|
13 квітня 2024, 21:48 Читать на русском
Вулична хурма та «фінські» будиночки зі скловатою: одесити створили книгу про мікрорайон КурсакиПрезентація нового видання «Курсаки, або Місце, якого немає на карті» (Київ, 2024) за авторства Євгенія Волокіна і Альберта Єзерова відбулася в Одеській національній науковій бібліотеці. Книга доповнена унікальним ілюстративним матеріалом (нам приємно, що одним з авторів фотографій є журналіст «Думської» Олександр Гіманов) та випущена колекційним накладом в 300 примірників. Видання присвячено маловідомому одеському мікрорайону Курсаки, який нині є частиною Хаджибейського району Одеси. Зазвичай дослідники і краєзнавці звертають увагу на райони чи місця Одеси, які є візитівкою міста. Євгеній Волокін і Альберт Єзеров зосередилися на мікрорайоні, історія якого є не менш захоплюючою. Альберт Єзеров – суддя Верховного суду України, житель Курсак, великий патріот своєї малої батьківщини, його родина та сусіди книжкою дуже задоволені. Вважають, що в ній розкрито не лише історію, але й певну родзинку унікального мікрорайону. Наприклад, автори не обійшли увагою кущі дикорослої, проте дуже смачної хурми (відгуки спроб радянських ботаніків вирощувати тут субтропічні культури). Ільф та Петров увічнили в романі «Золоте теля» католицький Собор Святого Климента з його «солдатською готикою», де ксьондзи Кушаковський та Морошек задурювали голову водію «Антилопи» Адаму Козлевичу. А в цілому забудова тут скромна, типова. Дев’ятиповерхівки замінили «фінські» будиночки, де проміжки між дерев’яними стінами заповнювали скловатою (у Фінляндії використовували мох, але де ж його у нас в таких кількостях було брати). Як розповів на презентації журналіст, фотограф та краєзнавець Євгеній Волокін, перша друкована згадка про Курсаки відноситься до 1905 року, а само походженя назви до кінця неясне, хоча існує декілька цікавих версій. В тому числі грецька (в ній упом’янутий землевласник за прізвищем Курсаки), польська (по-польськи «курсак» означає «втікач») та ще парочка не менш екзотичних. Довгий час краєзнавці розділяли хутір Вишинського та хутір Курсаки, одначе в документах Одеської податкової інспекції знайдено записи, що дозволяють чітко констатувати: це один і той самий хутір. Сьогодні ще називають Курсаками селище Кагановича та селище Джутової фабрики. Повернемося до ілюстративного матеріалу. Безцінний внесок у створення книги зробив відомий колекціонер Анатолій Дроздовський, котрий поділився унікальними листівками, рекламними проспектами, фотографіями. Видання обладнане іменним показчиком, переліком вулиць з усіма історичними назвами, і це також показник якісної роботи авторів. Книжка прикрасила фонд ОННБ, отримала високу оцінку бібліотечних працівників, залишається побажати, щоб кожний мікрорайон Одеси удостоївся такої самої уваги та небайдужого ставлення. Автор — Ірен Адлер, фото Олега Владимирського Помітили помилку? Виділяйте слова з помилкою та натискайте control-enter Новини по цій темі: 9 квітня: У пакеті зі скотчем та сміттям: як українські реставратори витягли з того світу одеського Караваджо 24 березня: Хата як сховище, оберіг і місце пам’яті: в Одесі відкрили виставку про дім під час війни (фото) 8 грудня 2025: Ватяні чоловічки готуються до Різдва: одеська художниця опанувала мистецтво європейських майстрів 30 листопада 2025: Крило «Боїнга» і безкоштовна класика: найдорожчі вистави одеських театрів |
Статті:
По информации «Думской», судно шло в одесский порт, чтобы встать под погрузку 28 тысяч тонн зерна. В момент атаки балкер был на расстоянии 10 миль (18 километров) от якорной стоянки порта. Читать дальше Бывший заместитель Генерального прокурора Украины Дмитрий Вербицкий, чья карьера завершилась после громких журналистских расследований, потерпел фиаско в суде. Читать дальше |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||