Знімалася у Муратової, а могла б підкорити Фелліні: Одеса прощається з зіркою театру та кіно Іриною Черкаською

Одеський академічний український музично-драматичний театр імені Василя Василька з глибоким сумом повідомляє про відхід у вічність найяскравішої акторки міста, заслуженої артистки України Ірини Черкаської. Колеги та шанувальники прощатимуться з актрисою у фойє театру 21 лютого з 11:00 до 12:00. Місто втратило ветерана одеської української сцени, людину, для якої театр був не місцем роботи, а самим життям.

Ірина Микитівна народилася в Одесі, але ще в ранньому дитинстві разом з батьками переїхала до Києва. Після закінчення середньої школи відразу ж поступила на акторське відділення Київського інституту театрального мистецтва імені І. Карпенка-Карого.

Закінчила навчання у 1962 році. Мала багато запрошень від театрів різних міст України, проте обрала свою долю — Одеський український театр. Перша роль в Одесі — роль Софії у виставі «Безталанна» за драмою І. Тобілевича.

Відтоді минуло понад 60 років. За цей період було зіграно чимало ролей у виставах за творами української і світової класики, сучасної драматургії. Глядачі зі стажем пам’ятають Ірину Черкаську в ролі циганки Маври у виставі 1981 року «У неділю рано зілля копала» — народній легенді за повістю Ольги Кобилянської; у ролі Аделі, дочки Тев’є, у виставі 1984 року «Тев’є-молочник» за Шолом-Алейхемом; у ролі Ніни у виставі «Поріг»; в ролі Інни у виставі «Мурлін Мурло». А коли пані Ірина тільки виходила на сцену у виставі «Вечеря в Санлісі», зал одразу вибухав оваціями, які супроводжували всі її репліки!

Ще в 1981 році Ірина Черкаська була удостоєна почесного звання «заслужена артистка України». Нагород має чимало: Орден княгині Ольги, медаль «Трудова слава» і почесні грамоти від міського голови, відзнаки від обласного керівництва. Та, мабуть, найвищою нагородою було визнання і любов глядачів.

У театрі пані Ірина знайшла й свою долю. ЇЇ чоловік, Володимир Андрійович Черкаський, був артистом, а потім працював у керівних установах міста та області.

Служіння театральній музі доповнювали кінозйомки. Безсумнівно, актрису не обійшов би своєю увагою Федеріко Фелліні, це був цілком його типаж, але, як то кажуть, не судилося. Кіноролі останнього часу: у кінострічці Кіри Муратової «Мелодія для шарманки», у фільмах «Самотній ангел», «Лавка Рубінчика», серіалі «Куротна поліція» (остання за часом кінороль).

До останніх своїх днів пані Ірина виходила на сцену у виставі «Ніч перед Різдвом», а на 100-річчя театру у листопаді 2025 року їй кілька хвилин зала аплодувала стоячи. За театральною традицією Ірину Микитівну також проводжатимуть оплесками.