Правий ренесанс крокує світом. Україна — наступна

Однак із плином часу люди стали більш критично ставитися до сучасного світу та його ідеологічних засад. Останню декаду сміливо можна назвати часом розквіту «нових правих» – вільних від маніпулятивних звинувачень, рішучих та якісно кращих політиків правого спрямування. Колись маргіналізований правий рух нині переживає справжній ренесанс, семимильними кроками йдучи від вуличних протестних акцій до серйозної політичної боротьби й реальної влади.

Що таке права ідеологія сьогодні? Це принциповість у питаннях державотворення, економіки, національної ідентичності та оборони. До прикладу, праві партії вкрай негативно ставляться до дикої глобалізації та скривленої європейської інтеграції. Вони традиційно виступають за Європу вільних, сильних національних держав, які зберігають свою ідентичність і суверенітет. У форсованому об’єднанні європейських країн в рамках ЄС вбачається небезпека повного розчинення багатих культурних та політичних традицій європейських націй в бюрократичному наднаціональному організмі Європейського Союзу. При цьому позиція правих відповідає настроям значної частини населення Європи, яка виступає проти штучного насадження наднаціональних інституцій.

Сучасні праві виступають за здоровий протекціонізм в економіці, збереження та розвиток власного виробництва та збільшення кількості робочих місць. Відоме виборче гасло Дональда Трампа «Купуй американське – наймай американців! » за кілька років остаточно перетворилося на реальні здобутки: найнижчий рівень безробіття в США за кілька останніх декад та рекордні показники індексу Dow Jones – загальної вартості цінних паперів 30 найбільших американських промислових гігантів.

Праві, консервативні та націоналістичні рухи приділяють традиційно багато уваги обороноздатності та безпеці. Для них очевидно: світовий порядок завжди ґрунтується на праві сильного. Будь-які значні успіхи, від дипломатичних до економічних, обов’язково засновані на потужній обороні – одному з основних критеріїв справжнього державного суверенітету.

Сьогодні можна говорити про значне зростання популярності правих партій серед електорату в усьому світі. Це стали помічати і політологи та політтехнологи. Традиційно праві гасла щодо боротьби зі злочинністю, обороноздатності та гуманітарних питань перехоплюють політики, яких вважають поміркованими. Вони навіть впроваджують ці гасла на рівні державних рішень. За логікою панівних еліт, це повинно привернути до них виборців у нових електоральних умовах. Проте стара кон’юнктура здатна мімікрувати лише до певної межі, якої очевидно не може бути достатньо, щоби сповна задовольнити потребам часу.

Сучасний світ перестав бути світом беззаперечної глобалізації, повальної уніфікації та торжества лівих, соціалістичних ідей. Світ споглядає за справжньою консервативною революцію, своєрідним парадом нових, право-консервативних лідерів, які гідно відповідають викликам часу. Кожен новий рік асоціюється з великою перемогою правих лідерів.

2015 року Президентом Польщі обрали Анджея Дуду від консервативної партії «Право і Справедливість». Лідер цієї політсили поступився участю у виборчих перегонах на користь амбітного та «свіжого» кандидата, поставивши інтереси Польщі вище особистих побажань. І здобув перемогу.

У 2016 році 45-м Президентом США несподівано став епатажний республіканець Дональд Трамп. Маючи шалену нелюбов до нього з боку мейнстрімних ЗМІ, Трамп зміг виграти надскладні виборчі перегони навіть тоді, коли всі соцопитування показували впевнену перемогу Гілларі Клінтон.

2017-го Себастьян Курц у 31 рік став наймолодшим канцлером в історії Австрії, завівши в австрійський парламент потужну праву коаліцію. Маючи попередній досвід роботи у владі, Курц успішно дає собі раду з урядуванням, налагодивши вертикаль і впровадивши послідовну зовнішню і внутрішню політику на консервативних засадах. Австрія Курца виступає рішучо як проти диктату європейської номенклатури, так і проти російської агресії.

2018 року сенсаційно на виборах Президента Бразилії переміг правий кандидат, колишній військовий Жаїр Болсонару. Десятиліття правління лівих і стійке переконання, що Бразилія – природно «ліва» країна, не врятувало тамтешню політичну еліту від повного краху. Бразильці втомилися від брехні, злочинів та корупції і довірили країну чесному та відвертому військовому, який після відставки роками доводив свій професіоналізм сумлінною працею в парламенті та участю в політичному процесі.

Наступний рік має всі шанси продовжити переможний поступ правого ренесансу світом. 31 березня вибори Президента України також хочуть подати як надскладний вибір між «жахливим та ще жахливішим». Але Україна матиме свого кандидата, свого Дуду, Трампа, Курца і Болсонару. Націоналісти підтримали кандидатуру Руслана Кошулинського – ветерана московсько-української війни, віце-спікера Верховної Ради минулого скликання, активного учасника Революції Гідності, принципового і вірного правого політика.

Чи пройде 2019 рік під знаком правого ренесансу в Україні? Все тільки починається…