Наукові співробітники регіонального ландшафтного парку «Тилігульський», розташованого в Одеській області на березі однойменного лиману, провели експедиційний виїзд для дослідження популяції відносно нового хижака українських степів — європейського шакала (Canis aureus).

Порівняно недавно цей вид з'явився в наших місцях — запеклий хижак став звичайним жителем Тилігулу, місцеві його побоюються, але науковці вирішили вивчити детальніше структуру популяції шакала, особливості розмноження, харчування та улюблені місця проживання.

На початку листопада керівник науково-дослідного відділу парку, зоолог Ігор Гержик у пошуках хижака провів кілька днів на березі лиману. Йому вдалося вистежити звіра, поспостерігати і зробити кілька нічних кадрів.

Шакали з'явилися в Україні наприкинці 90-х років минулого століття. За словами вчених, в одну із суворих зим вони перейшли з Румунії до нас льодом замерзлого Дунаю. Нині популяція хижака поширилася майже по всій Україні, аж до Харківської області. Нині в околицях Тилігульського лиману їх не менш кілька десятків особин.

Шакал теплолюбний, тому його розселення, ймовірно, пов'язане зі зміною клімату. Місцеві жителі зазначають, що зараз їх побільшало, можливо, з початком повномасштабної війни багато хто прийшов сюди зі східних областей.

Ігор Гержик підкреслив, що шакал боязкий, тому для людини він не становить небезпеки.  

«У звіра досить мелодійний голос, — каже дослідник. — Перед виходом на полювання тварина видає гучне виття, схоже на високий протяжний крик, який одразу ж підхоплюють усі інші особини, які перебувають поблизу. Іноді стимулом до виття стають абсолютно сторонні звуки, наприклад сигнали сирени. Мені доводилося чути шакала, який завиванням підхопив гучний звук літака, що пролітав над нами».

Європейський шакал стоїть майже на вершині харчової піраміди. Нападати на них в Україні можуть лише вовки, тому цей хижак серйозно впливає на екосистему нашого регіону.

Шакал мешкає в неглибоких норах або різних природних заглибленнях, полюбляє пересуватися прибережною зоною, залишаючи там свої сліди.

Ігор також зазначає, що звір майже всеїдний — ловить дрібних звірків і птахів, амфібій, рептилій, молюсків і комах, іноді харчується падлом. В експедиції співробітники спостерігали за шакалом, який, намагаючись дотягнутися до плодів, стрибав на гілки вузьколистого лоха.

Спостереження за популяцією шакалів продовжиться — це один із небагатьох великих хижаків нашого регіону.

Фото — Ігоря Гержика