Жителі звільненої Харківщини розповіли про тортури, вбивства та інші звірства російських нацистів  

Про життя в окупації, де тортури та вбивства стали майже звичними, починають розповідати мешканці деокупованих районів Харківської області.

Інформацію про звірства російських нацистів зібрала британська ВВС.

Артем, який живе у Балаклії, розповів, що тримали його в ув'язненні понад 40 днів і катували електричним струмом. Чоловік додав, що чув крики болю та жаху, що виходять з інших камер.

Балаклія була звільнена 8 вересня після більш ніж піврічної окупації. Епіцентром жорстокості став міський міліцейський відділ, який російські війська використовували як свій штаб.

За словами Артема, окупанти подбали про те, щоб крики були чутні, відключивши шумну систему вентиляції будівлі.

«Вони вимкнули її, щоб усі могли чути, як люди кричать, коли їх б'є струмом, – сказав він. Вони робили це з деякими в'язнями через день… Вони робили це навіть з жінками».

Мова про тортури електрострумом. З Артемом це трапилося лише раз.

«Вони змусили мене тримати два дроти, — сказав він. — Там був електрогенератор. Чим швидше він працював, тим вища напруга. Вони сказали: Якщо ти відпустиш його, тобі кінець. Потім вони почали ставити запитання. І напруга збільшилася».

Артема затримали, бо росіяни знайшли фотографію його брата-солдата у формі. За словами чоловіка, іншого мешканця Балаклії затримали на 25 діб через те, що той був з українським прапором.

Директриса школи Тетяна каже, що її протримали у відділі міліції три дні, вона також чула крики з інших камер.

Хтось з бранців «міліцейського відділу» надряпав молитву «Отче наш» на стіні однієї з тісних камер разом із позначками, що вказують, скільки днів минуло.

Українські поліцейські кажуть, що у камерах, розрахованих на двох, утримувалося до восьми людей. Місцеві жителі боялися навіть проходити повз цю будівлю, побоюючись, що їх схоплять російські солдати.

У центрі Балаклії, де знову майорить український прапор, люди зібралися навколо невеликої вантажівки із продовольством. В черзі багато літніх та змучених жителів міста, але були й щасливі зустрічі, коли друзі вперше після вигнання росіян обнялися.

Всього за кілька хвилин ходьби, наприкінці пустельного провулка кілька могил — тут деяких жертв поспішно поховали сусіди. Грубий дерев'яний хрест відзначав місце останнього упокоєння таксиста Петра Шепеля. Поруч із ним лежить його пасажир, особистість якого досі невідома.

Поліція ексгумувала останки.За процесом спостерігала й мати вбитого.

«Я хочу спитати Путіна, чому він застрелив мого сина? Навіщо? Хто просив його прийти сюди з такою грізною зброєю? Він не лише наших дітей убив, а й нас, їхніх матерів. Я мертва жінка. І я хочу звернутися до всіх матерів світу: повставайте проти цього вбивці», — у розпачі говорила жінка.

Влада стверджує, що двох чоловіків було застрелено біля російського блокпоста в останній день окупації.