Про Ізраїль, бетон і Україну

Багато-багато років тому я мав честь час від часу спілкуватися з однією дуже розумною людиною — можливо, наймудрішою з усіх, кого зустрічав.

Ті розмови стосувалися переважно України — її історії, частиною якої ця людина є, та майбутнього.

І ось одного разу я казав: дуже прикро, що українське суспільство розпорошено. Мовляв, немає в нас внутрішньої єдності, як, наприклад, в Ізраїлі…

І ця людина відповіла мені:

«Сергію, ти погано знаєш, що таке держава Ізраїль. Насправді ізраїльське суспільство розпорошено настільки сильно, що ми навіть уявити не можемо — і соціально, і політично, і релігійно, і етнічно, навіть расово.

Але коли ця держава опиняється під загрозою смертельної зовнішньої небезпеки — вона перетворюється на моноліт. На такий собі бетон з різних фракцій всередині.

Коли цю загрозу відбито, суспільство повертається до звичної розпорошеності. І це її природний стан».

Після цього він додав таке:

«Я сподіваюся, що у разі, якщо, не дай Боже, Україна опиниться у стані смертельної небезпеки, наш народ теж стане таким монолітом».

На жаль, я досі дуже погано знаю ізраїльське суспільство і не можу сказати, чи розпорошено воно насправді, чи ні. Проте я знаю і можу зараз сказати:

Пане Командире, ваше сподівання справдилося.