Про перейменування вулиць в Одесі: Труханову треба визначитися  

Про масштабне перейменування в Одесі та області. Питання неоднозначне, для когось навіть болюче.

Тут треба відокремлювати кукіль від пшениці.

Я кажу про те, що процес цей — політичний. Ініційований президентом України Володимиром Зеленським. І рішення ухвалювали не в Одеській області, а в країні загалом. Якщо людина голосувала, або не голосувала за Зеленського. Навіть якщо взагалі не йшла на вибори… У нас демократія, а це передбачає колективну відповідальність. І ми всі маємо розуміти, що коли настануть наступні вибори, ці самі вибори — це не тільки право, а й відповідальність.

Тепер, що стосується конкретно цього рішення. Я б його розбив на кілька блоків.

Перший — однозначно вдале.
Ми ініціювали появу в місті вулиці Ройтбурда (вийшов провулок, зате прямо біля Худмузею) та Гуляєва (полеглого смертю хоробрих командира 28-ї одеської бригади Лицарів зимового походу). Природно, повністю підтримуємо це рішення, і я особисто вдячний Олегу Кіперу за такий підхід.
Точно так само, із заплющеними очима, абсолютно підтримую будь-яке перейменування, на честь людей, які захищали Україну від російської агресії.
Ми можемо і повинні з великою повагою ставитися до людей, які захищали місто або звільняли Одесу під час Другої світової війни. Та зараз ми живемо під час іншої війни, не менш страшної для нашої країни. Героїзм наших сьогоднішніх захисників хіба менший?
До вдалих ще я можу додати вулицю Кіри Муратової. Це однозначно представниця культури світового рівня. Ім'я великої одеситки не було представлено на картах міста до цього. Ще один такий приклад — вулиця Павла Зеленого — міського голови Одеси в 1897-1905 роках. Він виступав за скасування царських циркулярів проти української мови і підтримував українську культуру

Другий блок. Це те що мені, та й багатьом одеситам скажімо так, неприємно. Простіше кажучи — грубі помилки. Мені сьогодні телефонував заступник голови однієї з громад під Одесою. Говорить про те, що там у розпорядженні конкретно по них є вулиці, які вони вже перейменували на честь загиблих. І я боюся, що там може скластися ситуація, коли вулицю імені одних загиблих, зроблять на честь інших. І як це пояснити сім'ям загиблих. Для мене це велика загадка.
Якісь вулиці, зокрема в Одесі, з перейменуванням яких я не згоден, або що зробив би якось інакше.

Третій блок питань стосується пам'ятника Пушкіна — абсолютно особлива ситуація. І тут головний винуватець — Геннадій Труханов і міська влада загалом. «Наш» Пушкін — не символ колонізації, я в цьому переконаний. Згадайте, де починався одеський Євромайдан — тут, біля цього пам'ятника. А нинішній речник ГУР Андрій Юсов, навіть декламував «Там все Европой дышит, веет».
Безумовно, Пушкіна використовують в російському ІПСО і він вже став символом окупації України. Але боротися з цим ІПСО треба інакше. І закон це дозволяє. Не зносити, а пояснювати.
Закон дозволяє створювати якісь меморіали, який і пам'ятник зберігають, і суть його пояснюють, і не дозволяють йому ставати маркером «русского мира».
За весь цей термін абсолютно спокійно можна було підготувати,
наприклад, стенди, використовуючи рекомендації Інституту національної пам'яті. Щоб розвінчати міф, міфи, які нав'язує російська пропаганда. В Одесі достатньо талановитих людей, які можуть зробити це не тільки правильно, а й красиво.
Я все ж таки вважаю, що ця можливість ще повністю не втрачена. Хоча час згаяно, просто колосальний час, та виправляти свої помилки ніколи не пізно.

І тут міському голові добре б визначиться — він пам'ятку національного значення рятує, чи мобілізує електорат, не найпатріотичніший, скажімо так.