«Циганочка» та втікачки з гімназії. Одеський «Будинок художників» показав антикварний живопис  

Під час війни одеські музейні колекції майже повністю вирушили в евакуацію, проте це не означає, що подивитися сьогодні можна тільки на сучасне мистецтво.

Нова виставка в галереї  «Будинок художників», за заявою керівника осередку культури Лінди Страутман, покликана заповнити пробіл – тут представлені в основному полотна старовинних майстрів, ледь розріджені роботами сучасників, наприклад, міськими пейзажами Альбіна Гавдзинського (1923-2014) та Наталі Лози. Відкриття експозиції приурочено до важливої події — вступу історичного центру Одеси під егіду ЮНЕСКО.

Картины потрапили на виставку з приватних зібрань, роботи художників-емігрантів в основному з колекції Петра Манеліса.  Одеса – це й митці, котрі жили та працювали тут у різні роки. Наприклад, відомий пейзажист  Володимир Брюквін (1875 — 1915), чий чудовий пейзаж «На березі річки» — просто вірш, написаний олією на полотні. А ось «Місячна ніч» Олександра Мартиновича (1866 — 1930-і) – таких ландшафтів зараз вже нема, і рама у картини, як то кажуть, «рідна», як і у більшості експонатів. Рама – це важливо, це вікно у картину!

Дивовижна «Циганочка» Євфалії Даріенко (назви умовні, юна модель цілком могла бути і єврейкою, і грекинею, важливо, що написана дівчинка хіба не в рєпінській манері). Кумедна картинка у змішаній техніці (акварель та темпера) носить назву: «Уф, прямо з гімназії!». Микола Лепетич зобразив, очевидячки, двох класних дам, але дитинство цих пустунок не полишає: здається, ось-ось відкинуть убік зошити з журналами та застрибають на одній ніжці! На жаль, веселий художник Лепетич, котрий підробляв до революції карикатуристом в гумористичних часописах «Шут», «Оса» та «Паяц», помер від голоду у 1922 році в Миколаєві. Інакше склалося життя Саши Залюка, котрий своєчасно емігрував до Франції, про що свідчить поетичний пейзаж «Пон-Круа».

Куди ж без квіткових натюрмортів: відцвіли вже давно, проте, як і раніше, свіжі жоржини Євгенія Агафонова та Мані Мавро-Біазі, півонії Пауля Нітше. Не було у художників минулого століття легких доль, але в майстерності їм відмовити неможливо. Багато які з полотен купили за кордоном та привезли до нашого міста, повернули додому – хочеться вірити, що невипадково та недаремно.

Ірен Адлер, фото Володимира Андреєва