Удари по російських нафтопереробних заводах: як вони позначаються на становищі противника і чи наближають кінець війни? (колонка)  

Сили оборони України та армія країни-агресора обмінялися новими ударами по тиловій інфраструктурі одна одної. Противник атакував ракетами і дронами газовидобувні об'єкти в Полтавській області, українські захисники вразили Саратовський нафтопереробний завод — один із ключових об'єктів паливно-енергетичного комплексу рф, що виробляє до 7 млн тонн продукції на рік.

Виникає питання, як такого роду удари позначаються на ворогові? У обивателя може скластися враження, що вони мають більше психологічний характер: Україна демонструє свою можливість бити по російських тилах, мотивуючи тим самим своє населення, а також союзників-партнерів, одночасно демотивуючи населення країни-агресора. Тим часом військовий сенс у подібних операціях, звісно, теж є, просто реальний ефект, який вони надають, не такий очевидний.

Паливо, як відомо — кров війни. Війська здатні вести бойові дії, особливо наступальні, тільки за умови регулярних і безперебійних поставок нафтопродуктів. Відповідно, удари по паливній інфраструктурі неминуче позначаються на темпі і масштабах проведених агресором операцій.

За неперевіреними даними, внаслідок нальотів з боку Сил оборони росіяни втратили до 15% виробничих потужностей у нафтопереробці, виробництво палива просіло на 8-9 мільйонів тонн на рік. При збереженні нинішньої ритмічності атак втрати ворога в цій сфері можуть скласти 30-40%. Ні, це не призведе до зупинки його військової машини, проте точно позначиться на темпах наступу, що вже відверто буксує: якщо в листопаді 2024 року росіяни захопили 725,4 кв. км української землі, то в грудні цей показник знизився до 393,4 кв. км, а в січні 2025-го й зовсім становив 324,8 кв. км. Тенденція очевидна, і не останню роль тут відіграють удари по тиловій інфраструктурі. Противник лізе зі шкіри геть, намагаючись переорієнтувати поставки «крові війни», змушений гнати ешелони з дизпаливом і бензином із Сибіру і з Далекого Сходу, куди ще не долітають українські дрони.

Ще не варто забувати, що експорт нафти і нафтопродуктів — найважливіша стаття валютних доходів Москви. В умовах посилення санкційного пресингу росіяни примудрилися навіть наростити зовнішню торгівлю паливом — за рахунок так званого тіньового танкерного флоту, — проте з ним уже почали боротися і надовго цього ресурсу може не вистачити. І атаки по НПЗ покликані прискорити цілком ймовірний колапс нафтової галузі рф. 

Звичайно, одними ударами по тилах війну не виграти, як не виграли союзники Другу світову одними килимовими бомбардуваннями німецьких і японських міст. Однак такі удари необхідні для сковування сил противника, виснаження його ресурсів. А отже, їх потрібно продовжувати.

Україна обов'язково переможе!

Автор — Віктор Босняк, військовий оглядач «Думської»