За красивим фасадом — розворот у бік росії: чому грузинські єврооптимісти зазнали поразки? (колонка)

За офіційними даними ЦВК, «Грузинська мрія» взяла 54% голосів виборців, знову сформувавши монобільшість у грузинському парламенті. Опозиційні «Коаліція за зміни» — 10,8%, «Єдність-Національний рух» — 10,1%, «Сильна Грузія» — 8,75%, «Гахарія — за Грузію» — 7,75%. Разом, трохи більше ніж 37%. Проєвропейські сили явно не очікували такої розгромної поразки, і ось тільки в понеділок збирають прихильників на акції протесту, хоча вибори відбулися в суботу. Що ж пішло не так у грузинських єврооптимістів, розбирався наш політичний оглядач Володимир Імуш.

Майже одразу після оголошення попередніх результатів президентка Грузії Саломе Зурабішвілі та чотири опозиційні блоки (п'ята партія лише трохи не дотягнула до 5% бар'єру) заявили про невизнання результатів виборів і закликали грузинів до акцій протесту.

Міжнародні спостерігачі дали суперечливу оцінку, яка дозволила і владі, і опозиції вирвати з контексту те, що вигідно саме їм.

Попри розкол у команді «Грузинської мрії» (навіть сама президентка Грузії балотувалася за її підтримки, хоча була формально незалежним кандидатом), вона повторила результат 2012 року, коли вперше прийшла до влади, при тому що від неї «відвалилося» проєвропейське крило.

Треба визнати, що партія влади працювала дуже системно, серйозна медійна компанія, гаслом стало недопущення війни, а грузини пам'ятають 2008 рік і чим військові дії закінчилися для країни. Ну і гасло «в європу з гідністю» — тобто публічних гасел явно проросійських не було. Говорили про грузинські проблеми, місцеві традиції, складну економічну ситуацію, але не більше.

Машини сканери на виборчих дільницях створювали красиву картинку, а подальший ручний перерахунок повністю її повторив і забезпечив повну легітимацію результатів. Міжнародних спостерігачів безперешкодно акредитували і дали можливість працювати на всіх дільницях.

А одна лише присутність груп бородатих чоловіків перед кожною дільницею, які явно фіксували всіх, хто приходив (до кожної дільниці йшла тільки одна дорога), грубим порушенням не є.

Та й перестаралися «мрійники» в окремих регіонах, де підкуп і фальсифікації дали нереально високий результат — понад 80-90%.

При цьому опозиція розвалилася на низку блоків, перебувала в розслабленому стані, очікуючи перемоги невідомо на яких підставах. Єдиним плюсом можна назвати тільки те, що вони не боролися між собою, об'єднавшись у п'ять блоків. Якщо результати в сільській місцевості ще можна пояснити підкупом і адмінресурсом, то близько 40% у Тбілісі списати на підкуп складно. Проєвропейські сили не домоглися розгромної перемоги навіть у столиці. Загальний результат склав 55-60%, а очікували явно більше. До слова, саме столиця і великі міста, а також діаспора допомогли проєвропейській Маї Санду. Але ось у Грузії так не спрацювало.

Несподівано для одеситів, блок нашого колишнього губернатора Михайла Саакашвілі посів лише третє місце, переставши бути головною і мало не єдиною опозиційною силою, як це було на попередніх парламентських виборах.

Попереду акції протесту, підтримані президентом із вкрай сумнівним результатом. Президентська фігура — церемоніальна і практично не має реальних повноважень. Шок від результатів виборів був настільки сильний, що опозиція не змогла організувати акцію в неділю, а перенесла на понеділок.

Перспективи євроінтеграції Грузії не радують — країна продовжує, хоч і повільно, розворот у бік Росії.

Насамкінець — про ставлення грузинів до України: спостереження зсередини. Воно нагадує ставлення тих, хто не воює, до тих, хто реально на передку. Мовляв, ви - молодці й герої, але ми на ваше місце не хочемо. Ви там воюйте, ми подумки з вами. Хоч би як це засмучувало, нагадаємо, 2008 року позиція українців щодо вторгнення в Грузію була приблизно такою самою. Ну а проросійські акції у 2008 згадувати навіть не хочеться.

Автор — політичний оглядач «Думської» Володимир Імуш