Одесі – 603. Наука остаточно зруйнувала імперські міфи

Насправді, теорія про те, що Одеса має повне право пишатися значно статуснішим віком, з’явилась не вчора. Десятиліттями вона набувала наукової ваги та легітимності доказовим шляхом, трудами десятків істориків та краєзнавців. Освічені одесити можуть пригадати роботу нині покійного одеського історика Олександра Болдирєва «Одесі ‒ 600», де зібрані історичні відомості та документи, які підтверджують, що наше місто під іншою назвою існувало вже в часи Великого Князівства Литовського.

Початок ХV століття в історії України пов'язаний з іменем видатного Великого князя Литовського Вітовта і його колонізаційною діяльністю у Північному Причорномор'ї. За його правління у 1392-1430 рр. в причорноморських степах з'являються міста-фортеці: Дашев (пізніше Очаків), Каравул (пізніше Рашків), Соколець (пізніше Вознесенськ), фортеця святого Іоана на Дніпрі та Коцюбіїв (нині – Одеса), який швидко став головним чорноморським портом держави. Перша відома на сьогоднішній момент письмова згадка про Коцюбіїв знайдена у працях польського історика Яна Длогуша – за 1415 рік. Кам’яна фортеця Коцюбіїва знаходилася прямо під сучасним Приморським бульваром, а навколо неї — передмістя, порт, митниця та маяк. Пізніше ж, коли литовці втратили свій вплив і на узбережжі встановилася влада Османської імперії, турецька версія фортеці являла собою лише відбудоване старе укріплення часів князя Вітовта.

Йшли роки, а місто жило своїм життям під османським управлінням аж до другої Російсько-Турецької війни. Тоді у 1789 році підрозділи російської армії та Чорноморського українського козацтва на чолі з генералом Хосепом де Рібасом взяли Гаджибеївську фортецю штурмом. У 1791 році згідно з Яською мирною угодою територія між Бугом та Дністром, а разом з нею і Гаджибей, увійшли до складу Російської імперії. 27 травня 1794 р. вийшов указ Катерини ІІ заснувати у Гаджибеї порт. Цей наказ було використано як юридичну підставу для визначення «заснування» Одеси в 1794 р. Однак фактично це була лише нова віха багаторічної історії Коцюбіїва, у якому нова влада почала будувати власну інфраструктуру, вкладатися у його розвиток та розширювати його межі.

Зараз, у 2018 році, нікого не здивуєш повною свободою історичних досліджень, безліччю технічних засобів та відкритих архівних відомостей. Але деяких одеситів втім дивує те, що істина та об’єктивна реальність можуть розбігатися із їхніми поглядами, сформованими під впливом російського імперського міфу. На диво, цей міф сильно тримається в головах одеситів і досі.

У XXI столітті, в інформаційну епоху, вкрай важливо захищати і поширювати об’єктивну правду. Це стосується як нових, сучасних викликів, так і помилок та маніпуляцій минулого. Роль дезінформації, вочовидь, розуміли і в часи Катерини ІІ, саме тому перейменування захопленого міста мало тоді настільки принциповий ідеологічний та пропагандистський характер. Але науковий прогрес дає нам можливості приходити до істини і будувати наше майбутнє на досліджених фактах про нашу дійсну історично-культурну спадщину.

Зараз ми бачимо, як нове покоління української науки всупереч усьому бажає ставити правильні запитання стосовно історії нашого міста та знаходити на них відповіді. Ми вбачаємо в цьому значний позитивний імпульс для Одесі і для науки в цілому, і тому ми вирішили максимально допомагати у цьому питанні на вищому політичному рівні. «Свободівці» спільно з одеськими істориками вже готують офіційні запити, зокрема до Міністерства культури України. Запит опише суть відкриття та обґрунтує його безпрецедентність в українській історичній науці. Ми плануємо допомогти команді одеських істориків заручитись максимальною підтримкою та сприянням у своїх дослідженнях з боку держави.

Фортеця Кочубей має бути розкопана та вивчена. Це – неймовірний пам’ятник історії нашого міста, наша майбутня туристична візитівка та прикраса; відкриття, яке має величезне значення для одеської історіографії, для нашого наукового середовища та нашого самосприйняття.

Одесі – 603. Стільки років нині пройшло від першої писемної згадки про «батька» нашої «мами» — Коцюбіїва. Ми – велике місто з великою історією, багате на талановитих людей та наповнене неповторним змістом. У нас попереду фантастичні часи. На нас чекають відкриття неймовірно цікавих сторінок історії нашого міста та нашого краю. Нам є чим пишатись, Одесити!

________________________________________
Історична довідка: Щодо походження назви «Коцюбіїв» існують дві версії: за однією (менш вірогідною) засновником Коцюбіїва був предок шляхтича Бориса Коцюба, який був власником села Якушин біля Вінниці; за другою походження назви «Коцюбіїв» виходить з факту наявності в ХV ст. на Поділлі села «Kaczebijow», яке належало шляхетському роду Язловецьких. Позаяк і Язловецькі брали участь в колонізації Причорномор'я і заселяли його своїми селянами здається можливим, що подільські переселенці могли назвати свою нову батьківщину ім'ям свого рідного села. Походження назви Коцюбіїва від назви оселі Язловецьких на Поділлі на сьогодні є найвірогіднішим.