Прощання з полеглими захисниками України, курсантами 4-го курсу Інституту Військово-морських сил відбулося біля одеського Будинку офіцерів, що на вулиці Пироговській.

Як передає кореспондент «Думської», в останню путь героїв прийшли провести сотні одеситів: родичі, друзі та однокурсники.

Всі троє — Іван Бондаренко, Микита Ластовицький та Олександр Попов — загинули 28 серпня, виконуючи свій обов'язок, в результаті удару ворожого безпілотника. Це сталося в районі Вилково Одеської області.  

«Сьогодні ми відправляємо на небеса ангелів. І їхня мужність, їхня готовність захищати Батьківщину — приклад для всіх нас, — сказав у своєму прощальному слові військовий капелан Василь Вирозуб. — Бути курсантами сьогодні — це мужність і відвага, це означає бути на передовій у служінні рідній землі і бути готовими до самопожертви заради свободи і миру в Україні».

Уродженцю Сарати Івану Бондаренку у вересні мав виповнитися 21 рік. Він з юності обрав шлях служіння країні. Його друзі та викладачі відзначали наполегливість, дисципліну та ініціативність курсанта. Він поєднував теоретичні знання з практичними навичками, користувався авторитетом серед товаришів і був справжньою душею колективу. Іван мріяв досягти висот у військово-морській справі і йшов до своєї мети рішуче, залишаючись сильним і цілеспрямованим.

Миколаївцю Микиті Ластовицькому було 25. До вступу в інститут проходив службу в одній з частин ВМС України і брав участь у боях за Маріуполь. Друзі та колеги згадують його як людину з великим серцем, відданого чоловіка і люблячого батька чотиримісячного Артема. Микита виділявся високою мотивацією, ініціативністю і нестандартним мисленням. Він прагнув допомагати товаришам і вдосконалювався у вивченні матеріальної частини служби на кораблі.

21-річний Олександр Попов розпочав свій шлях ще в Київському військовому ліцеї імені Івана Богуна, а потім продовжив навчання в інституті ВМС. Викладачі та товариші по службі згадують його як дисциплінованого, цілеспрямованого і відповідального курсанта. Олександр виявляв щирість і відкритість до людей, завжди вмів підтримати і вислухати товаришів.

Після церемонії панахиди труни з героями були накриті державними прапорами України і відправлені до місць поховання.

Вічна слава і пам'ять героям України!