Треба організувати поромну переправу через Дністровський лиман! (лист читача)

Публікуємо цікавий лист нашого читача Івана Супряги щодо суспільно важливого питання, яке зачіпає життєві інтереси жителів Одещини та України загалом.

Зважаючи на невтішні наслідки передчасного розголошення інформації про результати першого ворожого ракетного удару по одному з мостів Одещини, що згодом потягнуло за собою другий ракетний удар, я вагався, чи варто мені робити це звернення публічним.

Але після наполегливого прохання редакції «Думської» я все ж таки погодився зробити своє звернення публічним, адже воно зачіпає стратегічно важливе питання інфраструктурної зв'язаності регіонів України в умовах повномасштабної російської агресії.

Нещодавно стратегічно важливий міст через Дністровський лиман у смт Затока зазнав певних руйнувань унаслідок двох російських ракетних ударів. Дякувати Богу, через деякий проміжок часу вдалося частково відновити рух транспорту через міст.

Сподіваюся на те, що цей міст не спіткає лиха доля, і він вистоїть неушкодженим до нашої Перемоги над рашизмом!

Проте, сподіваючись на краще, хочу наголосити на необхідності готуватися до гіршого. Адже загарбник, наносячи удари по мосту через Дністровський лиман, ставить собі за мету транспортну блокаду Української Бесарабії з метою її подальшого захоплення.

Попри те, що транзит автомобільного транспорту через територію Республіки Молдова біля села Паланка дозволяється без проходження прикордонного-митного контролю в Молдові на підставі міждержавної угоди між Україною та Республікою Молдова, не можна виключати виникнення непередбачуваних і незалежних від України обставин, які можуть його унеможливити. Особливо злободенним це питання є в умовах загострення ситуації в так званій «ПМР», що потенційно може загрожувати українському транзиту через Паланку (Республіка Молдова).

Тому, аби не допустити відторгнення і окупації рашистами української Бесарабії, на мою думку, необхідно діяти на випередження і передбачити ймовірність неможливості функціонування моста через Дністровський лиман у Затоці одночасно з неможливістю здійснювати транзит автотранспорту через територію Республіки Молдова біля с. Паланка.

Вважаю два ворожих ракетних удари по мосту через Дністровський лиман попередженням про небезпеку, наслідки ігнорування якого можуть бути вельми невтішними!

Відтак, на мою думку резервний варіант транспортного сполучення з українською Бесарабією, який не залежить ані від моста, ані від сусідньої держави, є життєво необхідним як для Одещини, так і для України загалом!

У минулі роки певні політичні діячі пропонували побудувати з Овідіополя до Білгорода-Дністровського міст через Дністровський лиман, щоб розвантажити міст у смт. Затока, на під'їздах до якого влітку часто скупчувалися «пробки» з автомобілів. Проте слід зважати на те, що будівництво такого мосту потребуватиме кількох років, а фінансові ресурси в умовах повномасштабного російського вторгнення є обмеженими. В реаліях повномасштабної війни кількарічне очікування — неприпустима розкіш, а загроза ворожих ракетних ударів по мосту через Дністровський лиман з одного боку, і з іншого боку загроза вторгнення з території невизнаної «ПМР» в напрямку альтернативного існуючого автошляху в українську Бесарабію через територію Республіки Молдова, вимагає адекватного реагування вже сьогодні!

Виходячи з вищенаведеного, організація автомобільного поромного сполучення з Овідіополя до Білгорода-Дністровського як резервного є життєво необхідною, і є питанням національної безпеки та збереження територіальної цілісності України.

У Овідіополі є напівзруйнований причал, який цілком можливо після відновлювальних робіт адаптувати для поромного сполучення, з іншого боку, в Білгороді-Дністровському є морський порт! Тому організація поромної переправи між цими містами через Дністровський лиман не потребує значних капітальних витрат, у порівнянні з можливим будівництвом ще одного моста і за наявності політичної волі можлива за лічені тижні, які потрібні для ремонту причалу в Овідіополі та залучення плавзасобу (судна), який є придатним для здійснення автомобільних поромних перевезень.

У мирний час, після Перемоги України над рашизмом, вкладення на організацію цієї поромної переправи неодмінно окупляться тим, що дозволять скоротити час у дорозі до міст та сіл Бесарабії, а також суттєво розвантажити міст через Дністровський лиман у смт Затока.

Прошу редакцію «Думської» привернути до цього питання увагу Міністерства інфраструктури України, Одеської військово-цивільної адміністрації, міських голів Овідіополя та Білгорода-Дністровського!

З повагою, Іван Супряга, представник ГО «Барви життя»