Навіщо потрібна ППО і чому «нафіг збивати» — це ворожа пропаганда, яка вбиває (колонка)

Поговоримо про ППО, що це таке, з чим його їдять і для чого воно в принципі потрібне. Нормальним людям як би все зрозуміло, але, на жаль, ворожа пропаганда робить свою справу, і все більше громадян думають, що «нафіг воно потрібне, збивати ці дрони/ракети, нехай летять собі по військових цілях, а то падають уламки на житлові будинки, гинуть цивільні». Дурниця? Дурість, але, мабуть, лікбез необхідний.

Отже, протиповітряна оборона – це, кажучи військовою мовою, комплекс заходів, сил і засобів (тобто зброї, іншої техніки і людей, організацій, структур і алгоритмів їх дій), покликаних убезпечити державу від повітряних засобів нападу. ППО буває стратегічною, оперативною, тактичною, дальньою, середньою і малою дальністю, військовою, об'єктовою і корабельною.

Стратегічний рівень ППО – це здатність військової системи відбити або мінімізувати масштабний повітряний удар противника, який планує за один раз завоювати панування в повітрі, дезорієнтувати управління військами, деморалізувати населення і «вирубати» ключові об'єкти або підприємства країни.

Ситуація 24 лютого 2022 року. Тоді, якщо пам'ятаєте, українські зенітники зуміли вивести свої системи з-під удару, прикрити інші підрозділи і не допустили вторгнення російських літаків у повітряний простір України. Те, що ми досі боремося – це наслідки, зокрема, грамотних дій, вжитих тоді.

Оперативний рівень – це прикриття з повітря військових операцій, в яких беруть участь від двох бригад і більше. Скажімо, на першому етапі Курської наступальної операції Збройних сил України основним завданням підрозділів протиповітряної оборони було не дати ворогу зірвати приховане зосередження сил для вторгнення на територію країни-агресора. Противник тоді не розгадав задум, і в підсумку оперативну ланку ППО задіяли пізніше.

Тактика – це про конкретний бій. Це коли треба відстежувати і збивати FPV і «мавіки», різати «сушки» на підході, не даючи кинути КАБи та інше.

Системи великої дальності – Patriot, SAMP/T, С-300/400.

Середньої – NASAMS, IRIS-T, «Бук».

Малої – Avenger, Gepard, Stinger, «Тор», всілякі зушки, ПЗКР тощо.

Зараз відроджується зенітна артилерія, технології Другої світової війни, виявляється, цілком ефективні проти тих же «шахедів». Віднести артсистеми на кшталт С-60, що б'ють на 6 км, до якогось класу складно.

Військова ППО прикриває, як випливає з назви, війська: колони на марші, підрозділи в обороні та наступі, ближній і далекий тил, командні пункти тощо. Корабельна – кораблі, їх з'єднання та пункти базування.

Тепер щодо «ахів» і «охів». Жодна система ППО не прикриває все і не повинна прикривати. Єдиний випадок в історії, коли таку «парасольку» для всіх намагалися створити, – Ізраїль. Як бачимо, це вдалося лише в разі атак бородачів зі старими «скадами», проти сучасних ракет це вже не дуже виходить. При цьому площа Держави Ізраїль – 22 тисячі квадратних кілометрів. Для порівняння: Одеська область – 33 тисячі. Власне, ось і все.

ППО прикриває насамперед військові об'єкти. Все інше – другорядне. Розумію, що коли ти сидиш на дев'ятому поверсі одеської висотки, а над тобою дзижчить «шахед», ця проста істина здається цинічною, огидною і неправильною. Але давайте уявимо, що буде, якщо зенітники будуть розкидатися і намагатися збити все-все.

Вони позначать себе і стануть ціллю. І наступна балістика прилетить по них.

Так трапиться один раз, два, три. У якийсь момент ворог «винесе» всю ППО. Що далі? А далі буде те, що сталося в Маріуполі, Авдіївці, Бахмуті, інших містах і селищах, куди приходив у повний зріст «руський мир».

^Бахмут

Килимові бомбардування, півтонні, тонні і півторатонні КАБи, бетонобійні бомби, термобаричні снаряди, що випалюють все живе, хмари смертоносних безпілотників.

Приліт по умовному Палацу спорту, де сховаються сотні сімей, попередньо написавши на даху «Діти». Потім шматками їх витягатимуть. ППО прикриває військові об'єкти не тому, що військові бояться за себе, а тому, що тільки військові не дають ворожим літакам підлетіти до населеного пункту, нашої Одеси, і приступити до методичного перетворення її на випалену пустелю.

^{Маріуполь}

Щоб такого не сталося, треба збивати, треба захищати насамперед військові об'єкти. І якщо в результаті такого бою уламки «шахеда» впали на будинок – ну що ж, таке трапляється. Альтернатива набагато жахливіша.

Поразка взагалі виглядає страшно, чесне слово. Ті, хто сумнівається, можуть спробувати запитати у маріупольців.

Ми – Україна, ми боремося, ми сильні і здатні перемогти. Ми переможемо!

Автор – Віктор Босняк, військовий оглядач «Думської»