Підпори виявилися бутафорією: жителі зруйнованої сталінки звинувачують одеських чиновників у розпилі 6 мільйонів та скаржаться президенту

Будинок на вул. Прохоровській, 1/3, зазнав атаки в ніч на 27 січня 2026 року. В результаті атаки загинули три людини, десятки отримали поранення. Через пів року після трагедії мешканці зруйнованих квартир змушені писати скарги до Офісу президента, Prozorro, прокуратури та СБУ. Одесити вважають, що 6 мільйонів гривень, виділених на протиаварійні роботи, витратили даремно, і просять Зеленського взяти ситуацію під контроль.

Вперше ми побували тут ще в травні. Мешканці будинку запросили подивитися, як ведуться роботи. «Ніяк», — зізналися вони. Консервація будинку мала закінчитися в червні, ми чекали, що підрядник докладе всіх зусиль і за ніч усе зробить. Так зробив чи ні? У цьому питанні розбирався наш спецкор Дмитро Жогов.

ХОЛОДИЛЬНИК І ГОЛУБИ

Вхід у парадну — з ланцюгом на замку, у який вставлена згорнута в трубочку квитанція. За цими дверима — зруйнований влученням під'їзд. Рахунки регулярно надходили туди, де замість квартир — порожнеча.

Стіну старої сталінки буквально відірвало вибухом. І всі нутрощі будинку ніби оголені. Тут досі стоїть холодильник із магнітами. Голуби з цікавістю поглядають туди, але, мабуть, бояться залітати. Можливо, їм здається, що ось-ось відчиняться двері й увійде господар.

Квартира Жанни була на четвертому поверсі. Коли стався вибух, вона з дітьми буквально обвалилася разом із проваленою підлогою та меблями на другий.

Впали на щось майже м'яке. Їх врятувала власна шафа. Захистила від уламків, що летіли слідом.

«Я підняла його спиною, а донька відштовхнула, і він впав униз. Після цього я витягла молодшу, яку притиснула тумбочка», — згадує Жанна.

Дочка Анастасія покликала тата. Відповіді не було. Батько загинув.

«Ми стояли вночі біля руїн власного будинку — босі, майже роздягнені. У січні. До відбою тривоги ніхто не приїжджав (це й зрозуміло, росіяни люблять бити двічі в одну точку, щоб знищити якомога більше пожежників і медиків, — Ред). Сусіди принесли ковдри, взуття. А ми в той час хворіли»

Зараз Жанна чекає, щоб хоч хтось відреагував на їхню біду.

«Я хочу, щоб нас не списували з рахунків, і я вважаю, що громадянам країни, які потрапили в такі ситуації, має бути надано максимум допомоги від чиновників! А вони роблять навпаки!»

БУДИНОК, ЩО РУЙНУЄТЬСЯ

Мешканці ведуть мене до перекошеного під'їзду. Тут усе підперто балками. Підпорами. Підійматися сходами, чесно кажучи, трохи страшно. Майже на кожному поверсі зяють дірки від обвалених плит.

— Ось стеля хитається? Бачите?

У будинку немає стіни. І сніг, і дощ потрапляли сюди безперешкодно.

Мешканці розповідають, як бригада будівельників, яка тут працювала, в якийсь момент просто покинула обєкт.

— Шабаш. Ми йдемо, — раптово заявив виконроб.

— Ви ось це називаєте консервацією? — Олена Цибульська, сусідка Жанни, розплакалася. — Те, що не зруйновано, доб'є дощ!

— Ми свою справу зробили, не подобається — беріть сертифікат, — відрізав виконроб.

Якщо будинок визнають таким, що не підлягає відновленню, мешканцям видають житлові сертифікати на купівлю нової квартири. Але запропоновані суми викликають гнів і здивування. За трикімнатну квартиру в сталінці майже в центрі міста можна отримати суму, якої вистачить хіба що на занедбану двокімнатну десь у Поскоті. Або на однокімнатну в «людському бараці».

«Тут було три кімнати. 65,7 квадратних метрів. За сертифікатом дуже важко купити квартиру. Куди я з дітьми піду в однокімнатну? За ці гроші можна купити якусь руїну, в яку треба вкласти купу грошей, а у мене їх немає», — каже Жанна.

Крім того, деякі одесити отримали допомогу в рамках міської програми «Незламна Одеса». Як повідомили в мерії, власники п'яти пошкоджених квартир (№№ 19, 20, 38, 40, 45) погодилися на компенсацію на загальну суму майже 180 тис. грн. Власники ще однієї (№ 34) — отримали сертифікат на нове житло за державною програмою.

Який офіційний статус у будинку, ми так і не з'ясували. З плутаних відповідей мерії зовсім не зрозуміло, чи є він аварійним, чи підлягає/не підлягає капітальному ремонту?

Я обійшов будинок навколо. На першому поверсі колись, до прильоту, був магазин косметики. Тепер там стояли вже зовсім кволі дошки-підпори, які мали утримувати стелю, щоб та не обвалилася. Я випадково торкнувся однієї з них плечем — і вона з гуркотом впала. Підпори виявилися бутафорією.

«Ми просили залишити залізні підпори, а робітники сказали, що вони коштують грошей. І забрали», — розповідають мешканці.

«Одна квартира обвалиться і потягне за собою наступну. Якщо нічого не робити — буде ефект доміно».

До речі, так і сталося: одна з кімнат обвалилася через півтора місяця після прильоту.

ВИННЕ ТЦК?

Іда Михайлівна — голова ОСББ «Прохоровський квадрат» — вважає, що аварійні роботи зупинилися через… ТЦК.

«Може, вже давно б усе зробили швидше. Але у будівельної бригади постійно забирають хлопців — ТЦК. А замість досвідчених працюють молоді. По 18 років. Від них якості вимагати не можна. Самі розумієте. Брак робочої сили».

Інші мешканці з нею не згодні. Кажуть: досвідченого майстра забрали тому, що він заступався за нас. І нам співчував. Тож ці будівельники самі й викликали на нього ТЦК!

МАРОДЕРИ

Двері до квартири Олени страшенно понівечені.

Розумієш: тут орудували ті, хто не боявся, що їх почують. Метал біля замків зім'ятий і пробитий. Навколо — рвані сліди від ломів і монтування.

Іда Михайлівна розповідає, що в магазині «Єва» на першому поверсі було товарів на три з половиною мільйони гривень. Дістати їх після прильоту було важко, але мародери змогли. Магазин розграбували.

«Причому Хмельницький райвідділ поліції — буквально за рогом. На Мечникова», — додає вона.

ЛАСТІВЧИНЕ ГНІЗДО

Квартира Олі на четвертому поверсі — прямо над тріщиною. Її добре видно знизу. «Ластівчине гніздо», — так вона називає своє житло.

Подекуди стіни тримаються буквально на чесному слові: кладка розтріскалася, цегла пішла хвилями, між нею зяють порожнечі. Здається, ніби кілька поверхів висять один на одному без жодної опори.

Її квартиру визнали придатною для капітального ремонту. Але Оля боїться приводити туди дітей і залишатися там на ніч. Нижчі два поверхи підлягають відселенню. А вона має повірити, що зверху все ще «можна відновити»?

Перебуваючи там, люди бояться звуків. Скрипу. Шурхоту тинькування. Бояться вкладати дітей спати в кімнаті, під якою кілька поверхів тримаються на волосині.

Мешканці чекали на завершення протиаварійних робіт. Але, за їхніми словами, з травня ніхто так і не з'явився. Якось приїхала бригада на один день і поставила паркан там, де я плечем перекинув підпору. Мабуть, щоб туди ніхто не тинявся.

Тоді-то у мешканців і вичерпалося терпіння. Проаналізувавши всі договори з підрядною фірмою, опубліковані на Prozorro, вони дійшли висновку, що зіткнулися з корупційною схемою.

З заяви мешканців: «Замість того, щоб врятувати будівлю та забезпечити безпеку громадян, посадові особи департаменту благоустрою Одеської міської ради (в особі заступника директора Є. Денисова), вступивши в змову з підрядником ТОВ «СПК «Флагман», реалізували масштабну корупційну схему розкрадання бюджетних коштів на суму 5 953 330,13 грн.

Обсяг вивезеного будівельного сміття в документах багаторазово завищений; у дефектному акті 5 чиновники затвердили вивезення 1962,72 тонни будівельного сміття, списавши при цьому 2,76 млн грн на роботу будівельної техніки та механізмів».

Однак, як стверджують автори звернення, інженерний розрахунок обсягу зруйнованої частини будівлі, підтверджений першими фотографіями з місця удару, показує, що реальна маса завалів становила не більше 400-450 тонн. У чотири рази менше!

Замість передбаченого проєктом металевого силового каркаса було встановлено лише окремі металеві стійки та тимчасові дерев'яні підпори; консервація будівлі виконана неналежним чином, через що дощ продовжує потрапляти всередину будинку; аварійні конструкції продовжують просідати, а мешканці побоюються за свою безпеку.

Я поспішив якнайшвидше вийти з перекошеної сталінки. І, опинившись біля парадного входу, з полегшенням зітхнув. Після цього зв'язався з директором «СПК «Флагман» Дмитром Фурманом.

«Ми виконали свої роботи в повному обсязі. Сміття прибрано. Зробили необхідні роботи та законсервували будинок. Усе, що могло впасти на голову, демонтовано; усе, що демонтувати неможливо, укріплено спеціальними стійками. І закрито дах та вікна від опадів. Щоб вода туди не затікала. Робота виконана на 100 відсотків», — доповів Фурман.

Я не будівельник. І, можливо, чогось не розумію. Але якщо будинок дійсно законсервовано так, як стверджує підрядник, то чому через величезний відкритий отвір усередину, як і раніше, потрапляє дощ?

Відповідь на це питання тепер мають надати ті, до кого мешканці звернулися зі своїми скаргами: президенту України, Державній аудиторській службі, прокуратурі та іншим відповідальним органам.

Автор — спеціальний кореспондент «Думської» Дмитро Жогов