Знищення російських кораблів: слабкість путінського флоту чи сила української асиметричної відповіді? (колонка)

Останні успіхи Сил оборони на морі, зокрема знищення трьох російських бойових кораблів — великого десантного «Цезаря Кунікова», корветів «Ивановец» і «Сергей Котов» — очікувано породили дискусію в західних військових колах.

Зводиться вона до того, про що йшлося в одній із минулих наших публікацій, присвячених цій темі — чи робить масове застосування безекіпажних катерів (морських дронів) анахронізмом класичні надводні кораблі? І якщо ні, то як захистити останні від атак безпілотних «вовчих зграй», здатних маневрувати і навіть організовувати «зоряні» атаки — з різних курсових кутів?

Дуже добре написав у Defense Opinion аналітик американського Центру військово-морського аналізу (неприбуткова організація, що фінансується федеральним урядом США) Стівен Віллс. Говорячи про безславну загибель «Іванівця», він зазначає:

«Безумовно, це була впевнена перемога українських сил. Проте об'єктивний аналіз показує, що те, що трапилося, набагато більше пов'язане з власними труднощами Росії, ніж з успіхами морських ударних апаратів».

Далі йде довге перерахування родових проблем ВМФ рф, риторичні запитання, чому проспали розрахунки знарядь і наглядові команди (а чи були такі?), що у ворога трапилося з радаром і так далі.

І так, запитує автор: чому «Івановець» був один?

Справді, чому він був один?

І радянська, і російська доктрини припускають масоване використання таких кораблів: залп одного катера ну ніяк не здатний завдати серйозної шкоди авіаносній ударній групі, але ж ці одиниці розроблялися саме для такого. Та й узагалі, вони ефективні тільки в зграї собі подібних. Натовпом. Як наші «магури» і «морські малюки».

Крім того, ні «Івановець», ні «Куніков», ні «Котов» у принципі не призначені для якої б то не було оборони — це спеціалізовані кораблі, заточені під певні цілі. «Івановець» — ударний, «Котов» — патрульний (коли будували, задум був інший, але там спрацювала низка обставин, про що читайте у Миколи Яковенка тут), «Куников» — десантний. У всіх них вельми умовна ППО, представлена ручними ПЗРК, зовсім немає ПЛО, а боротьбою з ударними дронамі, як ми бачимо на роликах, що розійшлися, займаються матросики з автоматами і ручними кулеметами.

Згадані доктрини і настанови, звісно, давно застаріли і навряд чи можуть бути застосовані до сучасного морського бою, але навіть вони не передбачали залишення наодинці таких кораблів у зоні, де передбачається активність противника.

А українські ВМС та інші компоненти Сил оборони вельми і вельми активні. Зараз вони оперують практично по всій північній частині Чорного моря. Ми смертельно небезпечні для кожної надводної одиниці ВМФ РФ - і це ніяка не похвальба: все перевірено практикою. Щоразу, коли вони виводять щось у море — це стабільно топиться. Саме тому, до слова, росіяни зараз десь ховають свої фрегати «адміральської» серії, які два роки тому майже безкарно обстрілювали Одесу. І сторожовики типу «Пытливого» теж ховають.

Крім того, треба розуміти, що кожен спеціалізований корабель, чи то «десантник», чи то «ударник», чи то протичовновий човновий корабель, тощо, мають супроводжувати інші одиниці, які захищають його від засобів ураження ворога. Як і танки, кораблі вразливі поодинці, без підтримки.

З'єднання кораблів, навіть за нинішніх умов (немає броні, артилерія представлена одним стволом на баку тощо) здатне створити достатню щільність вогню в кубатурі бою, щоб не підпустити до себе морські дрони. Це називається «взаємодія» — чудова паличка-виручалочка, яка при грамотному застосуванні забезпечує перемогу.

Так ось, незважаючи на те, що у всіх російських (і не тільки) статутах, настановах і підручниках взаємодію ставлять на перше місце, схоже, наш супротивник не дуже здатний на таку.

Вони рідко і неохоче діють у складі з'єднань. Припускаю: просто не вміють і бояться, що, зберися кораблі в купу, неминучі зіткнення, дружній вогонь та інша херня. Та сама ситуація в їхніх повітряно-космічних силах: маючи добру тисячу літаків, росіяни використовують їх по два-три за виліт. Масований авіаудар вони не тягнуть просто організаційно. І слава Богу!

Повертаючись до теми протидії дроновим атакам. Кораблі з людьми на борту не стануть анахронізмом. Ба більше, людей на них додасться: потрібні будуть команди сигнальників-спостерігачів, оператори морських і повітряних дронів, комендори противодронової артилерії і кулеметники. Кораблі обростуть бронею — можливо, рознесеною. Не виключено, що бронюватимуть окремі відсіки. Тут складно сказати — це вже інженерія.

А еще флоты вспомнят о взаимодействии и снова соберутся в эскадры.

И да, русские умеют учиться и сделают все перечисленное первыми.

Но мы все равно придумаем способ, чтобы топить их снова и снова. А для Запада пока российский флот выполняет, как метко подметил Стивен Уиллс, роль подопытной крысы: на нем, болезном, отрабатываются современные технологии и тактические схемы. И делает это Украина.

Которая обязательно победит!

Автор — Виктор Босняк