«Весняне повітря»: одеситам показали красу, написану не з натури

Виставка живопису та авторських ляльок Олени Неминучої «Весняне повітря» відкрилася в арт-кафе «Творожная бабка» (Італійський бульвар, 11).

Натюрморти з кухонним начинням, фруктами та квітами, як виявилося, написані не з натури. Так художниці легше конструювати ідеальну реальність. Наприклад, квітчастої скатертини, як на одному з натюрмортів, у Олени немає, зате є літні штанці з таким принтом. Вони й «позували».

«Я наче сліпий в пустелі йду, знаходячи мотиви для творчості, — зізнається художниця. – Не те, не те, не те, і раптом щось привертає увагу й залишається зі мною. А натура мене бентежить, навіть портрети пишу по пам’яті».

«Це не просто симпатична сукупність об’єктів, — коментує експозицію організатор виставки Катерина Піменова. – В їхній взаємодії обов’язково виникає настрій. Це образ затишної оселі з улюбленими речами, аура якого випромінює гармонію й доброту. Чарівні деталі немов підігрують загальному настрою доречності та сталості».

Пейзажі Олени також досить умовні, стилізовані. Виключно грамотна композиція, кольорова гармонійність, але ці ландшафти слабо співвідносяться з реальністю, якщо комусь вона ще миліша за казку.

«В них світ постає чистим та прекрасним, яким ми хочемо його бачити. І від цієї  досконалості стає трохи сумно. Але цей сум світлий, проникливий, і в ньому полягає маленький катарсис, який нам дарує творчість Олени Неминучої. За останній рік у цієї мисткині було досить-таки багато виставок, причому все це були нові й різноманітні роботи. У Оленки абсолютно унікальний погляд на природу речей та явищ. Та художня система, яку вона створила, сама по собі становить феномен. Прості речі: відварені яйця, виноград у вазочці, пророщена цибулька… В цьому стільки лаконізму й замилуваності, що хочеться пограти в цю гру, яку нам пропонують. Оленчина творчість – вона й про наші надії, що все в цьому світі стане на свої місця», — зазначає Катерина.

Авторські ляльки Олени Неминучої прекрасно вписуються в її художню систему, віддалено нагадуючи людей, проте демонструючи лише кращі людські якості. У них балетні ніжки, сумирні личка, вони одягнені вишукано, і, звісно, не призначені для дитячих ігор. Це інтер’єрні ляльки для гармонізації житлового простору. Приємно ж оселити у себе мініатюрного Професора (при цьому не доведеться вислуховувати його мудрування) або Янгола, Кота чи Собаку (їх, відповідно, не треба вигулювати й годувати, що проблематично за наших часів).

Автор — Ірен Адлер, фото Олександра Синельникова