Куди рухається Україна?

Конфронтація із Заходом була єдино можливою формою зовнішньої політики в умовах, коли треба було боротися з дисидентами і незгодними. Боротьба з інакодумством була неможлива без умовного зовнішнього ворога, рівного за силою суперника, який в очах радянських громадян посилював би враження від того, що відбувається. Радянська влада відчувала себе банкрутом, їй були потрібні ідеологічні скріпи, якими намагалися створити «історичну спільність – радянський народ». Експеримент не вдався, і щойно відкрилася кватирка – всі республіки побігли від Радянського Союзу як чорт від ладану.

Після розпаду Радянського Союзу нічого не змінилося. 9 травня, як і раніше, використовувалося як скріпа, за допомогою якої Москва намагалася тримати біля себе вже незалежні республіки, враховуючи те, що нічого альтернативного ні в галузі економіки, ані в галузі політики запропонувати не могла. З приходом Путіна 9 травня знову стало відкритим символом конфронтації із Заходом. Принагідно, перемога радянської армії стала перемогою російської армії. Путін не втрачав нагоди образити інші республіки, заявляючи про те, що головний внесок у перемогу над гітлеризмом зробила саме Росія.

Другий рік поспіль у цей день Володимир Путін у своїй промові практично не згадує про Другу світову війну, однак постійно говорить про Україну, намагаючись подати агресію проти України та Заходу як продовження справи предків, як священну війну проти «нацистів». Путін скоїв злочин перед ветеранами, перетворивши 9 травня на вульгарне казенне свято. Він убив у ньому душу, залишивши лише псевдодержавні хворі інтереси. По суті, саме Путін духовний син Гітлера, саме Путін, другим після Гітлера, розв'язав кровопролитну війну в центрі Європи.

Агресивна війна Росії сформувала в українському суспільстві консенсус щодо 9 травня. Абсолютна більшість українців більше не хоче святкувати 9 травня – День перемоги – як частину радянського та путінського міфу. Водночас більшість населення за рух у бік євроатлантичної інтеграції, а саме за інтеграцію до Європейського Союзу. День об'єднання Європи в контексті російської агресії набуває для нас особливого значення. Це не тільки день, коли було прийнято документ, який згодом заклав основу створення перших європейських спільнот і Європейського Союзу. Це – символ єднання всієї демократичної Європи для боротьби з мракобіссям і диктатурою. Не забуваймо, що Україна з минулого року – вже держава-кандидат на вступ до Європейського Союзу. Це означає, що вектор нашого зовнішньополітичного розвитку визначено на довгі десятиліття.

В Україні має бути не лише географічний центр Європи, в Україні має бути політичний центр Європи. Наша країна довела, що ми є оплотом європейських цінностей, про які забула Європа за останні десятиліття, ми повернули об'єднану Європу до життя. Боротьба українського народу дала можливість об'єднаній Європі згадати найголовнішу фразу з Декларації Шумана: «…єдина Європа буде створена не одразу і не в готовому вигляді; вона виникне на основі реальних справ та фактичної солідарності…» В українській боротьбі відроджується єдина Європа.