Перший показ вистави «Наталка Полтавка» успішно пройшов в одеській Опері.

Улюблений багатьма поколіннями твір Івана Котляревського і покладений на музику Миколи Лисенка знайомить нас із чудовою українською дівчиною, перед якою постало важливе життєве завдання: безпомилково обрати нареченого серед кількох шанувальників. Власне, кохає вона одного, але вже чотири роки хлопець подорожує, про нього ані слуху ні духу, а бідній матері хочеться здобути достойного зятя.

Понад 130 років «Наталка Полтавка» не сходить із оперних сцен, а нову версію пропонує команда професіоналів: головний диригент театру Василь Коваль, львівський режисер-постановник Вадим Сікорський, головний хормейстер одеської Опери Валерій Регрут та художниця Львівського національного театру Наталія Тарасенко.

«В кожному номері «Наталки Полтавки» відображається наша сутність, сутність українців, — каже диригент Василь Коваль. – Там йдеться про відносини між людьми, про особисте щастя, а ця тема завжди актуальна. Мабуть, в кожному театрі України, не обов’язково в оперному, йде ця вистава. Це наша українська класика. І постановку разом із режисером ми бачимо саме у класичному стилі, зі збереженням сутності персонажів і в сучасному прочитанні».

За словами маестро, працюючи над нотним матеріалом, він вивчав партитури у різних редакціях, оркестровках, розбирався у вставних номерах, звертався до фахівців у Львові, Києві, інших містах.

«Ми обрали варіант, що нам найбільше пасує, — впевнений пан Василь. – Хочу додати, що наш театр успішно працює над постановками на музику українських композиторів, дуже серйозно підходимо до питання її популяризації. Ми в цьому сезоні плануємо поставити оперу «Запорожець за Дунаєм», балет «Лісова пісня».

Сценографія «Наталки Полтавки» вражає. У виробничих майстернях театру фахівці виготовили власноруч сценічне оформлення, в якому домінує мотив квітучих мальв (їх зробили з кількох шарів тканини, об’ємними) і білих фіранок з наскрізною вишивкою ришельє. Що стосується костюмів, вони вирізняються на мальовничому тлі стриманістю та вишуканим орнаментальним оздобленням.

Режисера Вадима Сікорського вважають представником сучасного академізму, його вистави звертаються до глядача сучасною театральною мовою, зберігаючи при цьому справжню мистецьку цінність. Образ квітучої мальви сподобався йому як можливість показати Україну справжнісіньким маленьким раєм на землі. Хотілося цієї краси, пишності, хотілося всупереч усьому створити на сцені ідеальний світ, сповнений чистоти, гармонії, позитиву.

Режисерська концепція нової постановки полягає у прагненні осмислити виставу не лише як зворушливу любовну історію, а як епічну драму-розповідь про силу української жінки, її незламність, боротьбу за право на власну долю.

«Наталка – це не просто героїня, а символ української жінки, яка попри всі випробування залишається вірною собі, своїм почуттям, своїй землі. Це образ національної гідності, яка не піддається тиску обставин, це голос народу, що прагне правди та справедливості», — наголошує Вадим Сікорський.

Цікаво, що в цій історії немає негативних персонажів. Партію Возного, невдалого залицяльника Наталки, в першому складі доручили солісту Павлу Смирнову. Геть думки про те, що Возний має бути старим. Петро, Наталчин коханий – Олександр Прокопович. Партії Миколи та Виборного виконали Василь Добровольський та Дмитро Павлюк.

«Метою було вийти до людей органічними, правдивими, професійними, — розповідає Вадим Сікорський. — Нічого не удавати, ні з ким не загравати, не тягнути за собою шлейфи минулих століть, за які ця п’єса набралася штампів, всіляких театральних стереотипів та нашарувань».

Образ Наталки в уяві режисера не збігається з текстом арії «дівка проста, не красива».

«Вона й непроста, і красива, ще й з характером, - наголошує пан Вадим. – Взагалі цей твір українсько-кодовий, тому що там є все, щоб впізнати в ньому саме українське мистецтво. Пісенний матеріал, гумор, народні прислів’я, мова, якою говорила Полтава і навколо неї. Всі персонажі, починаючи з Наталки і закінчуючи Виборним і Возним, – прекрасні, колоритні й щирі. От за що Возного наділили негативними ознаки, я не розумію. Він винний лише в тому, що безнадійно любить Наталку. А з Виборного зробили якусь недалеку людину. Все, що з часом проявилося у підході до цих образів спотворене, ми намагаємося прибрати».

Отже, першою Наталкою стала заслужена артистка України Юлія Терещук, в партії Терпилихи вийшла Ілона Скрипник. Як і інші виконавці, вони проявили комічне обдарування, проте розкривати суть реприз не будемо, тут важливий сюрпризний момент!

«Нова постановка опери Миколи Лисенка «Наталка Полтавка» в Одесі – це наш спосіб передати силу i незламність українського духу. Вистава спрямована на створення живого діалогу з глядачем, який побачить у Наталці не лише героїню з минулого, але й символ сьогоднішньої України – гордої, вільної та сильної», — наголошують автори вистави.

Авторка — Ірен Адлер, фото Олега Владимирського та Ілони Трач