Веселий «Сітроен» та «Патетичний півник». Одеситам влаштували подорож до вінтажної Франції  

«La gourmandise est un vilain défaut», — підморгує з плакату помаранчевий «Сітроен», натякаючи на те, що не жере забагато пального («Ненажерливість – жахливий недолік»). Зображений єдиним порухом пензля «Патетичний півник» ладен закукурікати з постера, створеного графічним дизайнером Роже Екскофоном, відомим як автор дизайну медалі зимових Олімпіад. Півник не тільки патетичний, а й задерикуватий, одне слово – галльський.

Волелюбна французька вдача дається взнаки практично в кожному експонаті, хіба що сумирна бутафорська конячка, яка зустрічає глядача в першій залі, не виявляє протесту та не шукає соціальної справедливості.

«Вся інформація відображена у буклетах та анотаціях, — каже куратор виставки Тетяна Балановська. – Завдяки нашим плакатам ми з вами зможемо зануритися у 60-80-ті роки минулого століття. Це значні політичні події, мистецькі, культурні та рекламні акції, які відбувалися у Франції. Саме тому підзаголовок назви виставки — «Французький плакат», хоч авторами є не тільки французькі майстри, адже Париж завжди приваблював художників із різних країн, які прагнули долучитися до нових тенденцій в мистецтві й здобути визнання. Наприклад, в першій залі демонструються рекламні плакати фірми «Пежо», створені американськими художниками Мілтоном Глейзером та Сеймуром Чвастом».

Франція стала другою батьківщиною для багатьох митців, таких як угорець за походженням, ілюстратор та карикатурист Андре Франсуа (Фаркаш). Багато років провів у Франції бельгієць Жан-Мішель Фолон, який був не тільки художником, а навіть кіноактором. Роман Цеслевич, народжений у Львові, навчався у Кракові, в середині життя переїхав до Франції і став французьким підданим.

Серед експонатів є рідкісні, наприклад, створені членами студії Грапю та Народної майстерні (Аtelier populaire), організованої в паризькій Вищій школі красних мистецтв (École nationale supérieure des beaux-arts). 14 мая 1968 року студенти та викладачі окупували на декілька тижнів оту саму «Еколь насьональ», аж поки цю мистецьку вакханалію не припинили поліціянти. Молоді ультраліві троцкісти, маоїсти та анархісти встигли створити сотні плакатів. «Червоний травень» призвів у кінцевому рахунку до відставки президента Шарля де Голля. Студія «Грапю» ще довго обирала темами для творчості демонстрації за мир и роззброєння, конгреси компартії, засудження політики апартеїду та расизму тощо.

Афіші різних мистецьких івентів примушують позаздрити: які імена, від Чапліна до Дюбюффе. Плакат до фільму «Велике кохання» набув іншого сенсу в наші часи: поєднання блакитного та жовтого кольорів з червоним пораненим серцем асоціюється з Україною, яка потерпає від війни. Дуже привабливі рекламні плакати викликають бажання одягтися в усе від Cacharel золотої доби французької моди, але де там.

«Плакат – це завжди діалог між глядачем та зображенням», — нагадує Тетяна Балановська. Ще раз підкреслимо: в проекті стільки текстового матеріалу, що будь-які труднощі перекладу не мають лякати.

Авторка — Ірен Адлер, фото Олександра Синельникова