Испытание Кипером, или Бей своих, чтоб чужие боялись. (Коллективное обращение одесситов против скандальных переименований)

Последний месяц лета ознаменовался в Одессе не только ракетно-дроновыми атаками врага, что для нас, как и для других украинских городов, давно уже стало привычными реалиями полномасштабной агрессии РФ. Но и реакцией горожан на прискорбное массовое переименование одесских улиц нынешним главой ОВА Олегом Кипером.

Недолго думая, Кипером «отменено» и «зачищено» целое созвездие литературных величин.

Не буду оригинален, заметив, что подобные, нарастающе деструктивные, решения в гуманитарной политике самым отрицательным образом задевают уже всё более и более патриотичные круги одесситов. Искусственно разжигают все имеющиеся противоречия. Что является, с моей точки зрения, прямым вредительством по отношению к выдержавшей испытание временем (но пока ещё не выдержавшей испытанием Кипером) культуре Одессы, её облику. Проще говоря, чем дальше — тем хуже.

Понятно, что кому-нибудь в Одессе наверняка мешает, например, улица имени проживавшего тут некоторое время будущего Нобелевского лауреата Бунина, отобразившего в своём творчестве едва ли не самые трагичные страницы одесской истории. Это мнение, на уровне мнения, — легитимно. Имеете на него право. Как легитимно и обратное мнение, что тогда мне мешаете вы, а ваша позиция по вопросу улицы Бунина — тем более. И сколько у нас тут проживало Нобелевских лауреатов – огласите, пожалуйста, весь список. Много ведь? Одним больше, одним меньше — уж точно ничего не меняет. Особенно на культурных высотах одесской ОВА.

Окончательно «закрыт» подобный вопрос может быть лишь тогда, когда улицу Бунина одесситы перестанут называть улицей Бунина не в документах обладминистрации, а и в реальной жизни тоже. То есть, лет через 40. Может быть. Но это не точно. А лучше было вопрос попросту не открывать.

Впрочем, пишу всё это сегодня не ради личных субъективных оценок отдельным переименованиям, или отдельным членам печально известной рабочей группы ОВА по этим переименованиям, или же процессу «деколонизации» Одессы как таковому. Многое уже высказано. Но помимо личного существует и общественное.

(фото Олега Куцкого)

ОДЕССИТЫ ПИШУТ КИПЕРУ

В уходящем месяце собрано более четырёхсот физических подписей одесситов под обращением к Главе ОВА Киперу с тем, чтобы он отменил свои токсичные, во многих аспектах отвратительные распоряжения.

Воззвание отправлено и 20 августа доставлено в ОВА. (Сопроводительные письма с призывом принять меры реагирования для сбережения истории города и его культурного наследия направлены также в Офис Президента Украины и пяти депутатам ВР от Одещины).

В числе поддержавших обращение:

Екатерина Билетина — художник, автор выставки «Украинский портрет»
Сергей Веселов — один из всего двух местных депутатов, в статусе общения граждан с которыми формально и проводился в 2013-2014 годах одесский Евромайдан;
Евгений Деменок — меценат, искусствовед;
Ольга Енгибарова – политолог, фотограф;
Юрий Никитин — общественный деятель;
Виталий Оплачко — благо-творитель;
Анастасия Пилявская — профессор Королевского колледжа Лондона;
Ольга Яровая — художник.

И множество других известных своей патриотичной позицией одесситов.

Так с кем вы в ОВА боретесь? Ради чего и по каким критериям?!

Привожу тут текст обращения, которое в оригинале очень детальное, с произвольными сокращениями примерно наполовину (полный текст можно прочитать по ссылке https://mikhailgolubev.wordpress.com/wp-content/uploads/2024/08/zvernennya-kiper.pdf).

«Голові Одеської обласної державної (військової) адміністраціі Кіперу О.О.
від мешканців Одеси

КОЛЕКТИВНЕ ЗВЕРНЕННЯ

Ми, мешканці м. Одеси, звертаємось до Вас на підставі статей 3 та 5 Закону України «Про звернення громадян» та ст. 34 Конституції України, яка гарантує кожному право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
Підставою для нашого звернення з’явилися Ваші розпорядження № 694/А2024 та № 695/А-2024 від 26.07.2024 року, якими затверджені Перелік об’єктів топонімії у населених пунктах, назви яких містять символіку російської імперської політики або присвячені особам/подіям, зазначеним у Законі України «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімів» та «Про демонтаж (вилучення) з публічного простору пам’ятників, пам’ятних знаків, їх окремих елементів, що містять символіку російської імперської політики в Одеській області».

Ми вважаємо себе патріотами України і нашого рідного міста Одеси і те бурхливе, емоційне обговорення Ваших розпоряджень в соціальних мережах (друге розпорядження широкому колу ще майже невідомо), пояснюється бажанням зрозуміти, для чого орган місцевого самоврядування вирішив, як кажуть «обколіно» переламати історію нашого міста, у тому числі науковокультурну його складову.
Наше місто має свій Статут територіальної громади міста Одеси. В ньому існує Розділ 1 «Культурна спадщина та сприяння соціально-культурному розвитку міста. Пункт 1 ст.33 Статуту вказує, що міська громада вважає своїм головним надбанням та вшановує видатних осіб-діячів освіти, науки, культури, медицини, комерції, спорту, військової справи, державного управління та інших галузей суспільного життя.
В п.3 ст.33 Статуту вказується: «Міська громада пишається видатними особами, життєвий шлях яких пов’язаний з Одесою:
Поетами та письменниками — А.Міцкевичем, О.Пушкіним, М.Гоголем, И.Вазовим, І.Франком, Шолом-Алейхемом, М.Коцюбинським, О.Купріним, І.Буніним, Лесею Українкою, О.Чорним, К.Чуковським, Г.Ахматовою, В.Інбер, К.Паустовським, Е.Багрицьким, В.Катаєвим, І.Бабелем, І.Ільфом, Ю.Олешею, Є.Петровим, С.Кірсановим, С.Олійником;
Майстрами естради — Л.Утьосовим, М.Жванецьким;
Вченим — В.Глушком;
Космонавтом — Г.Добровольським.
В Статуті також вказано: «Видатну роль в облаштуванні та розвитку Одеси зіграли іноземці на державній службі — європейські політичні і військові діячі, митці і комерсанти.»
Статут діючий і повинен був взятий до уваги.
Так, діяльність кожної особи, чиїми іменами названі вулиці, проспекти, площі та інші топонімічні об’єкти, необхідно було оцінити в світі Закону України «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізації топонімії», але перейменування деяких об’єктів топонімії в розпорядженні викликає здивування і питання : «Чому і кому це було потрібно?».

Згідно з заключними положеннями вищевказаного Закону таке розпорядження голова обласної адміністрації зобов’язаний прийняти у тримісячний строк, який обчислюється з моменту закінчення строку, визначеного абзацом другим пункту 6 статті 8 Закону України «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії» з урахуванням пропозицій громадськості, науковців та рекомендацій центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері відновлення та збереження національної пам’яті Українського народу.
В п.9 ст.8 вищевказаного Закону вказується: «Строк проведення консультацій з громадськістю, передбачений для виконання вимог цього Закону не може перевищувати 30 календарних днів».
Ніяких консультацій з громадськістю одеська обласна державна адміністрація не проводила, громадськість дізналася про здійснене перейменування з одеських сайтів, які помістили Перелік перейменованих об’єктів, тобто думка мешканців міста обласну держадміністрацію не цікавила. Фактично до уваги бралися тільки висновки членів комісії, які в деяких випадках були необ’єктивними і зробленими з позиції знищення з історії Одеси та пам’яті одеситів імен людей, завдяки яким вона була створена і стала відома у всьому світові.

 Взагалі виникає питання на якій підставі в Переліку з’явилися такі об’єкти, потребуючі перейменування, як проспект Академіка Глушка (одесит, вчений), проспект Добровольського (одесит, загиблий космонавт), провулок Ляпунових (брати – математик, композитор, лінгвіст). Ляпунов О.М. працював в Харківському і Новоросійському університетах, помер в Одесі і захоронений в нашому місті.

Провулок Ляпунових повинні перейменувати в провулок О. Ройтбурда. Добре, що обласна державна адміністрація згадала цього художника, але можливо було його іменем назвати іншу вулицю чи провулок? Ми знали О.А. Ройтбурда як людину освічену, прогресивну, патріота України і Одеси і впевнені, що якби він був живий, він також поставив свій підпис під цим зверненням. Більш усього він боявся перетворення Одеси в «пгт. Одесочку», на жаль, його побоювання збуваються.

Завдяки Вашому розпорядженню повинні зникнути в Одесі назви вулиць І.Буніна, І. Бабеля, Е. Багрицького, Ільфа і Петрова, К. Паустовського, Ю. Олеші, В.Інбер, пров. Катаєва та пам’ятник Бабелю. Багато з цих прізвищ письменників відомі в усьому світі. І. Бунін являвся лауреатом Нобелівської премії. Що в його житті, біографії і творчості не подобалося членам комісії сказати неможливо, висновок єдиний: вони його творів не читали, біографії не знають.
 Бунін ненавидів радянську владу, відкинув усі її пропозиції повернутися до СРСР і в своїй книзі «Окаянные дни», написаній в Одесі, викрив усю суть більшовицького тоталітаризму.
Але для членів комісії назву вулиці його імені потрібно перейменувати тільки тому, що він російський письменник, хоча необхідних умов для цього, передбачених Законом України «Про засудження та заборону російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії» не існує.
У такому випадку повинні бути претензії і до назви вулиці М. Гоголя, який писав твори російською мовою, не бачив Росії (Трійку-Русь) без монархії. Але ж ми вважаємо його українським письменником, любимо його творчість і вулиця в Одесі продовжує носити його ім’я.
Аналогічне ставлення членів комісії і до «одеської плеяди» письменників і поетів та до К. Паустовського, творчість яких являється невід’ємною частиною культурної спадщини Одеси, але і це «кістка в горлі», авжеж, вони писали російською мовою.

Взагалі питання, чи містить літературний твір заклики до русифікації чи українофобії, та інші можливі питання, вирішує тільки літературознавча експертиза, яка була замінена суб’єктивною думкою членів комісії, які літературознавцями не являються. Але є результат: ненависні їм імена одеських письменників і поетів зникнуть з вулиць Одеси.

  Створюється ще й провокація для розколу одеситів: «Як, ви не бажаєте бачити вулицю імені сім’ї Глодан замість вулиці Ільфа і Петрова? Які ж ви одесити і патріоти? Ви зрадники України».
Трагедія сім’ї Глодан — це наш загальний біль, який буде з одеситами завжди. Але створювати таку провокаційну ситуацію руками влади негідно.
Імена письменників і поетів, які розпорядженням від 26.07.2024 року стерті з назв вулиць, були підставою для подання Одесою аплікаційної заявки до ЮНЕСКО щодо отримання креативного міста ЮНЕСКО в номінації література.
Цей титул дозволяє створити нове обличчя нашого міста, яке буде демонструвати інтелектуальний розвиток Одеси як літературного міста ЮНЕСКО.
В заявці були перелічені прізвища багатьох письменників, творчість і життя яких було пов’язано з Одесою, у т.ч. І. Буніна, І. Бабеля, К. Паустовського, Ю. Олеші, Е.Багрицького, В. Катаєва, І. Ильфа і Є.Петрова, а також вказано, що імена літераторів носять 32 вулиці Одеси.
Завдяки і цим іменам включно Одеса в жовтні 2019 року отримала титул креативного міста ЮНЕСКО в номінації література.
Зараз завдяки Вашим розпорядженням не тільки не буде таких вулиць, а й ще пропонується знести декілька пам’ятників письменникам, розташованим в охоронній зоні ЮНЕСКО, де взагалі нічого неможливо демонтувати.
Деякі частки Ваших обох розпоряджень від 26.07.2024 року, які ми навели вище, не тільки відкидають Україну з європейського курсу, а ведуть до засуджених нашою державою часів радянського тоталітаризму. Вони не принесли ніякої злагоди в суспільство, а тільки під час жахливої війни розколюють його і поширюють кількість недоброзичливих до України громадян.
Ми хочемо єдності народу, збереження історії і культурної спадщини нашого міста, щоби Одеса залишалася найцікавішим містом на карті Європи. Для врегулювання цієї гострої конфліктної ситуації просим Вас скасувати розпорядження № 694/А-2024 та № 695/А-2024 від 26.07.2024 року, та як вимагає Закон провести консультації з громадськістю, щоби обговорити перейменування об’єктів топонімії, які викликають найбільші обурення і спори, якщо потрібно призначити в комісію літературознавців і фахівців, щоби обговорення було доказовим і об’єктивним, а не обговоренням членами комісії, яким ненависть до історії і культурної спадщини міста заклала очі.
Якщо буде необхідно, ми звернемося до ЮНЕСКО про знищення культурної спадщини Одеси, хай ця організація вирішує і висловлює думку про необхідність прийняття України до Європейського Союзу.
Відповідь на це звернення просимо надіслати -
  З повагою.»