Піротехніки-близнюки — про смертельні пастки від окупантів і подолання страху   

Денис і Євген Корецькі — близнюки. Вони працюють саперами і з моменту звільнення правобережної Херсонщини займаються розчищенням українських полів і населених пунктів від вибухонебезпечних предметів. Піротехніки розповіли про свою роботу, мінні пастки, залишені ворогом, і про те, як вдається боротися з постійним стресом і почуттям страху.

Брати, яких візуально важко відрізнити, прийшли у професію з різницею у 2,5 роки. Першим пов'язати своє життя з розмінуванням вирішив Євген, який народився на дві хвилини пізніше. Після служби в армії він працював у підрозділі підводного розмінування в Херсонській області. Після окупації рідного міста був прикомандирований до Одеського гарнізону, також у водолазний підрозділ. Денис після армії працював інкасатором і в професію сапера прийшов чотири місяці тому.

«Я прийшов, тому що тут брат працює, і тому що зараз час такий, що потрібно робити щось корисне для суспільства і для людей, — ділиться Денис Корецький. — Подобається, що ми дійсно приносимо користь і робимо те, що убезпечить людей».

Відділення піротехніків, що виїжджає на ротацію в Херсонську та Миколаївську області, здебільшого складається з 5-7 осіб. Брати розуміють одне одного з півслова, що, за їхніми словами, дуже допомагає їм у роботі.

«Навіть з одного погляду ми можемо один одного зрозуміти, що в кого в голові, кому яка потрібна допомога, у кого який настрій, — ділиться Євген. — Нюансів роботи дуже багато, але саме з ним (Денисом, — Ред.), коли ми разом, почуваємося впевненіше. Коли Денис прийняв рішення йти в піротехніки, я його підтримав, хотілося працювати удвох. Щоправда, батьки були дуже вражені нашим рішенням, адже це небезпека, але все одно вони раді, що ми працюємо удвох».

За час розчищення Херсонської області брати вилучили кілька сотень артилерійських снарядів, що не розірвалися, і касетних боєприпасів, протитанкових і протипіхотних мін. Рятувальники розміновують тільки відкриті ділянки місцевості та споруди. Всередині будинків працюють вибухотехніки поліції.

«Якщо чесно, то ми вже давно не рахуємо, скільки вивезли та ліквідували боєприпасів, — розповідає Євген. — Ми працюємо, можна сказати, у спокійній обстановці, не там, де постійно обстрілюють. Якщо над головою щось ще й свистить, то працювати складно. В основному заважала погода: перехід з осені в зиму, потім навесні дощі, зараз трава, яка виросла по пояс. Це сильно ускладнює роботу».

Перед відступом ворог замінував усе, що тільки зміг: опори ліній електропередачі, газо- та водогони, ґрунтові та магістральні дороги, посадки, власні позиції, житлові будинки, дитячі садки та школи.

«Зустрічали і розтяжки, і мінні пастки, — згадує Євген. — Можуть під боєприпасом заховати зведену гранату, можуть спеціально на виду залишити боєприпас, а підходи до нього замінувати. У Миколаївській області наші колеги натрапляли на розтяжку на ОЗМ (протипіхотна міна, що вистрибує, — Ред.)».

За словами рятувальників, робота з вибухонебезпечними предметами не може стати рутинною, а страх допомагає тримати себе в тонусі та бути максимально уважним.

«Страх присутній завжди і він має бути присутнім, — вважає Денис Корецький. — Якщо немає страху, то, на мою думку, можеш завдати шкоди не тільки собі, а й своїм близьким, з якими працюєш. Це постійний стрес, звісно, але щоранку, перед виїздом, ми все одно намагаємося почати з якихось жартів, анекдотів. Важливо підняти собі настрій перед роботою, щоб була мотивація».

Найважливіше, що має робити цивільна людина під час виявлення боєприпасу, за словами братів-піротехніків, це не підходити до нього.

«Ми розуміємо, що кожен готується до зими, пиляє якісь дрова, ще щось намагається знайти в посадках, ті ж самі збирачі металобрухту, але воно того не варте, може бути велике горе, — каже Євген. — Якщо ви бачите предмет, схожий на вибухонебезпечний, не підходьте, не торкайтеся його, промаркуйте з безпечної відстані та телефонуйте в поліцію».

Зазначимо, що зараз в обласному управлінні ДСНС розширюється штат піротехніків.

«Ми запрошуємо на роботу людей, готових допомагати нам розчищати звільнені території, — розповіла керівниця пресслужби Марина Мартиненко. — Для цього необхідно бути не старше 35 років, мати повну загальну середню освіту і стояти на військовому обліку. Ну і важливе розуміння, що робота небезпечна. Люди мають бути морально і психологічно готові».