У позиційному глухому куті: Україна пережила 600-й день повномасштабної війни — що нас чекає далі? (колонка)
Палаючі і зруйновані міста і села; завалені гниючими трупами посадки; переповнені госпіталі, що пахнуть кров'ю й болем. Розділені сім'ї. Осиротілі діти. Розтерзані долі.
600 днів моторошних страждань і ні з чим не зрівнянного подвигу. Пікова фаза протистояння, що триває вже майже десятиліття. А мабуть, і більше — конфлікту не одна сотня років.
Фото - 59-та окрема мотопіхотна бригада імені Якова Гандзюка
Найстрашніша війна в Європі з часів Другої світової. Трагедія величезного народу, що розгортається на очах здивованого людства, народу, який зубами чіпляється за свободу, землю, та що там - бореться за саме своє існування. Саме так: ворог з перших же днів відверто пояснив, яким бачить «остаточне вирішення українського питання». І тим самим не залишив нам вибору. Хоча його й раніше особливо не було.
Лише опір — завзятий, запеклий, націлений на перемогу.
Скільки ж іще це триватиме? Скільки ще потрібно життів, сил, безцінних ресурсів, скільки майбутнього ми втратимо, перш ніж згинуть, як роса на сонці, російські орди, які намірилися забрати в нас усе?
На жаль, відповідей на ці запитання зараз ніхто не дасть.
Мій колега Микола Яковенко у двох матеріалах (тут і тут) детально проаналізував підсумки літньої сухопутної кампанії і те, що відбувається на фронті зараз. Висновки його не те, щоб зовсім песимістичні — ні, він виступає в ролі реаліста, який не схильний ані вдаватися до занепадницьких настроїв, ані дивитися на світ крізь рожеві окуляри ура-патріотизму, проповідуючи, що світ стане таким, яким був, за «два-три тижні». Не стане. Колишнім так взагалі, а кращим, ніж зараз Хто, тверезомислячий, візьметься прогнозувати? Микола й не намагається, він майже сухо, хоч і не без гіркоти, викладає факти.
Український контрнаступ на півдні Правобережжя буксує. Російська оборона там виявилася стійкішою, ніж очікувалося, і кожен кілометр звільненої землі дається захисникам з величезними труднощами, оплачується життями. А тут ще й активізація наступальних дій агресора на інших ділянках фронту — незважаючи на страшні втрати в попередніх кампаніях, він зумів накопичити сили і зараз намагається прорватися в районі Авдіївки і на куп'янсько-лиманському напрямку. Воює на повний зріст — колонами танків, ураганним артогнем і хвилями піхоти. І хоча особливими успіхами російські нацисти похвалитися не можуть, оскільки діють шаблонно і брутально, нові й нові їхні удари змушують Сили оборони перекидати на північ від себе такі потрібні на півдні резерви. І знову-таки — там гинуть люди. Наші люди.
Так, противник починає відчувати нестачу в техніці (і дозволяє собі при цьому її бездумно розтрачувати, як у перші дні нового наступу під Авдіївкою). Так, його снарядний голод, якщо вірити повідомленню Сухопутних військ про те, що в IV кварталі 2023-го кількість пострілів української артилерії вперше за всю війну перевищила таку в окупантів, посилюється. Однак наше становище не краще, плюс Україна критично залежить від допомоги союзників, перед якими постають все нові й нові виклики.
Дедалі частіше в публіцистиці лунає словосполучення «позиційний глухий кут», вигадане на початку минулого століття. Ось і Яковенко дедалі частіше порівнює українські події з реаліями Першої світової (хоча по-справжньому у глухому куті ситуація тоді була лише в 1915-1917 роках, але то тема окремої розмови). І справді схоже. Жодна зі сторін не здатна завдати іншій нищівної поразки, і весь розрахунок обох — на те, що суперник надірветься під час цього марафону. Ну там союзники відвернуться, економіка схлопнеться або революція почнеться, або все разом
Якщо воно так, а поки багато що говорить, що стан речей саме такий, то це означає лише одне: Україна має продовжувати боротьбу, максимально сконцентруватися на ній і в результаті виявитися сильнішою за безжального ворога. Вибору, повторюся, у нас немає.
Ми маємо врахувати помилки, допущені до 2014 року, і не повторити помилок, які наробили перед фатальним 2022-м. Як раніше ми здолали шок і жах, так зараз зобов'язані впоратися зі втомою і розчаруванням — неминучим наслідком завищених очікувань. Багато і наполегливо працювати.
Перемогти. Ми зобов'язані перемогти. І ми переможемо!
Автор — Микола Ларін, оглядач «Думської»
СМЕРТЬ РОСІЙСЬКИМ ОКУПАНТАМ!
Помітили помилку? Виділяйте слова з помилкою та натискайте control-enter
Хочу не погодитися з автором.Тому що страшніше за Чорнобильську трагедію, я за своє життя не бачила. Через неграмотність фахівців, через безглузді команди-люди повинні були без скафандрів лізти у вогнище радіаційної пожежі-заздалегідь знаючи що загинуть, заради нашого врятування. Тоді героїзм,патріотизм,відданість українцям продемонстрували:пожежники,робітники станції. Українська влада,як завжди продемонструвала байдужість до українців:«Люди вийшли на першотравневу демонстрацію,тому що не знали що Чорнобильська аварія.І отримали таку дозу радіоактивного зараження,що лікувати людей не було чим».
Нет сомнений в том, что Украина + партнеры победят. Так и будет. Тупик находится в головах тех, кто про это говорит. В окопах нет тупиков, и в танке нет тупиков, и у систем ПВО нет тупиков, и у десантников, которые на лодках высаживаются на побережье Крыма или Змеиного тоже нет тупиков. Тупики у тех, кто сидит на месте и ничего полезного не делает для своей вітчизни. Сроки победы зависят от всех нас. Тогда давайте эти сроки все вместе приближать.
Коробить від вашого патриотичного позитиву, ви де наближаете сроки перемоги цікаво? Я в окопах 14тий місяць, позитив трохи випарувався. Щось мені здаеться всі позитивні коментатори на єкономічному фронті воюють.
Cлишком много «экспертов», бесконечно пережевывающих исключительно негатив. Мало того, использующих формулировки, типа «тупик, уперлись в глухую оборону» и т.п.
Коли людина переоцінює свої здібності, коли недооцінює важкість ситуації, коли не бачить «бревна у своєму оці» але бачить досягнення(важкі, економні, наукові, терплячі) у людей котрі його оточують.Котрі цього досягли без допомоги няньок, матусь і татусь. І ці досягнення він хоче «злямзити»,тому що він має дуже гарні звlязки. То така людина цими вчинками добlється тільки відторгнення цих людей, ворожість з боку цих людей, неповагу цих людей.
A Украине нужны FPV-дроны. Выбивать кацапов из глухих углов. Много. Очень много. Миллион на полмиллиона хробаків. И это совсем небольшие деньги по сравнению с общими затратами на войну. 1 млн. дронов по 400 баксов = 400млн.дол, т.е. около 15 млрд.грн.
Я хочу сказати, що 400 $ це 15 000 грн.Середній українець може прожити два місяці, мабуть і більше. Хазяїн скрепосних, ви працюєте в Америці і отримаєте зарплатню в $?
Що ти несеш, опудало?)) Які 15к гривень на два місяці, в Одесі, це — бюджет однієї людини, і це ще замало. Українці, на відміну від рашистських ботів, накшталт тебе, отримують зп у гривні, але дивлячись на Захід і тих, хто нам допомагає у війні з рашистами, подумки перераховує свої статки у валюту, щоб розуміти, скільки це у доларах чи євро
Щоб зробити якись висновки, щоб дати якусь пораду, щоб зробити якись аналізи-треба прочитати з цієї теми не один десяток наукових книжок.Повинне бути багатостороннє бачення цієї ситуації.Повинен пройти не один десяток років для аналізу цієї ситуаціі. Якщо не вивчити таблицю множення-не зможеш рахувати. Якщо не знати алфавіту-не зможеш читати і писати. І це стосується любої спеціальності.Ніяки мами і папи,бабусі і дідусі,вчителя і педагоги за тебе не вивчать,за тебе не зроблять . Вони зможуть перепровірити твої знання на практиці.І якщо ти за це отримуєш зарплатню,то тебе оштрафують,лишать ліцензії,роботи. І нікого не будуть цікавити причини цієї ситуації.Тому що ти доросла людина і повинен відповідати за свої слова і вчинки.
«Разворачивающаяся на глазах изумленного человечества трагедия огромного народа, который зубами цепляется за свободу, землю, да что там – борется за само свое существование.»
«Думская», вы немножко отклонились от «линии партии». В нашей украинской пропаганде уже почти исчезло слово «свобода». Осталось «майбутнє» (без уточнения подробностей).
«Только сопротивление – упорное, ожесточенное, нацеленное на победу.»
Только для бедных. Униженных, избитых и брошенных в «бусики». Скоро их начнут «мотивировать» также как во время Первой мировой.
«Сколько же еще это продлится?»
Ну сами ж говорили про сходство с Первой мировой войной. Так что осталось только честно признать: ещё 2-3 года. Ориентировочно.
«Строительный рай» на Одесчине: как московский гастарбайтер-коневод и родственник прокурора осваивает миллионы на жилье для переселенцев
Затянувшаяся реконструкция терапевтического отделения Березовской больницы под 16 квартир для переселенцев рискует окончательно превратиться в долгострой. Подряд на 30 млн грн еще в 2023 году получила киевская компания «Билд парадайз», связанная с Василием Перепелюком. Работы планировали завершить к концу 2024-го, затем срок перенесли на 2025 год. Теперь крайний дедлайн август 2026-го.
Взрывной волной повреждены несколько заведений, которые в зимний сезон были закрыты. По территории разбросаны обломки дрона, образовалась крупная воронка очевидцы подходят и осматривают место происшествия.