Закінчити з Донбасом і прорватися на Дніпропетровщину: навіщо російським військам відстрочка Трампа?

Що може зробити агресор за 50 діб, милостиво подарованих йому американським президентом Трампом? Де зараз ведуться найзапекліші бої? Наскільки ймовірна кардинальна зміна обстановки в той чи інший бік?

Військові оглядачі «Думської» Віктор Босняк і Микола Яковенко аналізують поточне становище на фронті російсько-української війни у світлі останніх заяв лідера США.

Неофіційні військові зведення переповнені нехорошими звістками з Покровська, який давно вже перебуває в напівоточенні, залишаючись, схоже, головною метою окупантів на літню кампанію 2025 року. Що там відбувається насправді, сказати складно. З ранку суботи 19 липня повідомлялося, що ворог проник у місто і навіть зайняв кілька кварталів. Потім начебто спростували: мовляв, це була вилазка диверсійно-розвідувальної групи, яку вже знищили.

Проте експерти попереджають: за нинішніх умов, за радикально зміненої тактики сухопутної війни, росіяни так і починають штурми населених пунктів. Тобто велика ймовірність того, що це не диверсійний рейд, а спроба «просочування» — коли піхота малими групами намагається швидко подолати насичений дронами простір і закріпитися на території, контрольованій противником. Нічого схожого на масовані удари минулого. Один-два солдати, іноді на якійсь легкій техніці на кшталт мотоциклів, проскакують kill zone і ховаються в сараях-підвалах. Коли їх стає достатньо, щоб вести бій, вони нападають на українські опорники, намагаючись їх знищити або змусити воїнів Сил оборони відступити. І так далі, поки місто або селище не впаде.

Яка реальна обстановка навколо Покровська, невідомо, але те, що вона вкрай напружена, сумніву не підлягає. За даними Генштабу Збройних сил, за минулу добу на цьому напрямку ворог здійснив 50 штурмів — це майже половина від усіх російських атак на фронті. У попередні дні було до 30%. Тобто інтенсивність боїв там зростає. 18-19 липня росіянам вдалося просунутися на захід від Новоекономічного, що за 10 кілометрів на північний схід від Покровська.

Окупаційні війська використовують тактику малих груп піхоти, масово застосовують FPV-дрони, зокрема на оптоволокні. Наступ ведеться з різних напрямків (південь, південний захід, північний схід), причому проти українського угруповання на цій ділянці зосереджено до 110 тисяч російських військовослужбовців! Це в рази більше, ніж українських захисників.

Втрата Покровська загрожує серйозними проблемами для української оборони. Це важливий логістичний вузол: місто розташоване на перетині кількох залізничних і автомобільних шляхів, якими постачають значну частину фронту. Захоплення його дасть змогу військам агресора розвивати наступ у Дніпропетровську область і підтиснути з півдня і південного заходу Краматорськ і Слов'янськ, які залишаються останніми великими населеними пунктами Донбасу під українським контролем.

У цьому місці тактичний успіх цілком може перетворитися на оперативний. Зв'язність позицій Сил оборони буде порушена, і тоді армія рф впритул наблизиться до виконання свого завдання-мінімум на цьому етапі війни — виходу на адміністративні кордони Донецької області.

На інших ділянках ситуація теж непроста. Ворог наблизився впритул до Дніпропетровської області, натискає на сумському напрямку, хоча скільки-небудь серйозних проривів у нього там не вийшло. Не вражають і темпи просування в районі Куп'янська. Проте воно, просування, хоч повільне, є. І напевно окупанти зроблять усе, щоб фронт не завмер зовсім. Принаймні протягом тих 50 днів, які їм дав американський президент Дональд Трамп.

Паралельно з цим посилюється вплив на український тил - «шахедні» та ракетні атаки стають дедалі більш масованими, їхні наслідки дедалі руйнівнішими. Окупанти тепер запускають залпом понад 700 безпілотників (звісно, не всі з них начинені вибухівкою, є й багато імітаторів). Кажуть, незабаром вони зможуть за ніч запускати і по тисячі БПЛА. Розширилася і номенклатура цілей. Раніше росіяни намагалися вражати переважно промпідприємства, залучені, як вони вважають, у виробництві зброї для української армії, і логістичні центри. Ну і житлові квартали, як без цього. Зараз до вразливих об'єктів додалися будівлі ТЦК. Агресор явно намагається зірвати мобілізаційний процес, порушити єдність і придушити волю до опору в українського суспільства, яке і так проявляє всі ознаки втоми від війни. Це терор у чистому вигляді.

Суттєве нарощування виробництва безпілотників у рф вже виходить за рамки подій в Україні та стає великою проблемою для всього блоку НАТО, оскільки під час цілком ймовірного майбутнього нападу путінської армії на Альянс, сотні, а то й тисячі «шахедів» полетять вже по їхніх містах.

Що буде далі, коли терміни трампівського ультиматуму закінчаться? Нові санкції, нові постачання зброї? Ще щось, зовсім серйозне і травмувальне для кремля? З'явилися чутки про те, що лідер Китаю Сі Цзіньпін пропонує 3 вересня провести тристоронню зустріч із Путіним і Трампом у Пекіні. Імовірно, така «велика угода» в дусі американського лідера була б для нього чудовим варіантом, тим паче, що господар Білого Дому давно домагається особистої зустрічі як із Путіним, так і з Сі. Однак поки що це все не більше ніж непідтверджений інформаційний шум на тлі останніх гучних заяв.

Хай там як, поки що «войовничість» Трампа грає (нарешті!) на користь України. Нам нарешті відкрили нові постачання озброєнь, які у США вже називають «безпрецедентними», тощо. Не будемо наперед робити таких оцінок, але навіть передача пари-трійки батарей «петріотів» була б дуже і дуже суттєвим посиленням наших Сил оборони.

Війна триває. І ще нічого не вирішено.

Автори — Віктор Босняк і Микола Яковенко