Трагедія Ізраїлю: це війна зокрема наша (колонка)

У нового епізоду арабо-ізраїльського протистояння, яке самі ізраїльтяни вже вважають, до того ж офіційно, повноцінною війною на кшталт тієї, що була 50 років тому, є кілька вимірів. Внутрішньо-, зовнішньополітичний і глобальний. Про кожен можна написати окремий матеріал, але спочатку визначимось: а чи війна це?

З одного боку, начебто так: вже дуже масштабним виглядає те, що трапилося. Рух ХАМАС і його союзники заявили вельми рішучі цілі та досягли виняткових результатів. Розтрощено підрозділи прикордонної охорони, захоплено — небачена справа! — військову техніку, зокрема танки; узято заручників, серед яких більшість становлять жінки та діти, бойовики ходять населеними пунктами. Вдалося подолати «Залізний купол». І все це зробила не велика держава, а якісь терористи-повстанці, «бородачі», як їх називають російські «воєнкори», причому чисельністю до батальйону. Страшне приниження для ЦАХАЛу, який вважав себе найбоєздатнішою армією планети, і чергове нагадування для всіх інших: бекграунд не має жодного значення. Скільки б битв у минулому ви не виграли, це не допоможе вам виграти нову.

У 1973 році на Ізраїль напали армії чотирьох арабських держав, яких підтримувала наддержава. Були танкові битви, авіаційні нальоти, в якийсь момент, за чутками, єврейська держава серйозно задумалася про застосування ядерної зброї — настільки серйозною була загроза.

А зараз вона відбивається від мобільних легкоозброєних груп. Відбивається, до речі, цілком успішно: військові відійшли від початкового шоку і взялися за звичну роботу. Знищують командні пункти та склади бойовиків, піхота зачищає зайняті лихими ХАМАСівцями населені пункти. Думаю, день-другий, і все закінчиться. Хоча, звичайно, можливі варіанти.

Проте ізраїльське суспільство і політична еліта в паніці. Те, що трапилося, вже назвали «катастрофою»: мовляв, гірше, ніж було у війну Судного дня (а взагалі, слово «катастрофа», «Шоа» там має особливий сенс — так називають, зокрема, масове винищення євреїв під час Другої світової війни).

Просто нагадаю, яких втрат зазнав Ізраїль п'ятдесят років тому: до сотні літаків, 810 танків і бронемашин, до 3000 солдатів і офіцерів. Тоді була реальна загроза прориву сирійських і єгипетських військ у саме серце держави. Зараз такого і в помині немає. Але паніка.

Думаю, що проблема в головах: люди відвикли від такого. Знизився поріг болю. Відеоролики з убитими та захопленими цивільними, спаленими машинами та іншими жахами зробили свою справу. Катастрофа? Ми, українці, бачили таке в набагато страшніших масштабах. У нас була Буча. Була траса на Житомир. Був Маріуполь і сотні інших міст і сіл, стертих з лиця землі. Ми розуміємо, співчуваємо, але знаємо, що таке справжня катастрофа. Вибачте, ізраїльтяни, але те, що переживаєте ви, це не катастрофа. Це виклик, загроза, трагедія, але аж ніяк не катастрофа. Ніякий ХАМАС, ніяка «Хезболла», ніхто зараз не здатний знищити вас усіх, ліквідувати націю.

А нас могли. Ми відбилися, як відбилися ви в минулі війни.

Тому не війна-війна, а просто епізод давнього протистояння, неприємний, із втратами, але епізод. Черговий і не останній.

У внутрішньополітичному плані це одночасно і удар по уряду Біньяміна Нетаньяху, який ніяк не впорається з найгострішою кризою, породженою судовою реформою, і знахідка для нього.

Удар — тому що проспали, в принципі допустили. А знахідка… Війна — це завжди знахідка для правителів: вона спише все.

Зовнішньополітичний вимір. Удар ХАМАСу припав напередодні важливої міжнародної події — Ізраїль мав укласти угоду з Саудівською Аравією. Навряд чи це збіг. Само собою, після того, що сталося, жодної угоди не буде. За всім цим точно визирають вуха Ірану — як то кажуть, дивись, кому вигідно.

Ну і глобальне. Зрозуміло, що атаку довго готували, не місяць і не два, і що без участі зовнішніх сил подібне було б неможливо. Звідки у ХАМАСу тисячі ракет і дрони, здатні вражати танки? Відповідь, думаю, очевидна. Іран і росія. Китай.

Який же інтерес у них? Усе на поверхні — додати проблем США, які й так ледве витягують українську війну. Якщо завтра буде загострення з Тайванем — не здивуюся.

Що ж, це криза, світова. Україна повинна розуміти, що вона не одна на земній кулі, що наша війна — лише частина глобального протистояння. Але єдиний захисник нашої країни — Збройні сили.

Ізраїль вирішить свої проблеми, вирішимо свої й ми.

Ми обов'язково переможемо.

Автор — Віктор Босняк