало своих героев, а тем более их полезных подвигов и вы 3.14здите чужих.
|
|
и мне не понятно с кем вы боретесь? В россии патриоты(нацыки) борятся с засилием кавказцев, а вы с кем с людьми из других регионов? с евреями?их кстати и в ваших рядах много фарион-чисто украинская фамилия) Нашли новую тему(патриотизм) чтоб на ней выехать в большую политику?
|
|
пан, сиони… пардон, пианист, под Крутами погибли тогдашние мажоры. именно против них и их семей оху.вших поднялся тогда народ. сегодня накал не тот, но суть той системы в которую Вы тянете страну уловить уже можно.
|
|
Какие мажоры? Они просто не были быдлом, они не хотели под российское ярмо, они хотели жить в своей собственной свободной стране, они за эту мечту пошли на верную смерть!
А необразованное быдло пошло за красных аферистов-гопников, наобещавших с 3 пуда. Но история учит, что она ничему не учит: точно такое же, но современное быдло ведётся на обещания «покращення вже сьогодні» от таких же бандитов и аферистов-гопников, только донецкого происхождения. |
|
я так понимаю, что паны минусаторы думают, что на защиту незлэжности в 18-м вышли ТАКие же голозадые дети неимущих как и они. ну-ну… дафай, дафай, шнеллер! арбайтен!
|
Коментар отримав забагато негативних оцінок
|
ТАК! ТАК! ТАК!
УСИ НА МАЙДАН! УСИМ ПО кЫлограММУ АпЭльсЫниУ и бЭсплатнЭ фото з портрЭтом БАНДЭРЫ! ЫХЫхыхыхыы |
|
так так так тое так тобто я западэнэць кончЭнЫй, тобто мЭни ничого роЫтЫ у своему Сэли, тому я прЫЙихау у ОдЭсу шоб знайТЫ тута диваху та получЫтЫ жЫтло здЭсь
|
|
мрази Тернопольские, ваше место в свинарнике! Одесса никогда не станет вашим домом!
|
|
Быдло ты одесское, ты на помойке вырос? Причём тут тернопольчане? Я тоже одессит, только знающий историю своей страны, в отличие от тебя, уроненного в детстве головой об бетон. Выкинь нахрен историю СССР, там правды 3%. Пора проснуться, а не нести чушь собачью. Позор на всю Одессу!
|
|
дедушка, мне глубоко срать на СССр и Укроину ))и на тебя тоже, фимозное ))
|
|
Внучек, иди в песочницу и там какай на СССР, а тут тебе нечего делать — не дорос до рассуждений на историко-политические темы. Ноль, а ещё свои 5 копеек вставляет, недоношенный.
|
|
рассуждай себе, я те чё доктор?!! ))хаха
|
|
СЛАВА ГЕРОЯМ КРУТ!
І ВІЧНА ПАМ'ЯТЬ… |
|
Какая страна, такие герои. Не бывает героев без побед. Погибать в боях или от голода, а потом жалеть и восхвалять себя — вот и все, на что способны самостийники. Как верно написал пан Сидорак — пусть «герои» Крут станут хорошим примером для «патриотической» молодежи. Настанет день, и все они лягут в свою небольшую братскую могилку, сметенные с лица Украины настоящими героями, умеющими побеждать.
|
|
Погибать в боях, умирать от голода и снова подниматься — может быть намного достойнее, чем одержав победу неимоверной ценой носиться с этой победой, забыв о цене, которой за нее было заплачено.
|
|
Напомните мне, когда это вы поднимались? Вы двадцать лет самостийности только и знаете, что причитать и искать виноватых. У вас психология проигравших. Своеобразный мазохизм, которым вы упиваетесь, наблюдая за победами других со стороны, пытаетесь найти в победе негатив, то вам цена велика, то цель недостаточно благородна.
|
|
Если у «нас» — психология проигравших, то почему вы столь агрессивны? На что обижены, «победитель»? Может это именно Вы в данном случае мазохист и негативщик? «ТО Вам цена велика, то цель недостаточно благородна» _ не о Вас ли? «Погибать в боях, умирать от голода и снова подниматься» — достойно любого народа. Разве «вы» не тем же самым занимались? Кричать что абы победа, плевать на цену — обесценивать саму победу…Поднявшись, забыть, что падали — верный способ обеспечить себе очередное падение. Героев же без «побед» — полна история…
|
|
Ваши аргументы в стиле: «Зачем мне холодильник, когда я не курю?» Моя мнимая агрессивность или обида не имеет ни малейшего отношения к сказанному выше. Вы культивируете поражения и растите своих «патриотов» на мысли, что проигрывать не так уж и плохо, а побеждать ни к чему. Посмотрим, куда это вас приведет. А мы за ценой не постоим, это вы правы. Поэтому история русского народа (к которому я причисляю и украинцев, без вируса «пораженчества») полна как падений, так и взлетов, а у самостийников один путь — всегда только вниз.
|
|
Да Вы нацист, батенька! Сначала Вы отрицаете существование целого народа, причислив его к другому(«к которому я причисляю и украинцев»), потом приписываете русскому народу «вирус» манкрутизма», т.е. пытаетесь доказать, что помнить историческое прошлое нужно очень избирательно. Не учитывать ни поражений, ни цены побед. Т.е.не учиться ни на своих, ни на чужих ошибках.Главное, же типа «победа» цена не имеет значения! К чему поминать павших, давайте о них забудем, чтобы «вкус победы» не показался несколько горьковатым! Теперь по фактам. Большевики смогли выйти из гражданской войны и удержать власть только «перехватив» лозунги противника: эсеровский вариант решения вопроса о земле(НЭП) и идею свободной федерации народов Российской империи(СССР). И то и другое программные требования ЦР. То есть «на выходе» имеем доказательство правоты именно УЦР, состоявшей преимущественно из социалистов (эсеры, соц-демы)в социальном вопросе и на 80% из нац-федералистов ( в национальном). Вот так, примерно. Если не считать, что потоками крови залили всю Украину и не только ее кто победил? Не зря многие деятели ЦР не уходили в эмиграцию, а нормально «вписались» в советские 20-е. Правда позднее, в 30-х, их всех постреляли. Но это уже несколько иная история Можете закуривать и заглядывать в холодильник
|
|
Я нацист, потому что сказал о том, что не считаю, что украинцы чем-то отличаются от русских? Вы, вообще, в своем уме? Вы смысл слов понимаете?
У меня складывается впечатление, что у вас голоса в голове, потому что вы говорите явно не о том, о чем шла речь. К чему эти уроки истории в вольном изложении? «Герои» Крут все равно останутся локальным эпизодом войны, проигранной самостийниками в общем, и в частности. |
|
Я нацист, потому что сказал о том, что не считаю, что украинцы чем-то отличаются от русских?--Естественно. Потому, что украинцы отличаются от русских(великоросов). Родственные, близкие, с переплетенной историей, но два разных народа. Пока этого не уразумеете так и будете оставаться на если не нацистских, то на крайне шовинистических позициях. А, следовательно, и вся оценка любого события истории как Украины,так и России, и СССР будет оцениваться вами именно под таким сильно искаженным углом.Кроме того, предпочитаю не вести дискуссии с людьми, позволяющими себе , выражения типа «шум в голове» и т.д. Извольте научиться уважать и другие народы(кроме того, который считаете своим) и людей, имеющих точку зрения, отличную от Вашей.
|
|
Вы сделаете мне большое одолжение, если не будете вести со мной дискуссию. После того, как вы додумались назвать меня нацистом, на том основании, что я считаю русских с украинцами единым народом, я не думаю, что много потеряю в лице такого собеседника.
На будущее, чтоб вы не смешили людей: нацизм предполагает идею исключительности и превосходства собственной нации над другими, а так же ксенофобию и нетерпимость по отношению к другим нациям. Попытайтесь понять разницу. |
|
Одолжение сделаю. Вести дискуссию не буду. Бесполезно вести дискуссию с человеком, у которого звон победных маршей в голове глушит здравый смысл настолько, что он даже собственную точку зрения не может осознать. Разве объявив русских и украинцев одним народом, Вы не отказали последним в праве на существование? Хотя, возможно Вы отказали русским. Но судя по тому, сколько пренебрежения и ксенофобии по адресу украинцев Вы выложили в предыдущих постах,( тут тебе и «психология побежденных», и «путь только вниз», и «свернуть в могилку тех, кто не согласен считать себя русским», речь все же об украинцах. Извините, но это цитаты из Ваших же комментов. Вот и разберитесь с собственным мировоззрением, прежде чем его на люди выносить. Кстати, прежде чем ввязываться в дискуссию, неплохо было бы ознакомиться с предметом оной. Например почитать документы: «Декларацию прав народов России», например или Конституции СССР. Ваша проблема в незнании и неумении думать и анализировать.. Победным маршем греметь проще. На сем позвольте распрощаться. С наилучшими пожеланиями.
|
|
«Самостийники» — это не народ и не нация, это заболевание. С летальным исходом, если запустить.
|
|
Летальный исход для этой страны предрешен, если нацики будут у власти!
|
 |
Знаем мы эту Алину Рядченко. Работает на Тягнибока, поэтому все, что от неё исходит отвергается автоматически. К тому же она двух слов связать не способна.
|
|
Знаю лично Алину Радченко. Прекрасный оратор, интеллектуалка, хорошо знает историю Украины и прекрасно разбирается в политике. Патриот Украины и неравнодушный к судьбам страны человек. Она вовсе не работает на Тягнибока, она даже не член «Свободы». Она просто Гражданка Украины без рабской психологии.
А вы — просто дура, которая не отличается ни одним из качеств Алины. Вы лишь хамить умеете. |
|
Дешевка она а не интеллектуал. «Она вовсе не работает на Тягнибока, она даже не член «Свободы».» Она не член, она просто тупая дырка. А членоголовые пишут под всякими никами в защиту румын.
|
|
Вам до неё, как до неба. Вы безнадёжно тупы.
Она любит Украину, а вы — СССР, в этом ваша ментальная отсталость. И никто не выгораживает румынскую оккупационную власть, просто она опустила советскую власть — и промышленность в Одессе запустила, и всю городскую инфраструктуру, и народу при них жить было гораздо лучше и сытнее. Учите историю, не позорьтесь. |
|
Ну, ты сам-то от нее не отличаешься, поэтому в твоих поползновениях оправдать очередного бота никто не сомневался.
|
 |
1940 рік на заході:примусова колективізація, ешелони в Сибір, переповнені тюрми, ГУЛАГ, знищення української інтелігенції.В умовах нищення української нації більшовиками -це були цілком адекватні плани. Тим паче, що западенці прекрасно знали про генцид — голодомор 1932-1933 років.Проросійські сили і зараз при владі, і населення наше зменшується.То любителів російських ГУЛАГів і голодоморів треба гнати в шию — до Росії.
|
|
Уже больше семидесяти лет прошло, а некоторым неймется. Нет уже той страны — НЕТУ! И пенять Украина может только на себя, а не искать виноватых. В бедах Украины одна лишь Украина и виновата, а тут продолжается — ГУЛАГи, голодомордцы…
|
|
Блин, опять палату для идиотов санитары оставили открытой… Выбралось это убожество опять.
|
|
Так, Анди, продовжується-комуністи в уряді, у верховній, обласній, місцевій радах.Комуністичну ідеологію ГУЛАГів і голодоморів треба засудити у суді і заборонити.
|
|
И как это отразится на жизни «пэрэсичного» украинца? Сразу станет жить хорошо? Или просто потешить ущербных надобно?
|
|
«Ущербные, голодранцы, голодомордцы «- кажуть тільки окупанти.Такі, як німці.Тягнибок і Фаріон -цивілізованіші.
|
|
Я родился и вырос в Одессе, так что чесать языком про оккупантов — это к мужу, если таковой имеется.
|
 |
У западян вечно москали виноваты вовсём, как удобно…
|
 |
Історія міфів:
Фермопіли Під натиском Персів оборона Греції була подолана. В нерівному бою, греки вирішили відступити, щоб приготуватись до вирішальних боїв. Затримати персів мала б невелика залога спартанських воїнів на чолі з царем Леонідом. 300 добірних вояків разом iз царем, до останнього стримували наступ ворога. Всі спартанці загинули. Через рік, у 479 році до н.е., греки отримали перемогу у тривалій греко-перській боротьбі. Після війни греки поставили на місці фермопільської битви пам’ятник царю Леоніду з написом: «Мандрівнику, піди до Спарти й скажи їй, що, в послухові її законам, тут спочиваємо». Історія друга: Берестечко Історія про 300 вояків, що полягли у бою під Берестечком (1651р.). «Нас тут триста, як скло, товариства лягло», — писав Тарас Шевченко. Тоді у відповідальний момент бою татари викрали гетьмана Хмельницького. Полковнику Богуну вдалось опанувати українським військом і вивести багато людей неушкодженими. В цих умовах взірцем мужності виступили 300 козаків, які, отаборившись на одному з островів, мужньо тримали оборону. Коли коронний гетьман Польщі Микола Потоцький пообіцяв козакам свободу, якщо вони «здадуться», воїни демонстративно повикидали гроші зi своїх гаманців. Історик німецького походження Йоаким Пасторій назвав козацьку оборону непереможеною. Зберігся спогад про останнього із 300 козаків, який, оточений з усіх боків шляхтою, протягом трьох годин відстрілювався з мушкета. А коли закінчився порох — відчайдушно боронився косою проти королівського війська. Король Ян Казимир, споглядаючи з сусіднього пагорба це дивовижне дійство, наказав крикнути, що дарує цій хоробрій людині життя. Проте поранений 14 кулями козак гордо відповів, що хоче померти як справжній воїн. Історія третя: Крути Співвідношення сил на полі бою 29 січня 1918р. було таке: 300 юнаків супроти п'ятитисячного війська. Чим же особливий чин крутянців? Що нового вписав він на скрижалі військової доблесті та любові до Батьківщини? - Цей бій зупинив наступ, відтак Центральна Рада змогла протриматися в Києві, що було надзвичайно важливо для делегації УНР на мирних переговорах у Бресті, яка готувала документи про визнання Центральними державами незалежності України. Тобто завдяки саме цій жертовності нашої молоді 9 лютого 1918 року Німеччина, Австро-Угорщина, Болгарія і Туреччина визнали УНР самостійною державою. Крутянці віддали життя, щоб його ціною порятувати честь багатомільйонної нації. Вони знали, що вберегти своє власне життя їм не вдасться. Знаменита промова Михайла Грушевського на похованні крутянців |
|
А может действительно, как нарисовано на аватаре у «канавы», провести референдум и разделиться. Левая часть станет называться Украина, а правая… ну, сами себе придумают. Сильно полярные точки зрения. Такое впечатление, что эти люди никогда не придут к согласию и эта конфронтация плохо закончится
|
|
Цікаво чи Ви лишитесь поза межами цих резервацій чи будете потерпати у самій гущі.
|
|
Ага, в гущi, стоя на вышке. Вечером будет дискотека, с двумя новыми дисками для пулемета…)
|
|
Ну так всё же, как моё предложение тихо-мирно разделиться. У них будет своя резервция, и у нас своя камера!
|
 |
Нацыки уже и сюда влезли со своим дибилезмом про Круты?! -ну-ну )
|
 |
Как можно назвать бой под Крутами дибилизмом???Погибли ни в чем не винные люди!!! Мы должны помнить об этом и чтить!!!
|
|
Трагічні події біля станції Крут були частиною трагічної історії України. Крути це яскравий приклад того як небайдужа молодь загинула на очах байдужого населення Києва. Байдужий Київ справжня столиця байдужої нації. Ті хто відмовився захищати власну волю був покараний Богом через червоний терор та ув'язнення, голодомори та війни. Нація була наполовину знищена та покарана за власну неспроможність, бо еліта нації не виконала власного призначення не очолила боротьбу за свободу. Чи вилікувало страшне та людожерське 20 століття українську націю? Чи порозумнішали люди? Чи стануть вони сьогодні за власну свободу так як мали стати ще у 1918 році? Судячи з коментарів на цьому сайті — НІ. І в якості чергового курсу терапії маємо те що маємо і попереду в нас страшні часи.
|
|
Хочу спитати і з протилежного боку. Як вважаєте, може розділимось? А то «ЗАРЯЖАЮЩИЙ» вже готовий до стрілянини!
|
|
Сколько бы вы эти мантры не повторяли, рядовое событие не станет общенациональным-потому как люди его не чуствуют таковым. Нацыкам нужны «новые сказки» со старым пафосом-вот и извлекли нещастных павших под Крутами и махают ими как флагом каждый год.
Эрго-нет идей, одни сказки…И МОВА. И все. |
|
Бій під Крутами був майже пересічною подією у роки війни та смути. Різноманітних військових зіткнень було багато, але цей бій був передостаннім чи навіть останнім перед захопленням Києва та червоним терором. Цей бій показав що мільйонний Київ не зміг себе захистити від більшовицьких загонів у пару тисяч військових.
http://slobozhanskyjogljadach.blogspot.com/2012/09/1918.html 9 лютого після дев’ятиденного обстрілу Києва з великокаліберних гармат із боку Дарниці армія Муравйова увірвалася в місто з гаслом ”Смерть украинцам и буржуям! ”. Лише за перші три дні тодішні ”захисники вітчизни” знищили від 6 до 12 тис. людей. — Я приїхав до Києва саме тоді, коли його було взято, — згадував український більшовик Володимир Затонський. — Страшне, кошмарне видовище… Ми ввійшли у місто: трупи, трупи й кров… Тоді розстрілювали всіх… просто на вулицях. Я сам мало не загинув: серед білого дня мене один із наших патрулів зупинив. Я йому показав посвідку члена Українського уряду, написану мовою українською, з печаткою Всеукраїнської Центральної Ради робітничих, селянських та червоноармійських депутатів… Та й тут же таки, мабуть, були б і розстріляли, — тоді ж це просто на вулиці робилося, — коли б, на щастя, у другій кишені не було другого мандата — члена Раднаркому РРФСР за підписом Ілліча. Людей не тільки розстрілювали, а й спалювали живцем, різали багнетами та ножами, щоб заощадити набої. Убивали тих, хто говорив українською, носив вишиванку чи мав козацькі вуса. Володимир Винниченко у драмі ”Між двох сил”, написаній 1919-го, описує епізод, як червоногвардійці на очах матері розстрілюють її сина за вірність самостійній Україні. Інша сцена: один із персонажів твору зі страху переходить на російську й на очах зрікається свого українства. Коли знайома каже, що він, певне, збожеволів, відказує: — Как не збожеволеть, мадам, как не збожеволеть? Ведь вы только взгляните туда за окно: горы трупов этих проклятых украинцев. Горы, мадам, понимаете ли вы это? Мальчики, дети, старики. К стенке — и готово. По усам узнают контрреволюцию. Малороссийские усы — и к стенке… Как не… божеволеть? А? Ведь это же ясно, что социализм пришел, и не какой-нибудь там гнилой, европейский, а большевистский, российский, самый настоящий. http://sd.org.ua/news.php?id=16316  |
|
Много вранья.
|
|
http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A7%D0%B5%D1%80%D0%B2%D0%BE%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%BE%D1%80
Червоний терор заходи, які здійснювалися більшовиками проти широких соціальних груп, включаючи робітників та селян, що були оголошені «класовими ворогами», або звинувачувалися в «контрреволюційній» діяльності. Започаткований у Радянській Росії під керівництвом В. І. Ульянова-Леніна відразу ж після захоплення більшовиками влади восени 1917 року. Необхідність застосування терору була теоретично обгрунтована ним у працях ще раніше до узурпації влади[1]. Згідно з Декретом «про червоний терор» від 5 вересня 1918 року (рос. Декрет о красном терроре), «червоний терор» ставив перед собою завдання боротьби з контрреволюцією, спекуляцією й злочинами за посадою шляхом ізолювання «класових ворогів» у концентраційних таборах і шляхом фізичного знищення «всіх осіб, причетних до білогвардійських організацій, змов і заколотів»  |
|
З приходом в результаті Жовтневого перевороту до влади більшовиків, червоний терор поступово стає офіційною політикою Радянської Росії.
Вже 24 листопада 1917 року Рада Народних Комісарів (РНК) видала декрет «Про суд»[12], відповідно до якого були створені робочі й селянські революційні трибунали «для боротьби проти контр-революційних сил у видах вживання заходів огородження від них революції і її завоювань, а також для рішення справ щодо боротьби з мародерством і хижацтвом, саботажем та іншими зловживаннями торговців, промисловців, чиновників й інших осіб».[13] Характерно, що про мародерство та хижацтво комуністів та пролетеріїв тут не йдеться. 7 грудня 1917 року при Раді народних комісарів РСФСР була створена надзвичайна комісія по боротьбі з контрреволюцією й саботажем (скорочено ВНК — рос. всероссийская чрезвычайная комиссия), яку очолив Ф. Е. Дзержинський. Ця комісія була наділена широкими правами: робити арешти й конфіскації, виселяти злочинні елементи, позбавляти продовольчих карток, публікувати списки ворогів народу тощо. Хоча рішенням Другого Всеросійського з'їзду рад робочих і солдатських депутатів смертна кара була скасована 26 жовтня 1917 року, російські лідери продовжували відкрито заявляти про необхідність терору і вбивств. Так, Лев Троцький 17 грудня 1917 заявив про те, що не пізніше ніж через місяць терор прийме дуже сильні форми за прикладом великих французьких революціонерів. Ворогів наших буде чекати гільйотина, а не тільки в'язниця. Володимир Ленін, засуджуючи «м'якотілість» у відповідях на дії «контрреволюціонерів», закликав заохочувати енергію й масовидність терору проти контрреволюціонерів Широко відомим стало формулювання першого голови Революційного військового трибуналу К.Данишевського: ійськові трибунали не керуються й не повинні керуватися ніякими юридичними нормами. Це караючі органи, створені в процесі напруженнішої революційної боротьби, які постановляють свої вироки, керуючись принципом політичної доцільності й правосвідомістю комуністів». Декрет «Соціалістична Вітчизна в небезпеці» від 21 лютого 1918 безпосередньо містив вказівку здійснювати розстріли: Ворожі агенти, спекулянти, громили, хулігани, контрреволюційні агітатори, німецькі шпигуни розстрілюються на місці злочину. |
|
Відповідно до відомостей, опублікованим особисто начальником відділу ВНК по боротьбі з контрреволюцією М.Лацисом, в 1918 році і за 7 місяців 1919 року були розстріляні 8 389 чоловік, з них: Петроградської ЧК — 1206; Московської — 234; Київської — 825; ВНК 781 чоловік, ув'язнено в концтаборах 9 496 чоловік, у в'язницях — 34 334; узято в заручники 13 111 чоловік й арештовані 86 893 чоловік[26]. Сам М. Я. Лацис вважав ці цифри скромними:
.Якщо можна в чому-небудь обвинуватити ЧК, то не в зайвій запопадливості до розстрілів, а в недостатності застосування вищої міри покарання. Особлива комісія генерала Денікіна з розслідування більшовицьких злочинів, скоєними різними структурами більшовицької влади, оцінює кількість загиблих у 1 766 118 человік, з них 28 єпископів, 1215 священнослужителів, 6 775 професорів і вчителів, 8 800 докторів, 54 650 офіцерів, 260 000 солдат, 10 500 поліцейських, 48 650 поліцейських агентів, 12 950 поміщиків, 355 250 представників інтелігенції, 193 350 робітників, 815 000 селян[28][29]. Радянський історик О. Мозохін на основі статистичних даних оцінює кількість жертв червоного терору тільки органів ВНК до 50 тисяч |
|
На території України червоний терор розпочався у січні 1918 року із вторгненням червоногвардійських загонів Муравйова. З цього моменту насильство і терор стали основними методами утвердження тут Радянської влади.[31]. За висловом В. Г. Короленка, Арешти і позасудові розстріли політичних опонентів під приводом боротьби з контрреволюціонерами тут стали звичним, «побутовим явищем» радянської дійсності[31].
Дії червоногвардійців в Україні відрізнялися особливою жорстокістю. Наприклад, Харківське ЧК використовувало скальпування і «знімання рукавичок з кистей рук», в Полтаві і Кременчузі священнослужителів саджали на кіл. У Катеринославі застосовували розп'яття й побиванння каменями, в Одесі офіцерів прив'язували ланцюгами до дощок, вставляючи в топлення й жарячи, або розривали навпіл колісьми лебідок, або опускали по черзі в казан з окропом й у море[32]. Мельгунов приводить такий опис так званих «людських боєнь» у Києві: Вся… підлога великого гаража була залита вже… кров'ю, що стояла на кілька дюймів, змішаної в жахаючу масу з мозком, черепними костями, жмутами волосся й іншими людськими залишками… стіни були заляпані кров'ю, на них поруч із тисячами дір від куль налипнули частки мозку й шматки головної шкіри… жолоб у чверть метра ширини й глибини й приблизно в 10 метрів довжини… був на всьому протязі до верху наповнений кров'ю… Поруч із цим місцем жахів у саду того ж удома лежали наспіх поверхово зариті 127 трупів останньої бойні… у всіх трупів розмозжені черепи, у багатьох навіть зовсім розплющені голови… Деякі були зовсім без голови, але голови не відрубувалися, а… відривалися.. |
|
Після розгрому армії Врангеля 1920 року російська влада санкціонувала масові розстріли у Криму. Начальник Особливого відділу Південного фронту Є. Г. Євдокимов, що керував проведенням цієї операції був нагороджений орденом Бойового Червоного Прапора з таким обґрунтуванням:
Під час розгрому армії ген. Врангеля в Криму тов. Євдокімов з експедицією очистив Кримський півострів від білих офіцерів, що залишилися там для підпілля, і контррозвідників, вилучивши до 30 губернаторів, 50 генералів, більше 300 полковників, стільки ж контррозвідників і загалом до 12 000 білого елемента, чим попередив можливість появи в Криму білих банд Бела Кун 14 листопада 1920 затверджений у складі надзвичайного органу більшовицької влади: Кримського революційного комітету (Кримревкому). Наступного дня отримав телеграму від заступника Троцького по РВР Є. Склянського: «Війна продовжиться, поки в Червоному Криму залишиться хоча б один білий офіцер». 16 листопада наказ про початок операції з очистки Криму від «контрреволюціонерів» віддав голова ВНК Ф. Дзержинський шифровкою на ім'я начальника особливого відділу Південного фронту В. Манцева. Для загального керівництва акцією до Криму прибув Георгій Пятаков. 17 листопада Кримревком ухвалив наказ № 4, в якому зазначалося: всі іноземні піддані, всі особи, що прибули на територію Криму з червня 1919 р. (разом з Добровольчою армією), а також «всі офіцери, чиновники військового часу, робітники в установах Добрармії повинні з'явитися для реєстрації в триденний термін. Ті, хто не з'являться, будуть розглядатися як шпигуни, які підлягають вищій мірі покарання за всією суворістю воєнного часу». На той час бойові дії вже закінчилися. В Державному архіві Служби безпеки України зберігаються опитувальні листи тих, хто був заарештований. У графі «У чому обвинувачується?» слідчі особливих трійок писали: «козак», «дворянин», «юнкер», «чиновник військового часу», «штабс-капітан», «доброволець», «учасник армії Врангеля» Питання в опитувальному листі ставилися з єзуїтською підступністю. Так, в ньому були такі питання: «хто може підтвердити що все те, що Ви написали правда?», «де мешкають Ваші рідні?», «хто в більшовицькому уряді добре Вас знає?» та інші. Якщо опитувальний був досить наївним й надавав потрібну владі інформацію, тим самим спрямовував всіх тих, чиї прізвища вказував у зазначених графах, до рук надзвичайних органів. Нові заарештовані, в свою чергу, заповнювали нові опитувальні листи, в яких писали нові прізвища. І цей процес йшов далі. Заповнюючи опитувальний лист, син лікаря Ілля Островерхов на запитання про своє відношення до радянської влади відповів «визнаю і підкоряюся». Рішення щодо нього було прийняте стандартне — розстріляти як «прихованого ворога». 21 листопада 1920 відбулося утворення кримської ударної групи на чолі з заступником начальника особового відділу Південного та Південно-Західного фронтів Ю. Євдокімовим для знищення білогвардійців, які залишилися в Криму; протягом наступних місяців тільки цією групою було розстріляно до 12 000 чоловік. Кінцем 1920 року у спеціальному зведенні Кримревкому за грудень місяць зазначалося, що тільки Особливим відділом Чорноморського узбережжя було затримано близько 10 тисяч осіб, із котрих 60 % виявилися білогвардійськими офіцерами. Доля цих «затриманих» була цілком прогнозована. 5 грудня у газеті «Красний Крим» була надрукована програмна стаття «Білий та червоний терор», в якій зазначалося: «Нещадним мечем червоного терору ми пройдемо по всьому Криму й очистимо його від усіх катів, поневолювачів, мучителів робітничого класу… Ми були занадто великодушні після жовтневого перевороту. Ми, навчені гірким досвідом, уже зараз великодушничати не станемо… Червоний терор досягає цілі, тому що діє проти класу, приреченого самою долею на смерть, він прискорює його загибель, він наблизить годину його смерті! Ми переходимо у наступ! ». 2 січня 1921 на об'єднаному засіданні Кримського ОК РКП(б) та Кримревкому була прийнята постанова, згідно з якою родини тих, кого було розстріляно, висилалися з Криму. Серед тих, кого вислали, був і есерівський лідер Гусев- Оренбурзький. Навесні 1921 р. Кримревком розповсюдив серед відділів юстиції міст півострову телеграму за підписом заступника голови Г. Шидарєва: «виходячи з положення про реввійськтрибунали… вироки та постанови реввійськтрибуналів остаточні, оскарженню не підлягають і повинні приводитися негайно до виконання». Прізвища Б. Куна та Рози Землячки (Кривава Роза) в ті часи у Криму стали синонімами терору. Поет М. Волошин розповідав про те, що Бела Кун демонстрував списки заарештованих, яких присудили до розстрілу, і дозволяв йому викреслювати кожне десяте прізвище, а одного разу, зі сміхом, викреслив з такого списку прізвище самого Волошина. На думку Волошина, завдяки терору з кожних трьох кримських інтелігентів загинули двоє. |
|
Невже за гроші можна мріяти про резервації, чи кулемети, що охолоджуються проточною водою-таких людей треба образно «на гілляку», а реально -
у психлікарню. |
|
Життя після Крут. Як склалася доля учасників січневого бою
http://www.istpravda.com.ua/articles/2011/01/28/19369/ 29 січня 1918 року на підступах до Києва, під станцією Крути, зустрілися українські підрозділи Центральної Ради та більшовицькі війська, які йшли з Росії. Проти 420 українських юнкерів, студентів та гімназистів виступало понад 4 тис. радянських вояків. Бій був тривалим і завзятим. Користуючись присмерком, українські війська почали відступати зі станції Крути до своїх ешелонів. Більшості це вдалося. Але не всім. 27 студентів та гімназистів, які охороняли станцію, опинилися в полоні. Трохи згодом до радянських рук потрапили ще двоє українських прапорщиків, які прикривали відхід своїх частин. Відтак ці 29 героїв були розстріляні або замордовані. Згодом їх поховали на Аскольдовій могилі у Києві. А що сталося з рештою учасників бою під Крутами? Залишилися численні спогади учасників крутянських подій, у яких докладно описано, як вони відступали до своїх ешелонів, відстрілюючись на кожному кроці, як виносили вбитих, поранених і навіть кулемети. Крім тих, хто потрапив у радянський полон, на полі бою загинули ще 10-12 юнаків, тіла яких забрали до Києва. Зокрема, 1-ша сотня Допоміжного студентського куреня Січових стрільців (2-га сотня під Крутами не була), яка на початку бою мала у своєму складі 116 добровольців, повернулася до Києва у складі близько 80 осіб. Майже половину сотні становили гімназисти 2-ї Української Кирило-Мефодіївської гімназії. Під Крутами загинуло лише восьмеро з них. Решта згодом взяли участь у боях із більшовиками на вулицях Києва, а потім у відступі українських військ на Полісся. У лютому 1918 року один із цих гімназистів впав на полі бою під Бердичевом. Решта вже у березні повернулися до Києва, де ще за кілька місяців успішно закінчили гімназію. Більшість юнаків залишилися на батьківщині й згодом оселилися у радянському Києві. Лише кілька з них вирішили не миритися з радянським пануванням і розділили долю Армії УНР. Зокрема, колишній учень 6-го класу Кирило-Мефодіївської гімназії Леонід Буткевич став старшиною Армії УНР, брав участь у багатьох боях із більшовиками. У 1921–1923 роках Буткевич перебував у таборах інтернованих у Польщі, а потім, закінчивши інститут, ще багато років жив і працював у Франції. Призабута доля й організатора Студентського куреня, вихователя Володимирського Київського кадетського корпусу полковника Василя Сварики. Саме він був командиром куреня. Сотник Петро Омельченко, якого розстріляли більшовики під Крутами, очолював лише 1-шу сотню куреня. Саме Сварика привів її рештки до Києва, з’явився у розпорядження командира куреня Січових стрільців і потім зі своїми студентами та гімназистами брав участь у вуличних боях із червоногвардійцями на Подолі. Оскільки Василеві було близько 60 років, він був змушений залишитися в Києві. Та восени 1919-го, коли білогвардійці зайняли Київ, вони мобілізували старого полковника. Згодом Сварика опинився у Криму, де в грудні 1920 року був страчений радянськими каральними органами. Досить цікаво склалася доля юнаків (юнкерів) 1-ї Української військової школи імені Богдана Хмельницького. Майже всі вони залишилися на службі в Армії Української Народної Республіки. Тільки старший курс школи було підвищено до звань хорунжих уже навесні 1918 року, а юнаки молодшого курсу були змушені чекати аж до 1921-го. Всі вони, звісно, формально вже були старшинами українських військ, але фактичного затвердження свого службового становища не мали. Зі старшого курсу 1-ї Української військової школи варто згадати сотника Армії УНР Якова Рябоконя-Рогозу-Розанова, який походив із міста Цибулів, що на Київщині. Відважний старшина 1919 року служив у 1-му Українському полку морської піхоти, а 1921-го взяв участь у Другому зимовому поході на чолі з Юрієм Тютюнником. Після розгрому рейду Тютюнника Яків Рябокінь-Рогоза-Розанів уникнув полону й після того ще два роки брав участь у партизанській боротьбі з радянською владою. Помер у Польщі 1937 року. Інший представник старшого курсу поручик Іван Грушецький у часи Визвольних змагань працював стройовим командиром у Спільній юнацькій школі, що готувала старшин для Армії УНР. Потім висвятився у священика. Був парохом православної церкви на Волині. У вересні 1939 року, в перші дні окупації Волині радянськими військами, його схопили й кинули до в’язниці. Помер Іван Грушецький у камері в серпні 1940-го.. 7 березня 1921 року Симон Петлюра звернувся до командувача Армії УНР генерала Михайла Омеляновича-Павленка з таким листом: «До мого відома дійшло, що в складі Української армії перебувають бувші юнаки 1-ї та 2-ї українських військових шкіл (хорунжих), що першими вступили в 1917 р. до українських старшинських, або українізувавши істнувавші тоді російські юнацькі школи (як от бувшу Константинівську), або повівши боротьбу за створення власних юнацьких шкіл, незалежно од існувавших тоді російських. Треба було мати велику му  |
|
На Аскольдовой могиле хоронили 18 человек.
|
|
У вересні 1939 року, в перші дні окупації Волині радянськими військами>>>>>>>>>>
Такое впечатление, что пишет, какой -то обиженный польский историк. українізувавши істнувавші тоді російські юнацькі школи (як от бувшу Константинівську), або повівши боротьбу за створення власних юнацьких шкіл, незалежно од існувавших тоді російських. Треба було мати велику МУ…. Этот прикол, вообще без комментариев |
|
Треба було мати велику мужність і готовність йти на жертву, щоби засвідчити свою відданість Батьківщині в боротьбі за незалежну Україну.
Юнаки згаданих шкіл виявили в цій справі великий активний патріотизм, ставши до лав рідного війська вже не покидали його. Не один з них кров'ю засвідчив честь українського вояки, а в боях під Крутами, на ст. Гребінка та в Києві, за захоплення Арсеналу вписав славну сторінку в історію боротьби за нашу державність. ----- Статья действительно интересная. Стоит дочитать ее, прежде чем начинать мычать.. Для равновесия можно там же прочитать и про восстание на «Арсенале».http://www.istpravda.com.ua/columns/2011/01/29/19400/ |
|
Спасибо за предложение, но я не хочу повторить подвиг вашего уравновешенного идиёта Игора, который всю жизнь говорил по-русски, а месяца 2 назад уравновесился и стал, думским дурочком.
|
|
Треба було мати велику мужність і готовність йти на жертву, щоби засвідчити свою відданість Батьківщині в боротьбі за незалежну Україну.
Юнаки згаданих шкіл виявили в цій справі великий активний патріотизм, ставши до лав рідного війська вже не покидали його. Не один з них кров'ю засвідчив честь українського вояки, а в боях під Крутами, на ст. Гребінка та в Києві, за захоплення Арсеналу вписав славну сторінку в історію боротьби за нашу державність. Не покидали юнаки і далі рядів нашої армії, залишаючись по сей день в ній. Мною зауважено, що хоч багато з цих бувших юнаків перебуває на старшинських посадах і то не один рік, а більше, але з формального боку це становище їх не усталено, і вони, як раніш, так і на цей день не мають ще належних старшинських ранг. Вважаючи таке становище не одповідним, пропоную Вам, з одержанням цього, на протязі трьох тижнів представити мені реєстр бувших юнаків 1-ї і 2-ї українських юнацьких шкіл (себто був. Константинівської і Збірної Української), перебуваючих в Армії УНР для надання їм першої старшинської ранги». Наслідком звернення Петлюри було видання наказу військам УНР ч. 72 від 10 серпня 1921 року, яким усі колишні юнаки 1-ї та 2-ї Українських військових шкіл, котрі на той час служили в армії УНР, підносилися до старшинських звань. Про декого з них варто розповісти докладніше. Так, уродженця села Монастирище Ніжинського повіту Митрофана Швидуна в бою під Крутами було поранено у праву ногу вище коліна. З поля бою його винесли товариші. Пізніше він брав активну участь у боях із більшовиками, воював на панцирних потягах «Стрілець» та «Вільна Україна». Незабаром дістав ще одне поранення – у ліве плече, внаслідок чого оніміла рука. Став військовим інвалідом, але не полишав служби в Армії УНР. У міжвоєнний час Швидун мешкав у Луцьку, де був одним із керівників місцевої української громади. Михайло Михайлик родом із села Глодоси, нині Кіровоградська область, був учасником Першого і Другого зимових походів, отримав поранення. Був одним із перших, хто написав докладні спогади про бій під Крутами та свій бойовий шлях під час Визвольної війни. На жаль, здоров’я юнака було підірване військовими випробуваннями, і 1922 року він передчасно помер у Сарнах. Слід згадати, що поміж колишніх учасників бою під Крутами було чимало лицарів «Залізного хреста за Зимовий похід і бої». Це, зокрема, Володимир Дзюблик, Василь Коваленко, Іван Митрусь, Семен Могила, Михайло Бензик, Левко Прядько, Петро Франчук та інші. Михайло Бензик, Василь Коваленко та Петро Франчук служили старшинами у легендарному Кінному полку Чорних запорожців. Вони вступили до нього, коли той лише створювався навесні 1918 року під назвою окремої кінної сотні 2-го Запорозького полку, і залишалися в його складі аж до 1923-го. Микола Кривопуск і Гнат Мартинюк у 1920–1921 роках перебували в особистій охороні Головного отамана Симона Петлюри. Перший із них згодом став інженером і помер у 1970-му в США, другий став священиком і загинув за невідомих обставин на Волині в 1943-му. Багато хто з учасників бою під Крутами у 1920-ті роки здобув цивільний фах. Так, Микола Кірічок закінчив гідротехнічний відділ Української господарської академії у Подебрадах (Чехія), згодом працював інженером у Варшаві. Василь Коваленко також закінчив Українську господарську академію і став інженером-хіміком. Один із крутян Сергій Захвалинський, уродженець міста Носівка на Чернігівщині, здобув фах інженера, але потім за контрактом служив офіцером у польській армії. Ще в 1920-му, коли був старшиною Кінного полку імені Максима Залізняка, він уславився тим, що на чолі кінного роз’їзду з шаблею наголо взяв у полон цілу роту червоних солдатів. Слід також згадати, що під час Другої світової війни колишні учасники бою під Крутами долучилися до різних українських військових формацій. Зокрема, колишній командир куреня 1-ї Української військової школи імені Богдана Хмельницького сотник Аверкій Гончаренко у 1943 році став одним з організаторів добровольчої дивізії «Галичина», а в 1945-му був одним із її керівників. У цій самій дивізії служив і колишній крутянин, чорношличник, лицар «Залізного хреста за Зимовий похід і бої» Петро Франчук. Уже згаданий Митрофан Швидун 1941-го став організатором так званого Луцького куреня ОУН, багато бійців якого згодом опинилися у лавах Української повстанської армії. А Сергій Захвалинський (псевдонім Орлик) у 1941-му очолював українські військові формування в Києві. Останні з учасників бою під Крутами померли не так давно – у 1970-1980 роках. Їхні могили розкидані від Києва до Нью-Йорка.  |
|
почему Вы не пишете две буквы рядом с добровольческоой дивизией «Галичина»? что это у Вас за гордость при упоминании ОУН-УПА на Волыни? Вы хотите доказать, что крутяне таки выросли в отпетых ублюдков? я Вас правильно понял?
|
|
Я рахую що для українця краще бути вояком дивізії СС «Галичина» ніж бути більшовиком — провідником червоного терору в Україні. Ті хто опинився у лавах Галичини зробили єдиний можливий вибір — воювати проти комуністичного концтабору. І ця війна ще не скінчилася.
|
|
Вы ТАКи не стесняетесь этих двух букофф: «СС». ну-ну, дафай, дафай. выбору, говоришь, не было кроме как в каратели податься и детей с женщинами резать? ох и довёл же вас Сталин!
|
|
Я таки не соромлюся правди якою б вона не була.
|
|
ну тогда давайте пишите про Волынскую резню, про то как Скорцени по приказу Гитлера спасал Бандеру — не стесняйтесь!
|
|
Всьому свій час. Зараз ми говоримо про Крути, Київську різню та червоний терор.
|
|
Нет, батенька, речь идет о мальчишках, и о командовании, которое бухало в поезде, пока парни погибали.
|
|
Эти мальчишки защищали свой Киев от оккупантов, а бандеровские пацаны — защищали свой край от оккупантов. Учи историю, недоразумение.
Пришли б к тебе в село чекисты и расстреляли б твоего отца, а брата забрали б в ГУЛАГ — ты сама взяла бы вилы и кинулась бы на этих грёбанных сталинских подонков. Так что судить со своей колокольни — много мозгов не надо. Ты смотри на ситуацию с другой стороны, чтоб не позориться на форумах. |
|
http://gazeta.dt.ua/SOCIETY/taemnitsya_girskoyi_uschelini_chervoniy_teror_u_bilshovitskomu_krimu.html
Як стверджують старожили, у 1920-х роках біля цієї дачі працівники ОГПУ активно проводили протиепідемічні роботи. У Багріївку, як це місце називають ялтинці, тоді привезли шість підвід із хлоркою, щоб засипати й знезаразити стоки, якими до дороги Ялта — Учан-Су ледь не струмком текла сукровиця. Вона просочувалася крізь землю за десятки метрів від дачі. Існувала серйозна загроза виникнення епідемії. Братською могилою жертв червоного терору виявився парковий басейн. Тисячі тіл витіснили з нього воду, а яму регулярно присипали землею. Ті, хто про це знав, багато років мовчали. Ось тому й довелося так довго шукати могилу. Родичі вбитих раз на рік під виглядом маївки влаштовували на місці розстрілу таємну панахиду. Священику доводилося старанно конспіруватися і маскувати панікадило. Тільки нині нащадки російських аристократів Барятинських, Можайських, Веригіних, Щербатових, Воронцових-Дашкових спеціально почали приїжджати до Ялти, щоб через 80 років побувати на могилі своїх родичів — тих, хто не встиг на останній пароплав чи ж просто не захотів розлучатися з Батьківщиною. Правнучка княгині Барятинської Надія Барятинська тут нарешті дізналася про її долю: «Я багато читала й чула історій про революцію, але справжній смисл «трійки» зрозуміла тільки в Ялті. Чи могла припустити моя прабаба, яку долю їй уготовила ця сама «червона трійка». 80-річна княгиня Барятинська була відомою в Ялті благодійницею. Вона побудувала на свої кошти гімназію, фінансувала Червоний Хрест, утримувала першу в Російській імперії лікарню для хворих на туберкульоз. Однак усі ці її заслуги більшовиків геть не цікавили. Вироком служило тільки походження. Інвалідний візок із паралізованою княгинею прив’язали до вантажівки, кузов якої вже був забитий приреченими на смерть. Так, на причепі, княгиню й повезли, а коли зупинилися, від дороги до місця розстрілу бабусю донесли на руках. Княгиню вбили разом із вагітною дочкою… При перегляді старих справ у зв’язку із Законом України «Про реабілітацію жертв політичних репресій» старший помічник прокурора Києва Леонід Абраменко наштовхнувся в архіві СБУ на папку з 204 анкетами, заповненими в грудні 1920 року. — У Ялті 204 особи, у тому числі 80-річна княгиня Барятинська і 73-річний генерал від інфантерії у відставці Мальцев, проходили в одній справі, — розповів Леонід Абраменко. — Але, окрім анкет, немає ніяких слідчих матеріалів — людей розстрілювали ні за що. Було розстріляно не тільки колишніх військових, а й цивільних, часто рядових, чиновників, наприклад, начальника Ялтинського телефонного вузла Ракітіна, татарського вчителя Дкафера Аблаєва… І таких «розстрільних справ», у яких проходило відразу по 200—400 чоловік, в архіві зберігається, щонайменше, 15! Усі вони ялтинські. У грудні 1920 року було розстріляно не менше трьох-чотирьох тисяч чоловік. Але масові розстріли тривали ще й 1921-го, і 1922-го… |
|
Генерал Олексій Олексійович Брусилов, герой Першої світової війни, що керував знаменитим Брусиловським проривом на Південно-Західному фронті 1916 року, по липень 1917 року був верховним головнокомандувачем царської армії, після чого перебував у розпорядженні Тимчасового уряду. Жив у Москві. У жовтневі дні 1917 року відмовився очолити виступ контрреволюційних сил проти більшовиків у Москві, був поранений у своїй квартирі випадковим снарядом. 1920 року пішов на службу в Червону Армію, у якій обіймав посаду голови Особливої наради при головнокомандуючому всіма збройними силами РРФСР.
За дорученням Л.Троцького, заступник голови Реввійськради республіки Е.Склянський повідомив генералу О.Брусилову, що «у штабі і навіть у військах Врангеля відбувається справжнє бродіння», війська «змушують силою боротися і залишати рідну землю», що «склад офіцерів точно налаштований проти розпоряджень вищого начальства», має намір скинути Врангеля й оголосити його армію «Червоною Кримською під командуванням Брусилова». На запитання Е.Склянського, чи вважає Брусилов можливим прийняти командування врангелівською армією, Брусилов відповів згодою і сказав: «Я прийду на допомогу російським офіцерам, солдатам і козакам, постараюся бути для них керівником і погоджувати їхні дії з планами Радянської Республіки». Тоді Склянський запропонував Брусилову підготувати відозву до врангелівської армії про згоду прийняти над нею командування, сформувати свій «нібито штаб», оголосити прізвища намічених до його складу осіб, а також бути готовим до виїзду на південь. «Я надихнувся, — писав Брусилов, — повіривши цьому негіднику (Склянському). Я думаю: армія Врангеля у моїх руках, плюс ті, хто відданий мені всередині країни в лавах Червоної Армії: звісно, я поїду на південь із зіркою… а повернуся з хрестом і звалю цих загарбників (більшовиків)». Того ж вечора Брусилов запросив до себе кількох колишніх генералів, яким він «цілком вірив». Проте цим честолюбним планам Брусилова не судилося здійснитися: через кілька днів Склянський принагідно повідомив йому, що дані про розкладання врангелівської армії були помилковими, бунту ніякого не було… А приїхавши потім із Криму, друзі Брусилова розповіли йому, що в період евакуації з Криму серед врангелівських військ поширювали підписане його ім’ям звернення, якого насправді, як стверджує сам генерал, він ніколи не підписував. Однак чимало офіцерів повірили цьому зверненню. «…Залишалися на березі і потрапляли в руки не мої, — пише Брусилов, — а лютуючого Бела Куна, який розстрілював їх масами…» Того свідчення — і розстріл у багріївському парку в Ялті. |
|
Марко Вороний (1904-1937) був сином Миколи Вороного, який переклав українською «Інтернаціонал» і «Марсельєзу». У віці 14 років в Чернігові він став свідком, як солдати Муравйова закололи багнетами гімназистку Тому Мещерську. І написав таке:
«Світлій пам'яті М.Т. Господи, в день твого гніву неспинного Дай мені мужність і віру в небеснеє, дай чути в шепоті саду звіриного Царство Ісусове Хрестовоскреснеє. О, пам’ятаю, розкинувши косами, Впала вона під рукою ворожою. Вкрито її сніговими покосами… Я усій расі звірячій загрожую! Господи, дай мені сили помститися За її душу – за синєокую! Господи Боже, не можу молитися - Кров, її кров – борозною глибокою… Господи, Господи… Сніг і вітри над моєю отчизною… Боже, цю чашу розбою бездомного Дай мені взяти рукою залізною Й пити з одча́ю каменеломного. Вірю я, Боже, ватаги Богданові Поруч з Тобою у сонмі архангелів. Господи, Ти у хвилину останнюю З них надішли мені смертного янгола. Дотик його — і безодня відкрилася, І, як дощем, шепотить серафимами. Там перед світом благаючим крилосом Очі її над вогнями і димами…» http://www.istpravda.com.ua/articles/2011/11/15/61867/ |
|
Коментар порушує правила нашого сайту та був видалений.
|
|
Коментар порушує правила нашого сайту та був видалений.
|
|
Коментар порушує правила нашого сайту та був видалений.
|
|
Коментар порушує правила нашого сайту та був видалений.
|
|
Коментар порушує правила нашого сайту та був видалений.
|
|
Коментар порушує правила нашого сайту та був видалений.
|
|
Коментар порушує правила нашого сайту та був видалений.
|
|
Коментар порушує правила нашого сайту та був видалений.
|
|
Коментар порушує правила нашого сайту та був видалений.
|
|
Коментар порушує правила нашого сайту та був видалений.
|
|
Коментар порушує правила нашого сайту та був видалений.
|
|
Коментар порушує правила нашого сайту та був видалений.
|
|
Коментар порушує правила нашого сайту та був видалений.
|
|
Коментар порушує правила нашого сайту та був видалений.
|
|
Коментар порушує правила нашого сайту та був видалений.
|
|
Коментар порушує правила нашого сайту та був видалений.
|
|
Коментар порушує правила нашого сайту та був видалений.
|
|
Для тих хто рахує росіян культурною нацією треба обов'язково переглянути спогади справжніх європейців які зустрічали червону армію у 1939 році.
|
Правила
Павло Кириленко
Чи приєднається Україна до правої парадигми у Світі, чи так і залишиться на позиціях неомарксизму?
| 15 февраля | 0 комментариев |
| 15 февраля | 2 комментария |
| 13 февраля | 2 комментария |
| 12 февраля | 1 комментарий |
| 10 февраля | 1 комментарий |
| 7 февраля | 14 комментариев |
| 6 февраля | 1 комментарий |
Перший міський телеканал
Безпритульні собаки нападають на людей, міські чиновники – на інавгурації Трампа, платіжки за опалення, якого немає: дайджест новин на січень
| 5 февраля | 0 комментариев |
Думська в Viber