Нову пам'ятку пропонують створити одеські архітектори, учасники проєктної групи «Метрика» Олександр Овсянкін, Степан Носаль і В'ячеслав Басюл на місці кінцевої зупинки легендарного 20-го трамвайного маршруту, відомого одеситам, як «очеретяний» трамвай.

За задумом авторів, заросла бур'яном і непрезентабельна локація на полях зрошення має стати своєрідним в'їзним знаком з боку Об'їзної дороги, ландшафтно-архітектурним комплексом із культурно-освітньою функцією і оживити всю прилеглу територію.

«Ми всі троє дуже любимо цей маршрут, — розповів «Думській» творчий керівник групи Олександр Овсянкін, автор реконструкції простору «Синій краб» на Приморській вулиці. — Це дуже мальовниче місце, в якому починався доімперський період Одеси. Тут збереглися найбільший козацький цвинтар України та залишки унікального поселення — печерного міста. Ми нещодавно проводили там екскурсії для студентів ОДАБА. Тут ми перетнулися з чудовою Юлією Карабуджак, яка створила аудіогід маршруту. Лінія 20-го трамвая і вся територія Шкодової гори цілком може стати туристичною перлиною Одеси, проте зараз тут дуже депресивно і не доглянуто».

В'ячеслав Басюл, Олександр Овсянкін і Степан Носаль

У центрі розворотного кільця автори проєкту пропонують розмістити величезні геопластичні скульптури українських волів, як данину пам'яті чумакам, один зі шляхів яких проходив у цій місцевості.

Історичний павільйон трамвайної зупинки — відреставрувати і перетворити на постійно діючу краєзнавчу виставку доросійської історії Одеси.

Крім того, концепція передбачає благоустрій всієї території: створення галереї-пам'ятника на честь архітектора Адольфа Мінкуса, невеликого ставка, вербного гаю, альтанок та іншої інфраструктури.

Так територія виглядає зараз

«Оскільки я містобудівник, то знаю, що визначні пам'ятки не повинні розташовуватися тільки в центрі міста, — вважає архітектор. — Вони мають розповзатися до периферії, щоб покращувати депресивні території. Моя особиста думка, що 20-й маршрут має бути екскурсійним, а комплекс «Печерних осель Шкодової гори» треба взяти під охорону держави і розвивати як пам'ятку».

Автори зазначають, що концепція є реалістичною і після війни для її реалізації не знадобляться якісь величезні кошти.

«Зараз природно не до цього, спочатку треба перемогти ворога і звільнити нашу країну, — підкреслює Олександр Овсянкін. — Але це не означає, що ми не повинні зберігати в Україні все найкраще і думати, як привнести це найкраще в наше майбутнє. У принципі — це не великі гроші, у мирний час - це цілком реально».