З початку повномасштабного вторгнення в Одесі від російських ударів в тій чи іншій мірі постраждало вже понад півтори тисячі житлових будинків, 32 будинки знищені повністю.

Їх відновлення — надзвичайно складне завдання, яке вимагає не тільки унікальних знань, а й досвіду роботи в умовах високого ризику. Одесі пощастило: для вирішення подібних завдань у нас є свої експерти — викладачі Одеської державної академії будівництва та архітектури. У виші створено своєрідну групу швидкого реагування, яка прибуває на місце трагедії однією з перших.

Як пояснив ректор ОГАСА Анатолій Ковров, робота цієї структури була організована на самому початку повномасштабної війни.

«Після перших обстрілів і руйнувань ми затвердили склад експертів, готових у будь-який момент виїхати на місце прильотів, — розповів Ковров. — На великих об'єктах, як на проспекті Ярослава Мудрого, працювала велика група експертів, на Добровольського — подвійна група, тобто міні-колективи вирішували поставлені завдання паралельно».

У разі масштабного пошкодження складного з архітектурної точки зору об'єкта, без експертного висновку рятувальники не можуть приступити до своєї роботи. Завдяки досвіду і знанням викладачі ОГАСА на місці оцінюють стан несучих конструкцій і дають добро.

На цьому внесок «будівельного спецназу», як називав їх уже колишній міський голова, не закінчується. Саме співробітники академії вирішують, як проводити протиаварійні роботи, як стабілізувати пошкоджену будівлю, як уникнути подальшого руйнування, консервувати будинок і відновити його, якщо таке можливо.

Один з найскладніших об'єктів на даний момент — дев'ятиповерхівка на Кутузакія. 24 липня цього року російський безпілотник знищив квартири з п'ятого по восьмий поверх. У своєму ліжку загинув 32-річний одесит.

Слово нашому кореспонденту, який побував на об'єкті.

Жахливих розмірів пролом зяє на фасаді малоповерхового будинку, побудованого в 80-х роках минулого століття для працівників заводу радіально-свердлильних верстатів. У таких випадках прийнято уявляти собі велетенське чудовисько, яке в шаленій люті відкусило частину будівлі. У якомусь сенсі так і є, тільки монстр не велетень, а з'їхавший з глузду карлик…

Зараз біля підніжжя багатоповерхівки величезна купа переламаного бетону. Будівельний кран підтримує люльку, куди в разі небезпеки можуть оперативно заскочити робітники підрядної організації.

На місці трагедії вже завершено критичний етап стабілізації, розпочато розбирання завалів і нависаючих конструкцій. Попереду — консервація, розробка проекту та відновлення.

Крім інженерних завдань, цей об'єкт вимагав від міської влади та співробітників житлово-комунальних служб не простої організаційної роботи. На відміну від будівель, знищених повністю, на Кутузакія необхідно було визначити межу руйнування. Експертам потрібно було встановити, які квартири дійсно постраждали і не підлягають відновленню, а які залишилися цілими і можуть бути збережені. Цей процес є критично важливим для розробки проекту та визначення загального масштабу допомоги мешканцям. Забігаючи наперед, скажемо, що на думку фахівців, вже на початку наступного року мешканці квартир, що вціліли, зможуть повернутися додому.

Як згадує Костянтин Анісімов, доцент кафедри гідротехнічного будівництва ОГАСА, в перші години після атаки ситуація була критичною — нависаючі конструкції (дев'ятий і технічний поверхи) могли обвалитися в будь-яку секунду.

«Першими сюди приїхали дві людини, я і наш ректор Анатолій Володимирович Ковров (мається на увазі люди від академії — Ред.), — згадує Анісімов. — У нас з ним досить великий досвід лазіння по таких обвалах, на жаль. Він відразу, як то кажуть, бачить ситуацію — людина все життя викладає на кафедрі опору матеріалів. У центральній частині, на шостому поверсі несучу стіну виштовхнуло в коридор. Якби вона склалася, то склалися б перекриття. Обвал був би прогресуючим — розвивався б вниз і в бік. Під загрозою був весь під'їзд, а можливо, і вся будівля».

Моніторинг, який відразу ж організували геодезисти академії, показав, що за півдня плити перекриття просіли майже на 35 мм. Було ясно: частина конструкцій впаде. Так і сталося, через три дні пошкоджені елементи будівлі обвалилися.

Повноцінні рятувальні роботи почалися тільки після того, як стало зрозуміло — залишки будівлі відносно стабільні і подальшого обвалення найближчим часом не буде.

Щоб контролювати решту, експерти застосували унікальне обладнання.

«Ми встановили високочутливі сенсорні датчики, інклінометри та акселерометри, які нам привіз із Франції наш великий друг Еммануель Дюран, — розповідає старший викладач кафедри геодезії та землеустрою Владислав Демченко. — Це був уже цілодобовий віддалений моніторинг. Ми фіксували конкретно вже температурні, вітрові навантаження і навіть вібрацію від стуку молотків робітників».

Така високочутлива техніка дозволяє не просто бачити рух, а буквально «відчувати» будівлю. Фахівці виявили, що стабілізована конструкція реагувала тільки на температуру.

«Підвищується температура, вона трохи піднімається на міліметр. Вночі падає, опускається вниз, — пояснює геодезист. — Чим корисні інклінометри: вони дуже ніжні і чутливі. Сонечко світить з одного боку — будівля пішла сюди, сонечко світить з іншого боку — вона повернулася. Якщо вона повертається не в ту ж точку, ми бачимо, що накопичена деформація присутня».

За словами Костянтинова Анісімова, першочерговим кроком стала розробка конструкції, яка дозволила б почати демонтаж пошкоджених елементів.

«По суті справи, ми отримали балкон, що висів на чесному слові, з вильотом шість метрів і прольотом вісім, — розповідає Анісімов. — Він ні на що не спирався, стіни зникли. Потрібно було придумати рішення і придумати швидко. Підключилася наша кафедра гідротехнічних споруд. Так склалося, що ми займалися аварійними спорудами ще з 70-х років минулого століття. Спочатку народилася ідея арки, потім порахували, накреслили і реалізували».

Арка взяла на себе всю верхню частину будівлі, близько 25-30 тонн. Вона утримує фасад від подальшого обвалення.

Зараз постраждалий під'їзд закритий — всередині занадто небезпечно. Разом з викладачами піднімаємося нагору. На шостому поверсі Анісімов демонструє конструкцію, яка зупинила руйнування середньої несучої стіни — коридор перетинають зварені в єдиний вузол металеві швелери.

«У таких пошкоджених будинках існує багато невизначеностей, — розповідає під час підйому доцент. — Ми постійно моніторили конструкції, щоб робітники, які зводили арку, були в безпеці. Обвал конструкцій не відбувається раптово за секунду. Спочатку з'являються тріщини, відколюється штукатурка, лунає тріск. Обвал дев'ятого поверху відбувався протягом декількох хвилин. Всі були попереджені, всі розуміли, що як тільки починаються якісь незрозумілі звуки, значить тут же потрібно стрибати в люльку».

Зараз, коли конструкції закріплені, підрядник приступає до акуратного демонтажу висячих плит і санвузлів. Це дозволить прибрати все, що не підлягає відновленню.

З даху будинку масштаб руйнувань виглядає більш вражаючим. Вітер колише уламки руберойду і лінолеуму, в сантиметрах від прірви — домашнє начиння. Крізь відсутню стелю можна без зусиль розглянути санвузол. У ньому все залишилося так, як було 24 липня, штукатуркою присипана пральна машинка на чесному слові важить тріснуте дзеркало. У вітальні, точніше тих кількох квадратних метрах, які від неї залишилися, з полиці шафи з подивом дивляться вниз дивом вцілілі тендітні фігурки порцелянових слонів. 24 липня життя мешканців будинку на Кутузакія змінилося назавжди…

«До Нового року ми повинні законсервувати об'єкт, — стверджує Костянтин Анісімов. — Тут зробимо консерваційну конструкцію — легкий дерев'яний каркас, обшитий профнастилом, як ми вже відпрацьовували на інших об'єктах. До Нового року утеплять ті ділянки, які будуть сусідити з квартирами, в які можна буде запустити людей» .

Таким чином, якщо все піде за планом, вже після Нового року мешканці вцілілих крил будинку зможуть повернутися в свої квартири, підключені до систем опалення та водопостачання, а інженери приступлять до розробки повноцінного проекту відновлення.

Відзначимо, що кожен такий постраждалий одеський будинок, кожен проект відновлення — це унікальний досвід, необхідний для післявоєнного відновлення всього регіону.

«Ми дійсно вивчаємо все, виступаємо на науково-практичних конференціях за участю вчених, експертів і будівельників, тому що це досвід всіх рівнів, — зазначає ректор ОГАСА Анатолій Ковров. — Сьогодні ці матеріали використовуються в навчальному процесі. Вже видано підручник, присвячений відновленню зруйнованих будівель, за яким навчаються студенти-магістри».