П’ятнадцятий Одеський міжнародний кінофестиваль завершився у Києві.

Володарем «Дюка» у номінації «Найкращий український повнометражний ігровий фільм» стала стрічка Дмитра Мойсеєва «Сірі бджоли», яка розповідає про життя у невеличкому селі в «сірій зоні» АТО. Тут без електроенергії залишилися жити лише двоє ворогів дитинства.

А першу відзнаку Національного конкурсу отримала заснована на історичних подіях стрічка Івана Тимченка «Киснева станція», створена у копродукції України, Чехії та Словаччини.

Друга спеціальна нагорода Національного конкурсу дісталася драмі «Яса» режисера Сергія Маслобойщикова. Цікаво, що маловживане слово «яса» Сергій Маслобойщиков запозичив з «Лісової пісні» Лесі Українки, твору, який він навесні 2019 року поставив на сцені Національного театру імені Івана Франка. У п’єсі, де Русалка Польова просить Мавку врятувати її красу, Мавка черкає себе серпом по руці і каже: «Ось тобі, сестро, яса!»

Найкращий український повнометражний документальний фільм — «Глядєлов» Ксенії Кравцової. Стрічка отримала «Золотого Дюка» та 75 тисяч гривень.

Приз Fipresci, нагороду від українських кінокритиків, отримав фільм «Сопілка Перуна» режисера Євгена Мазуренка, заснований на відеоматеріалах, знятих безпосередньо на бойовій позиції. «Сопілка» – це кодова назва пушки для радіоперемовин. Образно вона нагадує сопілку, і такий інструмент пасував би богу грому Перуну. Герої фільму – воїни-артилеристи.

«Найкращим європейським фільмом» стала детективна стрічка «Майже нічого» Ґжеґожа Дембовського.

Друга відзнака Європейського конкурсу у стрічки «Секс» (Норвегія). Фільм режисера Даґа Йогана Хауґеруда розповідає про двох чоловіків, які, перебуваючи в гетеросексуальних шлюбах, отримують несподіваний досвід, що змушує їх переглянути своє розуміння сексуальності, гендеру та ідентичності.

Третю відзнаку отримали документальні «Чорничні мрії» режисера Олени Мікаберідзе (Грузія).

Підготувала Ірен Адлер