Дзвенять гітара й ланцюги. Одеський театр поставив драму про Дон Жуана

Прем'єру вистави «Пекельна спокуса» за драмою Лесі Українки «Камінний господар» показав Одеський обласний академічний драматичний театр. Постановка та сценографія Олени Пушкіної багато в чому наслідує оригінал, але й доповнює його, наприклад, на сцені звисає багацько ланцюгів, у яких у фіналі заплутується Дон Жуан («ланцюги, що волю нам вбивають»).

Хореографія Катерини Бойко – звичайно, фламенко, під гітарні перебори хвацько витанцьовують персонажі. Сценічні бої поставили заслужений артист Україні Павло Чирва та Микола Біч, дуже ефектно, проте незрозуміло, чому в одних парубків є піхви для шпаги, а в інших — немає. Якщо ще не встигли виготовити, краще встигнути до наступного показу.

Ще такий момент: поєдинок Дон Жуана з Командором у Лесі закінчується поразкою останнього як раз через це стерво Донну Анну, вона кричить під руку, чоловік відволікається на неї («Я вам наказую мовчати!») та отримує смертельного уколу шпагою у шию. Тут не так; Анні наказують мовчати, коли вона й так мовчить, далі йде фехтування та Командора заколюють його ж таки коротким клинком, який він дістає разом зі шпагою. Адже важливо, що дама фактично вирішила результат поєдинку. Леся дарма не стала б прописувати хід бою саме так.

Стосовно кастингу були деякі хвилювання, проте при погляді на сцену вони вщухли. Що Анастасія Борисова, найкрасивіша актриса театру, в ролі Донни Анни буде неперевершеною, сумніватися не доводилося. Але Максим Вішталюк – Дон Жуан? З його комедійним обдаруванням було б очікувано побачити артиста в ролі слуги Сганареля.

Однак виявилося, що амплуа не тяжіє над Максимом, його навіть упізнати одразу важко, такий собі альфа-самець у ботфортах, спокусник, який стрибає по постелях шляхетних і не дуже дам, легковажність та харизма (страшно уявити, яка може бути венерологія у подібного персонажу).

Донна Анна його переробить, вона не дурна, аби розкидатися своїм ресурсом та чекати, коли цей метелик пурхне на інші квіти. Вона міцний горішок, та її фантастична краса дає їй владу над людьми. Народжена бути королевою та мріє про це. Те, як вона повелася з найкращою подругою, нареченою та добрим янголом Дон Жуана Долорес (Поліна Корець), наплювавши на її почуття та розтоптавши її гордість, дозволяє зрозуміти, що це була б за тиранша на троні. «Любові легкого шляху не треба», — впевнена моральна мазохістка Долорес (власне, її ім’я й означає «страждання»). Жертовність нареченої робить погану послугу Дон Жуану: не заплати Долорес своїм тілом при дворі за деякий папірець, був би він і надалі вигнанцем за свої витівки, було б йому складніше заплутатися у сітях паучихи Анни. Не вміла бідолашна прораховувати ходи наперед…

Заслужений артист Україні Сергій Поляков – найдостойніший Командор дон Гонзаго де Мендоза, величний, честолюбний і, звичайно ж, закоханий у свою Анну. Ось кого дійсно шкода в цій історії, так це Командора. Ледь не втікла з Дон Жуаном Донна Соль (Ганна Дьяченко), і тепер злоститься на маскараді, дізнавшися, що він може запропонувати тільки свободу, шокує такий жених дочки шляхетніх батьків Анни (їх грають Валентина Прокоф’єва та заслужений артист України Борис Смирнов). Комічна пара слуг, Маріквіта (Олена Озерна) та Сганарель (Кирило Швець) взаємодіють у вихорі фламенко та, очевидячки, десь у кулуарах, де нахабні обійми не зустрічають ляпасів напоказ (це теж не за Лесею, але виправдано й кумедно).

Містики в даній версії не так вже й багато, однак у фінальній сцені, коли Донна Анна схиляє підкорювача жінок до офиційного шлюбу й походу за владою, кігтисті біси скачуть, обплутуючи Дон Жуана ланцюгами. Нова роль лякає бідолаху, йому здається, нібито немає його більше, нібито став він кам’яним, як статуя його жертви. І це він ще не пройшов випробування владою, лише задумався про неї… Повчальна історія про пекельну спокусу!

Автор — Ірен Адлер, фото Олега Владимирського