Зеленоока Мавка та маскулінний стрижень: одеська Опера переосмислила «Лісову пісню»

Прем’єрні покази сучасного балетного перформансу Lisova в Одеському Національному театрі опери та балету відкрили дещо нове як глядачам, так і артистам. У першому складі молодого митця Лукаша та лісову Мавку танцювали Станіслав Скриннік та заслужена артистка України Олена Добрянська, у другому – Роман Лобкін та Анастасія Корно. Традиційним прочитання цієї історії аж ніяк не назвеш.

Адаптувати відомий сюжет драми-феєрії Лесі Українки «Лісова пісня» випало на долю молодої креативної команди. Композитор Тимофій Старенков, диригент-постановник, заслужений артист України Василь Коваль, сценограф-постановник Петро Богомазов, художник Петро Лебединець, художниця з костюмів Марія Руденко, автор відеографії та анімації Андрій Савдеєв, художник зі світла Павло Литвиненко доклали зусиль до створення цієї української «Жизелі», де потойбічне і буденне змагається за долю молодого героя. Наступний показ відбудеться 5 липня, напередодні закриття 215-го театрального сезону.

«Перформанс винайшов американський хореограф Мерс Каннінгем у середині минулого століття, — нагадує балетмейстерка-постановниця, заслужена діячка мистецтв України Олеся Шляхтич. – Це дійство, яке є поставленим, але має вікна, де є місце людській індивідуальності та випадку. Але це все продумана режисером штука. Також перформанс на відміну від просто балету припускає змішування жанрів. Характеризувати Lisova просто як балет було б не дуже грамотно, адже тут є перехід за межу дозволених в балеті методів взаємодії з глядачем».

Що стосується самих рухів, тут діє сувора регламентація, але ступінь переживання болю чи радощів залежить від виконавця, його індивідуальної пластики. Самоманіфестація в заданих балетмейстеркою межах відбувається, як заведено в сучасному балеті: поставлені рухи, а наповненість цих рухів різна у двох виконавських складах.

«Рома Лобкін – це взагалі моє відкриття року, — посміхається пані Олеся. – Він такий м’який, пластиліновий… До речі, загалом артистів балету в цьому театрі відрізняє якийсь свій стрижень маскулінний, що тримає, внутрішнє відчуття життєвої правильності, що тримає образ попри релакс у м’язах. І ще в Романі є внутрішнє світло, воно в ньому палає, його веде. А якщо порівняти Стаса та Рому, Олену і Настю, звичайно, Рома і Настя – дуже молода пара, от, мабуть, вони й танцюють так, ніби є Лукашем і Мавкою, які щойно зустрілися. А у Стаса та Олени вийшла така філософська річ, тобто, вони з висоти вже пройденого життєвого шляху, з певною оцінкою це танцюють. Олена нереальна танцівниця, закохала мене в себе, а які в неї очі, я одразу побачила в ній Мавку. А я розуміла, що ставити цей сюжет треба, коли в трупі є Мавка. Зазирнула в її зелені очі – і все».

За балетмейстерським задумом Лукаш не простий парубок із сопілкою, а композитор, який дає Мавці послухати запис своєї музики у навушниках.

«Завжди керуюсь тим, що українська література нас надихає, але не можна ставити у тих самих стилістичних рамках, як було написано, — підкреслює Олеся Шляхтич. – Сопілку зараз нечасто зустрінеш у побуті, зараз засобом експерименту стали комп’ютерні програми для композиторів. Для того, аби це було зрозуміле глядачу, аби кожен міг прикласти цей трафарет до свого життя, давню історію перекладають на сучасні побутові речі. Так глядачеві більше відкликається, Леся Українка писала: «Найбільше я боюсь, щоб не вбили казку бутафорією». Оцю бутафорію я намагаюсь в усіх своїх виставах оминати. Сопілка, гойдалка з пап’є-маше відволічуть від суті, а я хочу сконцентрувати глядацьку увагу, а не розпорошувати її».

У лібрето романтично написано: «Сутінковий туман огортає болото, мов шовкова завіса, приховуючи таємницю». Насправді працює дошкульна дим- машина, що викликає кашель у перших рядах (як бідолахи артисти почуваються на сцені, важко уявити). Вимкнути оце знаряддя тортур балетмейстерка не погоджується.

«Варто замінити в машині рідину на іншу, дихати стане легше, — каже Олеся. – Правильна рідина коштує дорого. Але відмовитися від диму не можна, без туману не так світло буде лягати. Має бути загущення повітря. Якось я експериментувала із сухим льодом та хвойним ароматом, вийшло непогано».

Балетмейстерка в абсолютному захваті від нашої балетної трупи: «Неймовірні люди, позитивні, технічні, професійні. Низькій їм уклін, і оркестру, і цехам».

Керівник нашої балетної трупи, заслужений артист України Гаррі Севоян запропонував поставити Lisova Олесі Шляхтич та її команді. Результатом задоволений.

Варто зазначити, що пару головних героїв старанно розбивають Перелесник, палаючий дух осені, спокусник і коханець (цю партію виконують Данило Роженко та Віктор Руденко), а ще ефектна та ділова земна жінка Килина (Катерині Томашек неабияк личить офісний дрес-код).

У найближчих планах театру постановка нового балету «Красуня та чудовисько» з музикою Івана Небесного та хореографією Гаррі Севояна, сценографію робитиме Андрій Злобін. Але це буде вже подією наступного сезону.

Автор — Ірен Адлер, фото Володимира Екімбашяна