Прем’єра «Різдвяної історії Скруджа» від драматургині Марії Галіної та режисера Олександра Самусенка за мотивами твору Дікенса відбулася в Одеському академічному українському музично-драматичному театрі ім. Василька.

Світла фотозона у фойє привертала увагу як маленьких глядачів, так і їхніх батьків. А ось у глядацькій залі сцена частенько занурювалася у містичну темряву. Злі та добрі духи змагалися за душу та свідомість чоловіка, якому вдалося розбагатіти, але втративши радість життя.

Декорації Юрія Ларіонова блискавично змінюються підіймаючись та опускаючись з колосників, і аскетична контора старого скнари Ебенезера Скруджа (заслужений артист України Ігор Геращенко зробив свого героя анітрохи не смішним: така скупість лякає та свідчить про неприховану злість). «Роздрібна торгівля, вантажні роботи в порту, ні, всі хочуть стояти за конторкою і байдикувати», — буркотить Скрудж. У його системі цінностей «слово честі нічого не варте».

Відповідають вікторіанській епосі костюми Христини Корабельникової, дотепне пластичне рішення Павла Івлюшкіна якоїсь миті перетворює черниць на оленів Санти, а коли на них гнівається Скрудж, наречених божих видуває зимовим вітром у відкриті двері. Весь час у повітрі бринить славнозвісний «Щедрик» у цікавому аранжуванні (автором музичного оформлення став Віктор Чернєв).

Класичний сюжет показує, як скупий чоловік мало не полишив цей світ, але дивним чином усвідомив власні помилки і став добрим до навколишніх, замість Санта Клауса зробив їм подарунки до Різдва, яке раніше відмовлявся навіть святкувати. Але ж кохання не повернеш, його не відкладають на старість.

Юну Белль грає Марія Буймович, з такою чарівною дівчиною неприпустимо бути різким, жорстоким, називати дурепою, економити на ній взагалі злочин. А Скрудж замолоду поводився з коханою дівчиною саме так, став трудоголіком та кар’єристом через безгрошів’я. Може, хтось з глядачів вчасно схаменеться, побачивши все це збоку. «Дурепа» намагається навчити коханого радіти, робить йому подарунки, зекономивши знову-таки на собі, та все марно…

Театр віднайшов цікаві факти про автора й написання історії, знання яких посприяють кращому розумінню вистави.

Чарльз Дікенс написав «Різдвяну історію», за словами біографа, «як за білої гарячки» — лише за шість тижнів. Його метою, насамперед, було покращення свого фінансового стану, адже дружина була вагітна п’ятою дитиною. Під час написання повісті він плакав і сміявся, а потім знову плакав, мимовільно впадав у транс і був схильний до видінь. «Різдвяна пісня» стала несподіваним успіхом для Дікенса: перший наклад у 6 тисяч примірників розійшлись впродовж трьох днів, до книгарень стояли черги. Чарльз Дікенс стверджував, що всі описані ним персонажі в той момент, коли він переносить їхні слова і дії на папір, знаходяться поруч з ним, і він чує їхні голоси. Діккенс активно цікавився паранормальними явищами і навіть був пов'язаний з відомою лондонською слідчою групою The Ghost Club. Група розглядала справи, які вважалися надприродними. На Дікенса сильно вплинули казки та дитячі історії про Різдво, в яких письменник вбачав елементи, що змінюють і трансформують людську свідомість. Певно, повчальна історія про Скруджа не зовсім вигадка…

Автор — Ірен Адлер, фото Олега Владимирського