Своїм «Шляхом»: одеситка показала живописний щоденник (фото, відео)

Виставка «Шлях» відкрилася у галереї Всесвітнього клубу одеситів (Маразліївська, 7).

Це перша «персоналка» молодої мисткині Ярини Коршунової у рідному місті. Свого часу Ярина закінчила «греківку» з червоним дипломом, далі була Національна Академія образотворчого мистецтва та архітектури, міжнародні конкурси та пленери. Роботи мисткині знаходяться у приватних колекціях України, Словаччини, Ізраїлю. Якісний та позитивний живопис Ярина створює з закоханістю у природу, з однаковим піднесенням пише кручені паничі або кімнатні квіти на підвіконні.

Виставка ретроспективна, на ній представлені роботи різних жанрів: натюрморти, пейзажі, портрети, етюди в інтер’єрі, творчі композиції. Деякі сюжети пов’язані з краєвидами та побутом села Купновичі Львівської області. Художниця використовує як олію, так і левкас, є в неї вже й спроби заявити про себе в іконописі. Але переважно експозиція постає своєрідною біографією у живописі. Привітати Ярину Коршунову прийшло багато людей, і вернісаж виявився зворушливим, художниця навіть не стримала сліз.

«В кожної людини свій шлях, своя дорога, — каже про концепцію виставки Ярина. — Лінію життя можна сприймати, як шлях, з його днями, подіями, радістю та смутком, працею, творчістю. Невід’ємним карбуванням на всьому життєвому шляху художника — його творчість. Вона пронизує багато, майже все, часто є повітрям цього власного шляху. Шлях художника, художнього життя — це шлях, що вміщує й відкриття, й радість праці, плодів її, й розчарування та зневіру у власних силах, й перемоги, дуже гарні горизонти буття душі, зустріч з собою, світом, з Богом. Часто цей шлях вимагає «проливати кров» при роботі над твором, в метафоричному сенсі, та без цих гірких зусиль ніяк, у мене так виходить. На шляху художнику, як і кожній людині, дається все необхідне для творчого та духовного розвитку в міру сил та можливостей».

Ярині Коршуновій було дано народитися у родині митців, знайти гарних вчителів та друзів, а тепер і шанувальників у Одесі в неї побільшає.

Авторка — Ірен Адлер, фото Олександра Синельникова та Володимира Андреєва