Військова адміністрація перебирає на себе функції «застиглої» міськради: чому одеситам не варто радіти?

Після чергової зірваної сесії керівництво міської військової адміністрації підписало перші рішення соціального характеру, взагалі обійшовши Одеську міську раду. Законність цієї процедури та глибинні причини кризи ми залишимо поза увагою. Зараз важлива сама механіка процесів: в Одесі ухвалюються вкрай необхідні рішення, які затягувалися через внутрішньополітичний конфлікт в одній «довіреній» фракції.

Причому підписані МВА документи члени «ДД» не оскаржували. Вони демонстративно пожертвували інтересами громади на користь власних розборок. У результаті «патріотична громадськість», яка свого часу найголосніше вимагала запровадження саме міської військової адміністрації, тепер радіє: саме ця структура нарешті ламає саботаж міськради. І тут парадокс: інтереси цієї самої громадськості зараз повністю збігаються з інтересами Геннадія Труханова.

Чого хоче усунений мер? Звісно, тріумфального повернення до кабінету на Біржовій — сценарій для Одеси історично не новий. Згадаймо хоча б Боделана, Костусєва чи Гурвіца. Але сьогодні Труханов зіткнувся із суворою реальністю: свита, яка ще вчора вишиковувалася в чергу, щоб посадити з ним дерево й зробити спільне фото, масово розбіглася. Одні відсторонилися, інші пішли працювати до його прямих опонентів — причому незалежно від того, чи давав Труханов на це своє благословення.

Відцентрові сили всередині «Довіряй ділам» наростають щодня. Депутати «ДД» ментально ніколи не вміли бути в опозиції. Їхній бізнес роками був пов'язаний із міською системою, що склалася за 14 років правління Труханова. За різними оцінками, від третини до половини фракції лише й шукали привід тихо відколотися від шефа та його нескінченної війни з Києвом.

Після проваленої сесії проти депутатів Труханова запустили механізми впливу — імпульсивні й, м'яко кажучи, недалекі. Закрутили кран депутатських фондів. Але на календарі вже друга половина вересня. Більшість цих коштів або вже освоєно, або вони згорять до кінця року через бюрократичний безлад і нескоординованість міських служб. Депутати «ДД» звикли, що їхні документи раніше автоматично просувалися кабінетами. Вони не вміють, як опозиція, ходити по департаментах і проштовхувати рішення. Тому погроза забрати в них фонди викликає лише усмішку.

Набагато небезпечніше інше: Труханов запустив процедуру імперативного мандата та масового відкликання «непокірних». І цим він грубо порушив базові партійні поняття. В Одесі завжди діяло правило: внески в партію гарантують депутату дотримання правил гри. Раніше за участь у громадських організаціях противників мера їх могли викликати на килим або змусити публічно покаятися, але мандатів не позбавляли. Спроба влаштувати зачистку фактично поховає «ДД». Вкладатися в проєкт, де тебе перетворюють на безправну кнопку й ламають через коліно, більше ніхто не хоче.

Парадокс у тому, що ці дії Труханова, наклавшись на жорстку позицію військової адміністрації, заганяють депутатів у глухий кут. МВА з депутатським корпусом не церемониться. Їм чітко дають зрозуміти: ми й без вас чудово впораємося, ви нам не потрібні. І щоб не опинитися повністю викинутими з системи, частині депутатів доведеться йти до Труханова на уклін і «спокутувати провину». Труханов отримує шанс зберегти вплив просто тому, що депутатам більше нікуди подітися.

Спантеличеними залишаються й інші фракції. Вони не йшли на конфлікт, виконували політичні домовленості, а в підсумку всю міську раду множать на нуль. З іншого боку, коли військова адміністрація своїми розпорядженнями ухвалює непопулярні рішення — на кшталт укрупнення поліклінік — депутати навіть радіють: їм не доведеться голосувати за соціальний негатив, а відповідальність перекладається на вертикаль центральної власти.

За рік з моменту відсторонення Труханова одеситам стало очевидно: історія з «потопом» була лише приводом. Жодних нових гучних справ — ані щодо державної зради, ані щодо свіжих епізодів — так і не з'явилося, правоохоронці крутять ті самі старі корупційні матеріали. При цьому мешканці міста бачать, як бюджет Одеси витрачає близько 170 мільйонів гривень на утримання дублюючих структур військової адміністрації — гроші, які в умовах війни могли б піти на армію (це в кращому випадку) або хоча б на плитку (у гіршому).

Призначена на посаду керівника ВА людина може бути тричі приємною і щиро любити Одесу. Але вона не несе відповідальності перед виборцями — лише перед президентом. Завтра одним помахом пера на її місце можуть поставити кого завгодно відповідно до чергових політичних розкладів у Києві.

Радіючи тому, що військова адміністрація відсунула міськраду й штампує рішення з огляду на саботаж «ДД», патріотична громадськість не помічає головного: в Одесі відкрито скриньку Пандори, і інституційні правила гри в місті остаточно зламані.

Автор — політичний оглядач «Думської» Володимир Імуш