Чому Москва і президент України однаково реагують на дії українського МЗС?

Я не Українська правда.

Тому пояснюю для тих, хто Українську правду не читає.

1. Міжнародний трибунал з морського права вирішив, що 24 українські моряки мають бути звільнені та повернені до України. Також РФ повинна повернути Україні кораблі, без жодних вимог та умов. У такому разі їх кримінальне покарання стане неможливим, про що й заявили на Трибуналі представники РФ. 

2. Росія відмовилася виконувати рішення Трибуналу. Термін виконання закінчився 25.06.2019, моряків та кораблі не повернули. Підстава – «ми не можемо, у нас лапки», тобто кримінальна справа. Якщо це взагалі можна назвати «підставою».

3. Зеленський домовився (чи то «змовився») з російським керівництвом, що моряків продовжуватимуть судити в РФ за ніби то скоєне ними «порушення російського кордону», а Україна надасть письмові гаранії того, що їх будуть доставляти за викликами слідчих та на судові засідання.

Тобто моряків фактично переведуть з однієї тюрми до іншої (з російської до української). Замість негайного та безумовного звільнення Україна буде їх доставляти до слідчих та судових органів РФ (тобто то російських державних органів на території Криму) за першим викликом.

Що стосується кораблів, їх оголошено «речовими доказами злочину». Україна не зможе їх навіть ремонтувати та використовувати, а лише «зберігати» і надавати слідству та суду (російським установам в Криму) за першою вимогою.

Ця змова (чи «домовленість») вочевидь відбулася десь поміж 25.05 (коли було винесене рішення Трибуналу) та 8.06.2019 (коли президент непублічно повідомив обраним журналістам, що має домовленість про звільнення моряків).

4. По-перше, це означало, що Україна мала поставити хрест на рішенні Трибуналу: питання вирішувалося у позасудовий спосіб за згодою сторін.

5. РФ, не бажаючи віддавати незаконно запроторених за ґрати моряків, фактично вимагає «чистосердечне визнання» з боку України за їх звільнення (якщо це можна так назвати). Це означає, що Україна визнає їх винними за всі злочини росіян. Це зніме з РФ будь-яку відповідальність (юридичну, політичну, матеріальну) — і за поранення, і за ув'язнення, і за пошкодження кораблів.

6. По-друге, РФ вимагала письмових гарантій, тобто згоди України, що судити моряків будуть за російськими законами. Тобто Україна повинна була визнати юрисдикцію (чинність законів) і компетенцію російського слідства та суду в Криму. Тобто визнати Крим російським не тільки де-факто, але й де-юре.

7. Українські моряки перебувають у полоні вже 7 місяців. Все 7 місяців їх схиляють до того, щоб вони визнали свою «провину у злочині». Вони могли «зізнатися» у будь-який час, але жодний з них це не зробив. Тепер, за президентською домовленістю (чи то «змовою»), за них це фактично мала зробити держава.

Зауважу, що моряки не визнають себе не тільки «винними», але й навіть фігурантами кримінального провадження (підозрюваними).

8. Тому, коли МЗС РФ надіслав ноту з такими нахабними вимогами, українське МЗС відповіло дуже чітко: виконуйте рішення Трибуналу, повертайте моряків негайно і без жодних умов.

Іншої відповіді бути не могло. Моряків зобов'язані були повернути не пізніше минулого понеділку.

9. Така відповідь МЗС викликала вкрай негативну та істеричну, а головне — цілком однакову реакцію Москви та президента України.

10. Що буде тепер з Росією, яка не виконала рішення Міжнародного трибуналу з морського права, не повернула моряків та кораблі? Не знаю. Може, заборонять російським суднам заходити в порти інших країн. Може, заборонять проходити проливами. А може, ні.

Я не знаю, що далі буде, які санкції накладуть на РФ. Тому що такого нахабства, як невиконання рішення Трибуналу, раніше в історії не було ще ніколи.

P.S. З днем Конституції, громадо.

Тримайтеся, хлопці. Недовго залишилося.