Світло каже, що кохання перемагає, або Одеський козак прославився віршами та картинами  

Виставку живопису Олега Дряміна «Берегині» відкрили у бібліотеці імені Костянтина Паустовського (Градоначальницька, 9). Вернісаж припав на день народження автора, тож разом і відбувся його творчий вечір «Козацтво – від подиху до сьогодення».

Вітали Дряміна читанням віршів (його та інших авторів), музикою (скрипаль Максим Крисань виконав «Чардаш» Монті та «Хава нагілу»), піснями (фолк-співачка Варвара старалася від душі).  

«В цьому житті важливо не те, який ти письменник, а те, яка ти людина, — зазначив поет Ігор Потоцький. – Олег прекрасна людина і прекрасний поет. Не люблю, коли довго думають над віршами, ціную імпровізацію. Вірші народжуються від інтуїції. Якось ми сиділи з Олегом у кав’ярні «Буфет», і він мені прочитав штук 30 своїх віршів, це було чудово, цікаво, імпровізаційно».

Книгу «Козацькі прізвища і гени матінки Одеси» подарував Олегові письменник і також козак Олекса Різників зі словами: «В Одесі багато прізвищ козацьких. Богдан Сушинський та Олег Дрямін – це були два нерозривні товариші-козаки, дуже шаную Олега і як письменника, і як митця, він навіть мій портрет зробив. Тож і у своїй книжці я згадую його як отамана козацького війська».

Сучасне козацтво не цурається красивих ритуалів, це доля обраних.

«Юрій Трусов та Богдан Сушинський одними з перших почали писати про козацтво у своїх книгах, — нагадав Олег Дрямін. – Хоч я й спадковий козак, багато нового дізнавався у спілкуванні з Богданом Івановичем, у спільних поїздках з ним. Першу картину я написав 25 років тому, зобразив, як мене приймають у лицарство, зберігаю її».

Той факт, що Дрямін вчився не в художньому виші, а у відомих майстрів приватним чином, не заважає знавцям цінувати його картини. Сцени з участю захисників України (як старовинних, так і сучасних), густонаселене полотно з танцюючими бойовий гопак – навколо цих експонатів виставки немов лунають звуки козацького маршу. А картина «Несе Галя воду» примушує згадати не тільки ліричну народну пісню, але й вигляд дружини художника-козака, чарівної Галочки.

«Незламний козацький дух, який присутній у цих картинах, має допомогти у єднанні за воєнного часу, — промовив художник Григорій Вовк. — Духовні і душевні відкриття, які робить Олег, висловлені монументально. Деякі митці кладуть багато мазків, а в Олега насичені кольорові плями. На картині, де йде баталія, проглядає сонце, і ми розуміємо: цей бій не для того, щоб когось убивати, а для того, щоб перемогти, щоб гарне перемогло погане. Світло ніби каже, що любов завжди перемагає. Треба тягнутися до дня, от що підказує нам талановита людина».

Авторка — Ірен Адлер, фото Олександра Синельникова