«Український Спротив»: одеський історик, військовий і представник Інституту національної пам`яті — про події 2 травня 2014 року (подкаст)
Трагічні події 2 травня 2014 року в Одесі — що це було? Просто «масові заворушення» чи спроба принести війну в наше місто? Які цілі переслідували любителі росії? Чи отримували вони вказівки з москви? Чому досі не поставлено юридичної крапки в цьому питанні?
У новому випуску аудіоподкасту «Український Спротив» розмовляємо з керівником Південного міжрегіонального відділу Українського інституту національної пам'яті, військовослужбовцем і дипломованим істориком Сергієм Гуцалюком.
2 травня 2014-го ми з дружиною були на Соборці, коли уроди в мундирах кольору «хакі» напали на український марш. Мінтів було багато, вони були в «парадках» і вони нас не захищали, а просто спостерігали за подіями. Коли повбивали наших хлопців, колона мінтів в бойовій екіпіровці з щитами рушила до сепарів і стала їх прикривати. Коли частина сепарів втекла, вони охороняли тих, хто залишився. Дружину всю колотило, то ж ми поїхали додому і не були свідками того, що трапилося на куликовому полі. Наступного дня я забирав загранпаспорт на Канатній. Їдучи додому, зупинився на Куликовому полі і намагався розказати тим, хто там зібрався, що трапилося на Соборці. Вони на мене напали, тож прийшлось підбігти до ментів, що охороняли дім профсоюзів. Ті мене спитали»: Ну и что ты теперь будеш делать?» Відповів, що їду додому. Невдовзі після того менти кинули охороняти дім профсоюзів і пішли звідти.
Доверяю расследованию, в котором участвовал Сергей Дибров в том же, трагичном, году. Чем дальше идёт время от событий, с одной стороны, больше появляется инсинуаций, с другой стороны, могут быть выявлены, действительно, факты, которые ретушировались «по горячим следам».
Взрывной волной повреждены несколько заведений, которые в зимний сезон были закрыты. По территории разбросаны обломки дрона, образовалась крупная воронка очевидцы подходят и осматривают место происшествия.