Чарівне світло гравюри: одеситки стали прінт-мейкерами всупереч відключенням електрики  

Виставка творів випускниць першого гравюрного курсу Олександри Вальчук відкрилася в галереї Aurum (Торгова, 2).

Сама Олександра свого часу потерпала через відсутність особливих умов, адже мистецтво друкованої графіки того вимагає, на відміну від, наприклад, живопису. Потрібні спеціалізовані верстати, обладнання для роботи з кислотою (цього у Саші, щоправда, немає й зараз), дорогі інструменти, матеріали тощо.

«На жаль, в Україні важко організувати умови для роботи графіка-друкаря, — розповідає мисткиня. – І це стає причиною обрати інші, більш доступні види образотворчого мистецтва. Мій курс гравюри в першу чергу створений для людей, що мають художню освіту та цікавляться друкованими техніками. Ділюся своїми знаннями та більш ніж десятирічним досвідом в гравюрі. Далі митці самі вирішують, куди їм рухатися: купують свої інструменти, верстати і таке інше. Беруть участь в конкурсах та виставках; я допомагаю стати частиною спільноти світових прінт-мейкерів».

У самої Саші та її учениць виходить непогано. Вишукана техніка «суха голка», ліногравюра, що впадає в око, кольоровий офорт та ще багато чого допомагають створювати красу для тих, хто вміє бачити. Ціниться це вельми високо, та тільки подалі від місць, де ми живемо. Гравюра – це розкіш, як не крути. Листочок дерева гінкго або букет тюльпанів можуть виглядати в кожному відбитку по-різному, повного повторення не буде. А ще можна друкувати з однієї дошки, проте на різному папері, з різними фарбами, це розширяє простір для фантазії.

Як розповіла одна з випускниць, вчитися довелося як раз у часи блекаутів, нерідко при свічках та ліхтариках. Тому з кольором визначитися було дуже складно, одначе «світло народжувалося в надрах майстерні», і вдавалося насолоджуватися процесом.

А в ідеалі, каже Саша Вальчук, такий курс можна розширити років приблизно до трьох настільки різноманітні техніки та прийомы гравюри.   

Авторка — Ірен Адлер, фото Олександра Синельникова