Що відбувається в Дюківському саду? Парк повернули місту, але сміття не поменшало, а ставки — приватні

Ставки одеського Дюківського саду, який минулого року повернувся у комунальну власність, залишилися у приватника, оскільки давно приватизовані. Сама зелена зона, всупереч обіцянкам чиновників, продовжує деградувати, хоча потенційним працівникам обіцяють непогані гроші — на рівні армійських зарплат.

«Думська» з'ясовувала, що відбувається з найстарішим парком міста.

Мертві птахи та риба, купи сміття, загадкові, але, на жаль, уподобані безхатченками й смердючі руїни… Розбитий у 1810 році навколо резиденції генерал-губернатора та градоначальника Армана де Рішельє, Дюківський сад залишається у вкрай занедбаному стані. Раніше завжди була крайня — приватна фірма «Центр «Катюша», яка понад п'ятнадцять років орендувала парк, особливо там нічого не робила, але на неї можна було звалити відповідальність (моральну) за його стан. Однак у березні 2025-го господарський суд області постановив розірвати договір оренди. Відповідач не оскаржив це рішення, і воно набрало чинності. Тепер Дюківський знову наш, у сенсі комунальний.

Також фірму зобов'язали виплатити місту 8,4 млн грн заборгованості за орендну плату, яка накопичилася з 2022 року. Ще майже 10 мільйонів з неї стягнули іншим рішенням суду. Оскільки на той час підприємство давно вже стало юридичною фікцією (що це таке — читайте тут), бюджет, звісно, нічого не побачив. І не побачить.

Через рік після цього нібито доленосного рішення Дюківський сад залишається в такому ж занедбаному стані, як і раніше. Наш кореспондент кілька днів ходив по ньому і не знайшов жодних ознак догляду: двірники сюди, якщо й заглядають, то епізодично. А садівника парк не бачив, напевно, з радянських часів.

Ми попросили мерію прокоментувати ситуацію і з'ясували цікаві подробиці. Отже, після рішення суду зелену зону передали на баланс КП «Міськзелентрест», але до роботи там підприємство досі не приступило.

«Формується та укомплектовується підрозділ, який здійснюватиме обслуговування та утримання зеленої зони та насаджень на території парку», — повідомили у пресслужбі міськради.

За даними нашого джерела в «Міськзелентрест», ця інформація далека від реальності.

«Так, є розпорядження зайнятися парком, однак хто цим займатиметься, незрозуміло, — каже наш співрозмовник. — По-хорошому потрібно створювати окремий підрозділ (тобто філію комунального підприємства, — Ред.). Для обслуговування Дюківського — його площа близько 25 гектарів — потрібен колектив у 20-25 осіб, не менше. Колосальний обсяг роботи: обрізка зелених насаджень, косіння трави, прибирання, поточний ремонт лавок і урн… Потрібно розширювати штатний розклад, а ніхто цього робити не буде, особливо після так званої оптимізації за вимогами військової адміністрації. Людей, навпаки, скоротили. Плюс мобілізація. Тому все як завжди — в авральному порядку будуть по дільницях збирати людей і періодично висаджувати там десант. Але це все не дасть того результату, який потрібен».

ПРОПОНУЮТЬ РОБОТУ

Усі стовпи по периметру Дюківського обклеєні оголошеннями про терміновий набір працівників для догляду за парком. Заради інтересу ми набрали вказаний номер і з подивом дізналися, що пропоновані умови дуже навіть непогані: п'ятиденний робочий тиждень (із застереженнями — можливий аврал в інших місцях), робочий день з 7:00 до 15:00, зарплата 18500 грн на місяць, причому обіцяють швидке підвищення до 20 тисяч — як у солдата Збройних сил України (якщо без бойових). І це за косіння трави! Ось тільки охочих немає… Втім, це й зрозуміло: жінки за таку роботу навряд чи візьмуться, пенсіонери теж, а міцні чоловіки — або в армії, або ховаються від мобілізації. Ймовірно, це хороший варіант для ветерана з інвалідністю. Якщо що, редакція готова зв'язати охочих з КП «Міськзелентрест».

СТАВКИ — ПРИВАТНІ

Найгірше в колись герцогському саду справи йдуть зі ставками. От би їх почистити, та човники запустити!.. Але, виявляється, місту два водоймища парку… не належать.

«Вони не знаходяться на балансі міських служб і не обслуговуються ними, оскільки є об'єктами приватної власності. Міською владою буде проведено комісійне обстеження їхнього стану та надано відповідні приписи власнику для реагування», — йдеться в офіційному повідомленні пресслужби мерії.

За словами голови комісії міськради з питань надзвичайних ситуацій, ліквідації їх наслідків, екології та цифрової трансформації Михайла Карпенчука, представники мерії провели виїзну нараду в Дюківському парку, де зустрілися з представником компанії «ГРІН-НОВА», яка в грудні 2025 року придбала у «Центру «Катюша» цілу низку нежитлових приміщень на території зеленої зони.

«Складаємо перелік власників та орендарів будівель і ділянок. Перевіряємо законність отримання дозволів на користування майном. Готуємо запити до міських структур щодо відповідальності осіб за антисанітарію та занедбаність», — зазначив Михайло Карпенчук.

За неофіційними даними, чиновники були в шоковані, оскільки представник фірми заявив їм, що їй належать не тільки нежитлові приміщення, а й гідротехнічні споруди (ставки) та… бруківка на доріжках.

«Ситуація відверто ідіотська — ніхто нічого не знає і не розуміє, як можна було продати ставки та доріжки. У підсумку «Міськзелентрест» тепер повинен прибирати приватні доріжки, не маючи на це жодних прав — договору на прибирання немає, і приватник не поспішає його укладати. Як взагалі так вийшло незрозуміло», — повідомило наше джерело в департаменті екології.

Компанія «ГРІН-НОВА» була заснована в серпні 2025 року, статутний капітал — 400 тисяч гривень. Юридична адреса — Розкидайлівська, тобто та сама вулиця, на якій розташований Дюківський парк. Кінцевим бенефіціаром є якийсь Вадим Паламарчук.

Зрозуміти, коли і яким чином ставки та доріжки стали об'єктом приватизації, досить складно. У мерії достеменно пояснити не змогли. Просто констатували факт: у реєстрі нерухомості вони фігурують як приватні.

Ми встановили, що задовго до того, як «Катюша» взяла парк в оренду, у ньому продали цілу низку об'єктів, що фігурують у документах як «нежитлові споруди»: дві будівлі у 2004-му та цілу групу у 2007-му.

Ось ця група, судячи з усього, і є ті самі доріжки та ставки: асфальт і бетонні чаші. А ще острівець із руїнами «фортеці» — колись там було кафе.

Для чого ж все це знадобилося комерсантам? Пояснює юридичний оглядач «Думської» Олександр Іванов:

«Бізнес у парках — це особлива тема. Сама по собі зелена зона приваблива у двоякому плані. З одного боку, це потенційний майданчик для забудови, хоча останнім часом комерсанти уникають займати такі: це викликає зайву увагу громадськості. Виняток: старі схеми та ділянки, коли умовний санаторій вже 10 з гаком років чекає на бульдозери. З іншого — це зручне місце для різноманітного бізнесу. У ставках Дюківського ловлять рибу, вище стоять альтанки та столи, там ресторан і зона відпочинку за гроші. Після формального повернення парку місту нічого не змінилося — тільки ускладнилося. Зараз зрозуміти, хто кому що платить, абсолютно неможливо. Але результат очевидний: парк деградує».

Автори — Ростислав Баклаженко та Микита Горемика