Ситуація подвійної крихкості: в Одесі канадська мисткиня переосмислила будівлю обласного архіву

Відкриття виставки «Архіви в часі» Кендіс Фрізен відбулося в Національному Художньому музеї (Софіївська, 5а). Авторка на вернісаж не приїхала, а куратор виставки Наталка Ревко розповіла, що Кендіс походить з родини менонітів, які колись проживали на території сучасної України.

Це відгалуження протестантизму, що зародилося в Нідерландах, характеризується ідеєю незастосування сили, виходячи з якої, меноніти відмовляються брати до рук зброю. Вони відкочовували до інших країн, тільки-но влада намагалася примусити їх підкоритися своїм правилам. І накопичили унікальний досвід поколінь, що дозволяє по-особливому мислити та створювати твори мистецтва.

«Цей проєкт розпочався, коли під час першої подорожі в Україну у 2006 році мисткиня вперше побачила будівлю Державного архіву Одеської області, — каже Наталка Ревко. — В центр експозиції художниця виносить дерев’яні опори, наслідуючи конструкції, які з 1990-х років підтримують крихкі стіни архіву, а за допомогою різних медіа та матеріалів — дерева, черепашнику, звуку, графіки та авторських текстів — досліджує відбитки історичних епох, залишені в архітектурі та оздобленні будівлі.

Схожа на будівельний майданчик інсталяція, запланована до експозиції ще у 2019 році, через пандемію відкладалася, потім завадила війна. Зараз, коли будівля Художнього музею постраждала після ворожих обстрілів, виникла ситуація подвійної крихкості. Час та зброя руйнують з подвійною силою!

Кендіс Фрізен працює з темами діаспори, важкості перекладу та архівними формами. Її роботи були представлені на CAFKA Biennial of Art in Public Space (Канада), Galerie im Turm (Німеччина), Künstlerhaus Bethanien (Німеччина), Roman Susan Art Foundation у межах Чиказької архітектурної бієнале (США), Plug In ICA (Канада), Le Festival International du Film sur l’Art (Канада), MIX NYC (США), Athens Digital Arts Festival (Греція) та Jihlava International Film Festival (Чехія). Народилась у Вінніпезі, наразі живе та працює у Берліні. Одеський проєкт доповнено звуковою інсталяцією Ганни Брижатої та Олексія Шмурака, похмурою й сумною, як думки про храм, переобладнаний в архів.

Авторка — Ірен Адлер, фото Олега Владимирського