Творець Грузинського легіону Збройних сил України — про те, як почав воювати з росією у 14 років, про втрати та проблеми на батьківщині

«Думська». Вітаємо! Мамуко Зурабовичу, ми багато читали про історію створення Грузинського легіону та про вас особисто. Знаємо, що ви з чотирнадцяти років брали участь у збройному конфлікті в Абхазії. Це так?

Мамука Мамулашвілі. Ми приймали участь у війні проти Росії. І там, як і в Україні, це була штучно створена війна. Це була одна з перших гібридних війн після розпаду Радянського Союзу. Ми воювали проти Росії.

«Д». Ви тоді воювали у складі підрозділу, який був під командуванням вашого батька, генерала збройних сил Грузії?

М.М. Я воював у його батальйоні з початку війни, і під кінець її ми разом з ним потрапили в полон. Я просидів у полоні три місяці, після чого мене обміняли на полонених з того боку, з так званої абхазької армії. А батько залишався у полоні десь два роки. Його обміняли вже під час обміну всіх на всіх. Це було після війни.

«Д». Ви були в полоні саме в абхазьких сепаратистів чи росіян? Чи бачили російських офіцерів, інструкторів?

М.М. Ми були в полоні у росіян. І катували нас росіяни, військовослужбовці російської армії. Ще катували представники вірменського батальйону Баграмяна – на боці сепаратистів воював такий. Намагалися досить витончено, багато хлопців, які потрапили разом з нами в полон, загинуло.

«Д». Ви пішли воювати в дуже юному віці, у чотирнадцять років! Чому?

М.М. Мене виховував батько. Він чітко дав розуміння, хто друг, а хто ворог. Наша сім'я має давню історію боротьби з Росією. Більшість членів сім'ї було розстріляно росіянами, більшовиками, у 1921 році. Тим із нашої родини, хто вижив, через репресії довелося змінити прізвище. Те прізвище, яке я ношу, це не наше історичне прізвище – у нас було князівське прізвище. Тепер ця боротьба проти Росії продовжується. Я дуже добре розумів у чотирнадцять років, чому я йду воювати проти росіян.

«Д». Після полону ви продовжили служити в грузинській армії.

М.М. Так, пізніше я вже приєднався до грузинської армії. А взагалі я брав участь у всіх війнах та конфліктах, у тому числі на території Чечні – у двох чеченських війнах проти російських терористичних військ. До речі, коли я був у полоні ще підлітком, у нас склалися дуже тісні стосунки з чеченцями. Хоча вони тоді, в абхазькій війні, воювали на боці Росії. Вони нам допомагали і ставилися до нас дуже дружелюбно. Вони захоплювалися тим, що батько взяв свого сина на війну. Ми стали друзями певною мірою. І пізніше поїхали їм допомагати, коли та сама ситуація почалася в Чечні.

«Д». Тобто у вас є величезний військовий досвід. Стільки воєн за плечима… І весь цей час ви билися з одним і тим самим супротивником — з російськими окупантами!

М.М. Вже двадцять дев'ять років, як я воюю проти Росії.

«Д». Декілька років ви займали посаду радника міністра оборони Грузії.

М.М. Так, був політичним радником міністра оборони. Але не довго.

«Д». 2014 року ви вирішили поїхати воювати за Україну. Чому?

М.М. Історія створення Грузинського регіону розпочалася у квітні чотирнадцятого року. Після окупації Криму російські загарбники зайшли в Україну загоном ПВК під командою Стрєлкова-Гіркіна. Тому ми почали воювати прямо на лінії зіткнення.

«Д». Як ви приїхали? У вас були якісь знайомі у Міністерстві оборони України?

М.М. Ні. У нас були просто друзі зі спорту. І ми приїхали за допомогою наших друзів, котрі вже воювали на той час.

«Д». Скільки вас приїхало?

М.М. Спочатку небагато. Але згодом Грузинський легіон почав дуже динамічно розвиватися. До нас приєднувалися добровольці упродовж усіх цих років. Звісно, ​​спочатку були лише грузини. Але з 2016 року наші ряди вже поповнювали хлопці з інших країн світу.

«Д». Років десять тому генеральний консул Грузії сказав, що ваша країна завжди була, є і буде братнькою нам, бо грузини вміють бути вдячними. Чи можна уточнити, за що саме вдячні грузини? Що таке зробив український народ для Грузії?

М.М. У дев'яності, коли ми мали війну, українці були єдиними добровольцями, які приїхали підтримати Грузію. Я з дитинства пам'ятаю, як тоді відреагував народ Грузії, коли приїхали добровольці з України воювати за мою батьківщину. Це було причиною, чому я приїхав воювати за Україну.

«Д». Але нинішній грузинський уряд, скажімо так, не дуже на нашому боці.

М.М. Згоден. Уряд не солідарний з волею і почуттями грузинського народу.

«Д». Як ви оцінюєте діяльність Михайла Саакашвілі на посаді президента Грузії?

М.М. Це політик, який зміг провести серйозні реформи в Грузії, змінити політику країни та зробити її сучаснішою.

«Д». У мережі гуляє відео, яке зафіксувало нібито солдата Грузинського легіону на ім'я Теймураз Хізанішвілі, який добиває російського військовополоненого. Відео достовірно?

М.М. Ні, це фальсифікація з боку російських пропагандистів, сфабрикована для нашої дискредитації. Я знаю всіх у Грузинському легіоні, добровольця з такою назвою не існує.

«Д». Хто та як забезпечує Грузинський легіон?

М.М. Легіон є міжнародним підрозділом Збройних сил України та забезпечується українською державою. До речі, на сьогоднішній день це найбільший такий підрозділ ЗСУ. Скажу більше, багато в чому Легіон оснащений і озброєний краще за решту батальйонів в Україні. Найновіше озброєння, стрілецьке озброєння, яке використовується у спецгрупах – якраз у Грузинському легіоні. Проблем у нас із цим немає. Наші групи працюють на всіх дільницях оборони України та виконують свої завдання повністю. Бійці нашого Легіону підписали контракт із Збройними силами, ми служимо офіційно. Щоправда, згідно із законом, бійці-іноземці не мають права отримувати офіцерські звання, тож наші командири всі вважаються сержантами. У наших хлопців унікальні знання та досвід, багато хто був в Афганістані, брали участь в інших війнах. Тому наш підрозділ один із найрезультативніших у Збройних силах України. Спочатку Легіон був диверсійно-розвідувальним, ця специфіка залишилася і зараз.

«Д». Гадаю, учасників Грузинського легіону ненавидять російські агресори. І ваших солдатів явно не братимуть у полон, якщо виникне така ситуація.

М.М. Ми їх теж ненавидимо, а в полон бійці Грузинського легіону не збираються здаватись у будь-якій ситуації.

«Д». У Легіоні лише грузини?

М.М. Ні. Приблизно 60% грузини. Решта бійців – представники тридцяти двох країн. За спадною – приблизно так: здебільшого це грузини, потім британці, американці й надалі вже представники інших країн.

«Д». Чи брав участь Легіон в обороні Маріуполя?

М.М. Я особисто ні. В обороні Маріуполя брали участь інші бійці Легіону. Вони вийшли з оточення своєчасно, вдалося зберегти особовий склад.

«Д». Які ваші втрати за ці п'ять місяців?

М.М. З 24 лютого ми не втратили жодної людини. У нас було шість поранених.

«Д». Коли росіяни обстрілюють українські міста, потрапляючи до будинків цивільних, їхня пропаганда постійно твердить, що там базувалися іноземні найманці, бойовики. Наскільки мені відомо, майже у 100% випадків це не так. Тим не менш, російську розвідку дуже цікавить, де знаходяться українські ракети і де базуються іноземні добровольчі підрозділи Збройних сил України. Ви кажете, що у вас немає втрат із 24 лютого. Невже жодного разу ворогові не вдалося потрапити по розташуванню Легіону?

М.М. У нас стратегія розосередження, тому знайти нас досить складно. Якщо вони все-таки нас знаходять, ми дізнаємося про це раніше і змінюємо позицію.

«Д». Чи багато у вашому Легіоні людей, які бажають здобути українське громадянство?

М.М. Ну, ми маємо багато етнічних грузинів з українським громадянством. Є й такі, які одружилися з українками і планують отримати громадянство. Але більшість хоче після війни повернутися до Грузії.

«Д». Скільки людей зараз бореться в лавах Легіону?

М.М. Понад тисячу. Так, я знаю, що у «Вікіпедії» написано, що нас всього 25, але це брехня, російська пропаганда.

«Д». Ви казали, що формували Легіон разом із друзями та колегами-спортсменами.

М.М. Так, я президент Федерації змішаних єдиноборств Грузії. Я змалку займався боротьбою, потім змішаними бойовими мистецтвами, бився на рингу. Вже дорослим очолив федерацію. В Грузії у мене намагаються відібрати цей статус, але у них не виходить.

«Д». Іноземні добровольці з багатьох країн, які зараз борються за Україну у складі Збройних сил, повернувшись на батьківщину, можуть отримати проблеми з місцевими правоохоронцями. Чи існує така проблема у бійців Грузинського легіону, громадян Грузії?

М.М. Легально влада не може створити жодних проблем, тому що в Грузії немає відповідного закону, який забороняє нам воювати за Україну. Але неофіційно грузинський уряд налаштований проти нас, оскільки він підконтрольний Росії.

«Д». У Грузії залишаються невирішеними проблеми із захопленими росією регіонами — Абхазією та Осетією. Чи можна їх вирішити?

М.М. Ви правильно сказали, що всі ці проблеми було створено Росією. Грузія складається із десятків кланів, діалектів дуже багато. Росія роками розгойдувала ситуацію в Грузії і безпосередньо втручалася в наші справи, відкрито воювала з Грузією, у тому числі використовувала грузинських сепаратистів, підкуповуючи людей. Я думаю, після того, як Росія буде переможена в цій війні, ми повернемося. І обов'язково повернемо і Абхазію, і Осетію. До речі, з 2014 року були й осетини, які воювали в АТО та ООС проти рф. Осетини дуже дружний та рідний народ грузинам. Насправді не було в нас із ними жодного етнічного конфлікту. Скажімо так: де з'являлися російські провокатори з ФСБ, там і виник сепаратизм – це робилося штучно. Причому цей поділ відбувався під керівництвом КДБ ще за часів СРСР. І продовжилося після розвалу СРСР уже під керівництвом ФСБ. Усі локальні конфлікти на території колишніх радянських республік – справа рук провокаторів із російських спецслужб.

«Д». Мені відомо, що на вас в Україні було скоєно кілька замахів.

М.М. Правильно. Але ні українська поліція, ні СБУ не зреагували, хоч про замахи були написані заяви. У мене є інформація, що ініціатором замахів був один із нардепів від ОПЗЖ. На жаль, ця справа не розкрита.

«Д». Дуже дякую за інтерв'ю, за вашу службу, за допомогу Україні!

Слава Україні!

М.М. Героям слава!

Розмовляв Георгій Ак-Мурза