Осінь у Карпатах цьогоріч видалася яскравою і малодощовою. Темні лісисті вершини вранці оповиті сивим туманом, але до полудня сонячні промені виганяють білястий серпанок з гірських долин і глибоких ущелин.

Кореспондент «Думської» побував в одному з регіонів наших Карпат, де бойові дії майже не відчуваються — тут немає повітряних тривог і комендантської години, а в місцевих жителів з війною свої рахунки.

Українське Закарпаття залишилося єдиним регіоном, де за вісім місяців війни майже нічого не нагадує про неї. Ракетний удар по залізничній станції Воловець на початку травня зруйнував електропідстанцію, пошкодив газопровід і залишив без шибок усі будинки містечка в радіусі півкілометра. Мешканці сподіваються, що більше прильотів не буде, а військова адміністрація Закарпаття так і не запровадила комендантську годину.

Попри таку суттєву відмінність від інших українських областей, воєнний стан тут все ж нагадує про себе посиленою охороною інфраструктурних об'єктів і комунікацій — мостів, тунелів та інших важливих об'єктів.

Мешканці цього регіону звикли отримувати дохід від туристичного бізнесу — у невеличких, з усіх боків затиснутих горами селищах — Славське, Ізки та Пилипець, цілий рік працюють крісельні канатні дороги, і на кожному кроці є готелі для туристів і гірськолижників.

У березні-квітні сюди щодня прибували біженці з інших областей України. Багато власників готелів дали притулок людям, розуміючи, що ті не зможуть платити.

Високий лижний сезон цієї зими поки що знаходиться під великим питанням. А зараз великі позашляховики катають нечисленних туристів гірськими стежками, ліси повні грибів та ягід. Тут же можна зустріти червонокнижних пернатих хижаків і комах — лунь польовий у пошуках їжі ширяє над хребтами, а жуки-жужелиці виповзають на полювання з вологих ділянок високогірних лісів.

А місцеві жителі тим часом чекають хороших новин з фронту і не втрачають надії на швидке закінчення війни.

Автор — Сергій Смолєнцев